ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2022Справа № 910/13829/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" (м. Київ)
про стягнення 1.544.087,35 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Пустовіт А.І.
Від відповідача: Мішук Н.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" про стягнення 1.544.087,35 грн, з яких: 1.272.478,64 грн основного боргу, 150.158,62 грн інфляційних втрат, 41.953,45 грн 3% річних, 79.496,64 грн пені за Договором від 08.05.19. про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-центра.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.21. відкрито провадження у справі №910/13829/21, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.22.
20.09.21. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
21.09.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.10.21.
19.10.21. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та відзив на позовну заяву.
19.10.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 02.11.21.
29.10.21. позивачем подано відповідь на відзив.
02.11.21. відповідачем подано клопотання про витребування доказів.
02.11.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про залишення без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.11.21.
05.11.21. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
09.11.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 30.11.21.
30.11.21. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої пред'явлено до стягнення з відповідача 1.511.214,24 грн, з яких: 1.212.057,10 грн основного боргу, 150.188,93 грн інфляційних втрат, 47.555,37 грн 3% річних, 79.079,62 грн пені за Договором від 08.05.19. про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-центра. Вказана заява судом прийнята 30.11.21.
30.11.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21.12.21.
21.12.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.02.22.
08.02.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 10.03.22.
Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 10.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.
Ухвалою від 26.04.22. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.06.22.
02.06.22. відповідач подав клопотання про перенесення розгляду справи.
У судових засіданнях 09.06.22. та 19.07.22. оголошувались перерви.
Представник позивача в судовому засіданні 19.07.22. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
19.07.22. суд, по виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивні частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.05.19. між відповідачем (Клієнт) та позивачем (Регус) було укладено Договір суборенди та обслуговування (далі - Договір), предметом Договору є надання Клієнту в тимчасове платне користування офісного приміщення №158(62), за адресою вул. Миколи Грінченка, 4, строком до 30.09.20.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Регус зобов'язується передати Клієнту мебльовані офісні приміщення площею, зазначеною на титульній сторінці Договору (Приміщення) у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці Договору (Бізнес-Центр), а також надати Клієнту послуги згідно з пунктом 3 цього Договору, а Клієнт зобов'язується сплатити за користування такими Приміщеннями та послугами відповідно до Договору та Додатків до нього.
30.10.19. Клієнт направив відповідачу Лист №348 про намір достроково розірвати Договір з 30.01.20.
Листом від 01.11.19. Регус повідомив, що не заперечує проти дострокового розірвання Договору, проте п.2.1., п.6.1 Договору встановлено особливий порядок припинення, тобто у випадку дострокового припинення договору Клієнт зобов'язаний сплатити усі належні до сплати суми за Договором із запропонованої дати припинення Договору до узгодженої Договором дати закінчення строку його дії - 30.09.20.
Згідно з п. 2.1 Договору він укладений на строк, зазначений у ньому, та буде продовжено відповідно до пункту 2.3 цього Договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки Клієнт або Регус не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до пункту 6.1 цього Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Регус або Клієнт можуть припинити Договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було подовжено або поновлено, надіславши письмове повідомлення про це іншій стороні щонайменше як за три до цього.
Якщо Клієнт вирішує припинити цей Договір згідно з цим пунктом, він зобов'язаний сплатити всі суми, що підлягають до сплати за цим Договором, у тому числі Загальну Місячну Плату, оплату за будь-які послуги на запит Клієнта за період до дати завершення строку дії Договору, а також оплатити послуги з відновлення офісу згідно з пунктом 4.4 цього Договору.
Не погоджуючись з зазначеними твердженнями Регуса, Клієнт звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про розірвання з 30.01.20. Договору про суборенду та обслуговування Регус Бізнес- Центра від 08.05.19., зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна" виконати умови Договору, пов'язані з його припиненням, а саме: прийняти приміщення офіс №158 (62 кв.м.), розташоване за адресою: 03038, м.Київ, вул. Миколи Ґрінченка, 4, підписати акти приймання-передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, у кількості - 11 штук, прийняти магнітні перепустки у кількості 8 штук; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" авансовий платіж в сумі 243 798,45 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.20. у справі №910/1698/20 позов задоволено частково, розірвано укладений між сторонами з 30.01.20., зобов'язано Регус виконати умови договору, пов'язані з його припиненням, а саме: прийняти приміщення офіс №158 (62 кв.м.) підписати акти приймання - передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, у кількості - 11 штук, прийняти магнітні перепустки у кількості 8 штук.
У вказаному рішенні суд зазначив те, що ТОВ "Оптимал Трейд" фактично було звільнено орендоване приміщення 30.01.20., і він не користується зазначеним приміщенням, а також не отримує послуги від ТОВ "Регус Бізнес Центри Україна".
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Регус Бізнес Центри Україна" стверджує, що задоволення позовної вимоги про розірвання договору є виключно підтриманням бачення позиції відповідача щодо можливості розірвання Договору "заднім числом" (ретроспективно), та у жодному разі не є розірванням Договору за рішенням суду в порядку, встановленому ч. 5 ст.188 ГК України, оскільки у такому випадку Договір міг би вважатись розірваним з 10.08.21.
ТОВ "Регус Бізнес Центри Україна" також вказує, що зазначеним рішенням було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про повернення авансового платежу в сумі 243.798,45 грн у зв'язку з наявністю заборгованості ТОВ "Оптимал Трейд" за Договором в розмірі 340.438,00 грн.
Таким чином, за доводами позивача розірвання Договору з 30.01.20. не звільняє відповідача від обов'язку сплатити усі належні платежі згідно з п.6.1 Договору, а саме: "Клієнт зобов'язаний сплатити всі суми, що підлягають бо сплати за цим Договором, у тому числі Загальну Місячну Плату, оплату за будь-які послуги на запит Клієнта за період до дати завершення строку дії Договору, а також оплатити послуги з відновлення офісу згідно з пунктом 4.4 цього Договору.
Отже, для припинення зобов'язань за Договором з 30.01.2020, Відповідач повинен погасити всі належні до сплати суми за Договором із дати, зафіксованої в Рішенні про його розірвання, до узгодженого Договором дня закінчення строку його дії - 30.09.20.
Зважаючи на це, позивач протягом 2020-2021 років неодноразово направляв відповідачу вимоги з рахунками для оплати оренди за період з лютого 2020 року по вересень 2020 року, а також рахунки для оплати послуг за Договором, які залишились несплаченими відповідачем.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1.511.214,24 грн, з яких: 1.212.057,10 грн основного боргу, 150.188,93 грн інфляційних втрат, 47.555,37 грн 3% річних, 79.079,62 грн пені за Договором від 08.05.19. про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-центра.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує про незаконність таких висновків та вимог позивача та їх невідповідність встановленим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.20. у справі №910/1698/20 обставинам.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.
За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 652 ЦК України передбачено зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Так, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені статтею 653 ЦК України, згідно з якою в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.20. у справі №910/1698/20 позов задоволено частково. Розірвано з 30.01.20. договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.19., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри України". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри України" виконати умови договору, пов'язані з його припиненням, а саме: прийняти приміщення офіс № 158 (62 кв. м.), що розташоване за адресою: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, підписати акти приймання - передачі приміщення, прийняти ключі від приміщення, у кількості - 11 штук, прийняти магнітні перепустки у кількості 8 штук.
У абзаці 9 мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.20. у справі № 910/1698/20 суд зазначив наступне: "Разом з тим, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, як встановлено судом позивач має перед відповідачем заборгованість за спірним договором в розмірі 340438,00 грн".
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.20. у справі №910/1698/20, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, вбачається, що договір про суборенду та обслуговування Регус Бізнес-Центра від 08.05.19., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимал Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регус Бізнес Центри України", є розірваним саме з 30.01.20.
Відтак саме з цієї дати зобов'язання між сторонами, які існували під час дії вказаного договору, припинились.
Таким чином, доводи позивача про наявність підстав для нарахування та сплати відповідачем будь-яких платежів за Договором, з дати після 30.01.20., не гуртуються на законі та не можуть бути задоволені судом.
У контексті даного спору суд звертає увагу на усталену практику Верховного Суду щодо особливостей застосування інституту преюдиції.
Так, факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.19. у справі №922/643/19).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.19. у справі №520/11429/17).
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.19. у справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.19. у справі №908/1090/18).
Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (постанова КЦС ВС від 11.12.19. у справі №320/4938/17).
Суд відзначає, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, фактично відхиляє та заперечує встановлені судовим рішенням у справі №910/1698/20 обставини, зокрема, щодо дати припинення зобов'язань між сторонами у зв'язку з розірванням договору.
Такі заперечення та доводи мали бути покладені в основу апеляційної/касаційної скарги на рішення у справі 910/1698/20, та не можуть бути розглянуті та оцінені судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив, що пред'явлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів з визначених у позові підстав є недоведеними та необґрунтованими, такими, що спрямовані на перегляд встановлених при розгляді справи №910/1698/20 обставин, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню судом.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.08.22.
Суддя Т.М. Ващенко