ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2022Справа № 910/8007/22
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 106 241, 99 грн,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по дивідендам за 2018 рік у сумі 106 241, 99 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 ГПК України.
Пунктом 4 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Разом з тим позовна заява взагалі не містить обґрунтування позовних вимоги щодо стягнення суми дивідендів.
Спосіб усунення вказаного недоліку - надання нормативно-правового обґрунтування позовної вимоги про стягнення суми дивідендів, а також надання документів, які підтверджують направлення вказаних письмових пояснень та доданих до них документів відповідачу.
Окрім цього, згідно із ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Зокрема, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Пунктом 5.26 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163:2020", чинній від 01.09.2021) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій".
Разом з цим, як убачається з додатків до вказаного позову, в якості доказів позивачем до позову додано ксерокопії документів, які не є засвідченими у встановленому законом порядку копіями документів, оскільки частина з них не мітить дати засвідчення копії, а також особистого імені особи, яка засвідчує копію.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позивачем не додержано вимог, встановлених ст. 164 ГПК України, а саме до позову не додано доказів - відповідно до ст. 90 ГПК України документів в оригіналах або в належним чином засвідченій копіях, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивачу слід усунути зазначений недолік, шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Також відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви юридичною особою немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 прожиткового мінімуму та майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.
Позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру в розмірі 106 241, 99 грн, отже, за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у загальній сумі 2 481, 00 грн.
В якості доказів сплати судового збору до позовної заяви позивачем додано квитанцію №36960619 від 04.02.2022 на суму 2 481, 00 грн, про сплату судового збору за подання позову до Господарського суду Донецької області, що не може вважатися належним доказом сплати судового збору до Господарського суду міста Києва.
Відтак, суд приходить до висновку, що при зверненні з позовом до суду позивачем не подано доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.
У свою чергу, до позову додане клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому позивач просить прийняти квитанцію №36960619 від 04.02.2022, як доказ сплати судового збору або звільнити її від сплати судового збору, з посиланням на те, що вона є пенсіонеркою, а також внутрішньо переміщеною особою.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, з огляду на таке.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто з аналізу зазначеної статті доцільно зробити висновок, що правом на відстрочення або розстрочення сплати судового збору наділяються лише виключно фізичні особи та за наявності певних умов.
Проте позивачем не надано доказів стосовно неможливості сплати судового збору, довідок про доходи за 2021 чи перше півріччя 2022 року позивачем не долучено. Окрім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до Господарського суду Донецької області з клопотанням про повернення сплаченого судового збору за квитанцією №36960619 від 04.02.2022 на суму 2 481, 00 грн.
Також, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення названого Суду від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Проаналізувавши надані позивачем докази та обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору, враховуючи розмір належного до сплати судового збору 2 481,00 грн, що не погіршує фінансового становища позивача у разі оплати за розгляд спору, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.
Отже, на підтвердження факту сплати судового збору позивач повинен надати оригінал платіжного доручення (квитанцію, тощо) із зазначенням у ньому належних платіжних реквізитів на суму 2 481, 00 грн.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Я.А.Карабань