ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2022Справа № 910/3841/22
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 73.858,74 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 73.858,74 грн страхового відшкодування, виплаченого позивачем власнику автомобіля марки "Toyota", д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з його пошкодженням у ДТП, яка сталася з вини водія автомобіля марки "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № 203314550.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.22. відкрито провадження у справі №910/3841/22, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 29.06.22. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з визначеним позивачем розміром страхового відшкодування, повідомляє про розрахунок та сплату страхового відшкодування в розмірі 42.491,04 грн та просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.11.21. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №030355/4057/0000142 (надалі - Договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 з прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
04.12.21. в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 , в результаті якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва від 17.01.22. у справі №757/67602/21-п.
На підставі заяви страхувальника, рахунку ТОВ "Автосаміт на столичному" №ST21017299 від 17.12.21. на суму 73 858,74 грн, страхового акту №00480223 від 21.12.21., виконуючи свої зобов'язання за Договором, позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у загальній сумі 73 858,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268113 від 22.12.21.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 , який керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_3 , встановлена в судовому порядку.
Як вбачається з полісу № 203314550, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована відповідачем.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № 203314550, становить 0,00 грн. Ліміт страхової суми за шкоду майну - 130.000,00 грн.
Відповідачем на підставі Звіту № 68341 від 08.06.22. та страхового акту № ОЦВ-Х-Р-21-32-68341/1 від 13.06.22., було розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 42.491,04 грн, яку було виплачено позивачу 14.06.22. платіжним дорученням № 26814 від 14.06.2.2 на вказану суму.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу 42.491,04 грн страхового відшкодування після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в цій частині слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо решти позовних вимог в розмірі 31.367,70 грн, суд встановив наступне.
Спір між сторонами в цій частині виник у зв'язку з тим, що за наданим відповідачем звітом № 68341 від 08.06.22. вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Rav 4 Hybrid, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 42.491,04 грн.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на положення ст. ст. 22.1., 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якими передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в наданому відповідачем звіті № 68341 від 08.06.22. визначено нульове значення коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля, а спірна різниця стосується саме вартості відновлювального ремонту даного транспортного засобу.
Суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження фактичної вартості ремонту транспортного засобу - рахунок ТОВ "Автосаміт на столичному" №ST21017299 від 17.12.21. на суму 73 858,74 грн.
Доказів того, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Rav 4 Hybrid", д.н.з. НОМЕР_1 , склала 42.491,04 грн, суду не надано.
За таких обставин, суд встановив необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача проти вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля.
Відтак за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 31.367,70 грн, тож позов у цій частині підлягає задоволенню.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6.000,00 грн на підставі: Договору № 1/20ю від 31.12.20., укладеного з Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" про надання правової допомоги, Додатку № 1 до нього від 16.05.22., рахунку №72 від 16.05.22., звіту про виконану роботу (акт надання послуг).
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6.000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. Відтак зазначені витрати покладаються на відповідача.
Судом також враховано, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При закритті провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено мінімальну ставку судового збору - 2.481,00 грн, врахувавши, що після сплати відповідачем суми відшкодування в розмірі 42.491,04 грн спір між сторонами не врегульовано, відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 910/3841/22 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 42.491,04 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В; ідентифікаційний код 20033533) 31.367 (тридцять одну тисячу триста шістдесят сім) грн 70 коп. страхового відшкодування, 6.000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко