ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 922/5182/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнік" (Харківська обл., м. Лозова)
до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (м. Київ)
про стягнення 499.302,23 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача: Макаров І.О.; Уманцев А.Л.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехнік" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" про стягнення 499.302,23 грн, з яких: 447.491,74 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 60423377 від 31.07.20., 39.170,85 грн пені, нарахованої за період з 17.06.21. по 28.12.21., 12.639,64 грн інфляційних втрат, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована з 28.12.21. по дату виконання рішення в даній справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.01.22. відкрито провадження у справі №922/5182/21, призначено підготовче засідання на 31.01.22.
Ухвалою від 31.01.22. Господарський суд Харківської області дійшов висновку про передачу справи №922/5182/21 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва від 22.06.22. справу №922/5182/21 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.22. прийнято справу № 922/5182/21 до провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.07.22.
13.07.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, зазначає, що розрахунок за поставлений позивачем товар призупинені до поставки позивачем всього обсягу товару за Договором.
21.07.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.08.22.
08.08.22. від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає про неотримання від позивача всіх документів, необхідних для здійснення повної оплати за поставлену по Договору продукцію.
08.08.22. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з підтвердженням 08.08.22. у колеги представника відповідача коронавірусної хвороби та необхідністю його самоізоляції.
Суд встановив, що до вказаного клопотання відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження викладених обставин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що вказані причини є неповажними, та 09.08.22. без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні 09.08.22. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
09.08.22., по виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.07.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехнік" (продавець) укладено договір поставки № 60423377 (далі - договір), за яким продавець зобов'язався продати та поставити покупцю товар - соняшник урожаю 2020 року в кількості 4000 (чотири тисячі) метричних тон з опціоном +3,0/-3,0% за вибором продавця (п. п. 1.1, 3.1 Договору).
Базова ціна товару без ПДВ складає 9 230,4 грн за одну метричну тонну товару, базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 11 076,41 грн за одну метричну тонну (п. 4.1 договору).
Розділом 5 передбачено, що продавець зобов'язується здійснити поставку товару автомобільним транспортом на умовах DAP (поставлено в місці), відповідно до правил Інкотермс 2020 поставлено на ПрАТ з ІІ "ДОЕЗ"», надалі - пункт поставки, згідно з реквізитами поставки, які зазначені в цьому договорі або в окремих інструкціях покупця (п. .5.1 договору).
Продавець зобов'язується поставити весь обсяг товару за реквізитами поставки у строк з 20.08.2020 до 30.11.2020, обидві дати включно (п. 5.2 договору).
Розділом 6 договору визначено, що покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу вартості кожної партії товару на поточний рахунок продавця у два етапи:
- 80 % вартості відповідної партії товару протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 6.1.1 цього договору;
- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після:
а) отримання покупцем документів, що визначені у п.6.1.1.( якщо їх не було надано раніше) та у п. 6.1.2, а також після:
б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної видаткової накладної в ЄРПН (ст. 8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п.6.1 договору).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26.11.20. та 28.11.20. поставив, а відповідач прийняв продукцію за Договором у кількості 202,36 тон, та надано документи згідно з п. 6.1.1. Договору для здійснення оплати в розмірі 80% вартості товару.
Відповідачем було сплачено 80 % вартості товару 30.11.20. - в сумі 601.671,97 грн та 03.12.20. - в сумі 1.198.972,92 грн. вказані обставини визнаються обома сторонами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що 08.06.21. на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату решти 20% вартості поставленої продукції.
Відповідач вказану вимогу отримав 11.06.21., проте до теперішнього часу суму заборгованості в розмірі 447.491,74 грн (20% вартості поставленого товару) не сплатив. У свою чергу, відповідача зазначає, що отримані документи перебувають на вивченні на предмет правильності реєстрації позивачем відповідних податкових накладних в ЄРПН та належного заповнення податкових накладних, згідно з п. 8.1 Договору; при чому в наданих позивачем рахунках на оплату зазначена повна вартість товару, замість 20%, які підлягають сплаті, що свідчить про неналежність наданих позивачем документів та відсутність підстав для сплати відповідачем коштів.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, у встановлений Договором строк (до 30.11.20. включно) позивач не поставив відповідачу весь об'єм товару, чим порушив свої зобов'язання за Договором. Об'єм непоставленого Товару становить 3797,40 метричних тон.
У зв'язку із порушенням обов'язку за Договором з поставки товару в кількості 3797,40 м.т., відповідачем призупинено здійснення остаточного розрахунку поставленого товару в сумі 447.491,74 грн.
Згідно з п. 6.4.1 п. 6.4. Договору, Покупець вправі призупинити будь-які оплати/платежі на користь Продавця як за цим Договором поставки, а так само за будь- яким іншим триваючим договором з Продавцем, у разі: порушення продавцем своїх зобов'язань перед Покупцем за цим чи будь-яким іншим правочином (договором, угодою) між Сторонами.
Листом №СК14.12.20-4 від 14.12.20. відповідач повідомив позивача про те, що строк поставки за Договором закінчився 30.11.20., проте продавцем так і не було виконано зобов'язання з поставки товару в повному обсязі. Однак, відповідач зазначив, що покупець готовий прийняти товар за Договором незважаючи на закінчення строку поставки. Також даним листом було повідомлено позивача, що невиконання останнім своїх зобов'язань за Договором з поставки товару у встановлений строк буде вважатися порушенням договірних зобов'язань та відповідно підставою для застосування відповідальності передбаченої Договором та чинним законодавством. Станом на дату подання позивачем позову у даній справі допущене ним порушення договірних зобов'язань щодо поставки 3797,40 м.т. товару не усунено.
Таким чином, відповідачем вважає правомірним призупинення здійснення остаточного розрахунку поставленого товару в сумі 447.491,74 грн., у зв'язку з чим пред'явлені позовні вимоги про стягнення коштів за частково поставлений товар є передчасними та необґрунтованими.
Відповідач також вказує, що за доводами ТОВ "Агротехнік" невиконання зобов'язань з поставки товару за Договором зумовлено наявністю в них форс-мажорних обставин, а саме низькою врожайністю, а тому позивачем було поставлено весь об'єм Товару, який було ним вирощено в 2020 році, а саме - 202,6 м.т. У той же час, ТОВ "Оптімусагро Трейд" надало відповідачу інформацію та підтверджуючі документи щодо укладення між ним та ТОВ "Агротехнік" договору поставки №44641 від 11.09.20., за яким було поставлено 150,00 тон насіння соняшника урожаю 2020 року, після настання строку виконання зобов'язань за Договором перед ДП "Сантрейд", але до його закінчення. Вказане, на думку відповідача, свідчить про недобросовісність позивача та відсутність підстав для здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.
Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази та з'ясувавши фактичні обставини даної справи, суд встановив наступне.
Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно із статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
У той же час суд відзначає, що в даному випадку відсутнє зустрічне виконання зобов'язання, оскільки спір стосується заборгованості за поставлений позивачем та отриманий відповідачем товар, вартість якого має бути сплачена в повному обсязі.
Несплата частини вартості поставленого позивачем товару не може бути тактично штрафною санкцією (заходом відповідальності) за невиконання зобов'язань з поставки всього об'єму товару.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання з оплати решти вартості поставленого позивачем товару в сумі 447.491,74 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 39.170,85 грн пені, нарахованої за період з 17.06.21. по 28.12.21., 12.639,64 грн інфляційних втрат, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахована з 28.12.21. по дату виконання рішення в даній справі, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та здійснивши власний розрахунок цієї штрафної санкції, з урахуванням дати виникнення прострочення та початку розрахунків, періоду прострочення, суд встановив, що відповідно до пунктів 7.2., 8.5. Договору, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим та належним до сплати відповідачем є сума пені в загальному розмірі 36.743,29 грн, обрахована за період з 17.06.21. по 18.12.21. Нарахування пені відповідно до пред'явлених позивачем періодів до дати виконання рішення в даній справі є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, враховуючи обставини даної справи, умови Договору та правовідносини між сторонами.
Наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат є правильним та арифметично вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, суд встановив наступне.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За результатом розгляду даної справи суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій.
Інші доводи і твердження сторін судом до уваги не приймаються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду за результатами розгляду даної справи.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 447.491,74 грн заборгованості, 36.743,29 грн пені, 12.639,64 грн інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню судом. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (01030, місто Київ, вул. Б.Хмельницького, будинок 19-21А; ідентифікаційний код 25394566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнік" (64606, Харківська обл., місто Лозова, вулиця Свободи, будинок 55; ідентифікаційний код 31148919) 447.491 (чотириста сорок сім тисяч чотириста дев'яносто одну) грн 74 коп. заборгованості, 36.743 (тридцять шість тисяч сімсот сорок три) грн 29 коп. пені, 12.639 (дванадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн 64 коп. інфляційних втрат та 7.453 (сім тисяч чотириста п'ятдесят три) грн 12 коп. судового збору.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 26.08.22.
Суддя Т.М. Ващенко