ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
29.08.2022Справа № 910/6171/22
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 26 128,83 грн
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 26 128,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
01.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 28 005,84 грн.
12.08.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки вимоги позову фактично задоволені відповідачем в добровільному порядку.
Так, 28.07.2022 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 28 005,84 грн, в підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 34270.
Судом встановлено, що розмір сплаченого відповідачем позивачу страхового відшкодування перевищує заявлену суму позову, однак він дорівнює розміру фактично сплаченого позивачем страхового відшкодування потерпілій особі та розміру, зазначеному позивачем у заяві про страхове відшкодування № 04-307 від 04.02.2022, яка ним направлялась відповідачу.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Частиною четвертою статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 603,99 грн судового збору, як різницю між сплаченою сумою судового збору та зайво перерахованою сумою страхового відшкодування.
Водночас можливість зарахування зайво сплачених коштів в погашення іншого зобов'язання залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання.
Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Зі змісту платіжного доручення № 34270 від 28.07.2022 вбачається, що відповідачем сплачено 28 005,84 грн страхового відшкодування згідно регресної вимоги № 04-307 від 04.02.2022.
З урахуванням викладеного ані суд, ані позивач не можуть змінювати призначення платежу та спрямовувати кошти в погашення інших грошових зобов'язань відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат внаслідок закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, на яку посилається позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За твердженнями позивача, оскільки спір у справі виник внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то, відповідно, судовий збір слід покласти на нього.
Проте суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
У такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
Верховний Суд наголосив, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, ця норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини першої статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини дев'ятої статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" викладений також у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20.
З огляду на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 481,00 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи, що в даному випадку провадження у справі закривається саме через те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, суд вважає наявними підстави для здійснення розподілу судових витрат на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, реєстру справ від 16.06.2022, акту виконаних робіт від 30.06.2022, платіжного доручення № 7424 від 16.06.2022 на суму 81 000,00 грн та детального опису робіт (наданих послуг) від 30.06.2022
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, у свою чергу, клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Оцінивши у порядку статті 86 ГПК України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 вказаного Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, вартість години роботи адвоката, а також те, що вимоги позову були задоволені відповідачем добровільно, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн, відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 126, 129, 130, 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/6171/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 26 128,83 грн закрити.
2. Повернути Приватному акціонерному товариству "Просто-страхування" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 8361 від 06.07.2022, оригінал якого залишається в матеріалах справи № 910/6171/22.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (Україна, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (Україна, 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай