1/493
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2022 року м. Київ № 826/3005/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії»
до Державної авіаційної служби України
про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (в подальшому позивач змінив назву на «публічне акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії») (надалі - позивач), адреса: 119002, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Арбат, 10, адреса для листування: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 79 до Державної авіаційної служби України (надалі - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, в якій позивач просить суд:
- визнати нечинною та скасувати постанову № 2244 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 23 січня 2015 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття неправомірної постанови про накладення штрафу.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями для розгляду адміністративної справи № 826/3005/15 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2015 року провадження в адміністративній справі № 826/3005/15 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/2681/15.
Представником позивача через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про відновлення провадження у справі, проте обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі на цей час не змінились, а рішення у справі №826/2681/15 ще не винесено та не набрало відповідно законної сили.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року № 1032 адміністративна справа № 826/3005/15 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя головуючого судді у справі - судді Аблова Є.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року головуючою суддею у складі колегії суддів у адміністративній справі № 826/3005/15 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкову Н.В.
Відповідно до пункту 6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Окружному адміністративному суді міста Києва, затверджених рішенням Зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року на підставі пункту 1.4.9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 із змінами та доповненнями, змінено склад суду до одного судді (головуючого) у справі № 826/3005/15 та відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2019 року для розгляду адміністративної справи № 826/3005/15 було визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкову Н.В.
Ухвалою прийнято до провадження адміністративну справу № 826/3005/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови № 2244 від 23 січня 2015 року та відмовлено у задоволенні клопотання представника публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва поновлено провадження у справі № 826/3005/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу та вирішено продовжити розгляд адміністративної справи № 826/3005/15 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинув встановлений судом строк, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 23 січня 2015 року Головою Державіаслужби України Антонюком Денисом Юрійовичем було розглянуто матеріали щодо порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» викладених в протоколі про правопорушення у галузі авіації від 17 січня 2015 року.
З аналізу постанови Державної авіаційної служби України від 23 січня 2015 року № 2244 вбачається, що уповноваженою особою було встановлено порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1635, а саме, о 07 год. 20 хв. 14 липня 2014 року, було здійснено виліт без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пунктів 94 та 118 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401, за наслідком чого прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 23 січня 2015 року № 2244, якою на позивача накладено штраф у сумі 136 000,00 гривень.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19 травня 2011 року № 3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Повітряний кодекс України).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Відповідно до частини 1 статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
Частина 2 статті 129 Повітряного кодексу України встановлює, що протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Згідно з частиною 3 статті 129 Повітряного кодексу України справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті встановлює Порядок накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637 (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку встановлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
Як визначено у пункті 2.2 Порядку, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням.
Норми пунктів 2.5-2.7 Порядку визначають, що протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.
Протокол підписується посадовою особою, що склала протокол, та керівником або уповноваженим представником Суб'єкта. У разі наявності свідків протокол підписується також і цими особами.
У разі відмови керівника або уповноваженого представника суб'єкта підписати протокол посадова особа, що склала протокол, вносить до такого протоколу відповідний запис. Відмова від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. У разі якщо правопорушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, у протоколі про це робиться відповідна відмітка.
З наведених правових норм вбачається, що протокол про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати, зокрема, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, на підставі посвідчення державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України або наказу Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням, відповідно.
За визначеннями пункту 1.3 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09 лютого 2010 року № 68 (надалі - Положення) визначено, що державний інспектор - працівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації, якому надані повноваження з перевірки діяльності суб'єкта та стану об'єкта авіаційної діяльності і який має посвідчення встановленого зразка; спеціальне завдання на проведення перевірки - наказ Державіаслужби України на проведення перевірки.
В свою чергу, в даному випадку суд зауважує, що правомірність дій відповідача щодо складання протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 17 січня 2015 року № 2244 встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 826/2681/15.
Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, щодо вирішення питання про правомірність прийняття уповноваженим органом оскаржуваної в межах даної адміністративної справи постанови, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Приписи пункту 26 частини 1 статті 1 Повітряного кодексу України визначають, що використання повітряного простору України - провадження діяльності, пов'язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об'єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.
Згідно зі статтею 23 Повітряного кодексу України організація використання повітряного простору України це комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України.
Частиною 1 статті 29 Повітряного кодексу України передбачено, що використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 затверджено Положення про використання повітряного простору України, яка визначає порядок подання заявок, видачі дозволів та визначення умов використання повітряного простору (надалі - Положення).
Згідно з пунктом 118 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401, до порушень порядку використання повітряного простору, що підлягають розслідуванню, належать, у тому числі: використання повітряного простору без дозволу та/або порушення умов його використання, крім випадків, що передбачені цим Положенням (пункт 1); порушення вимог щодо порядку перетинання державного кордону та виконання польоту в зоні з особливим режимом використання повітряного простору (пункт 4); виконання повітряним судном польоту через зону обмеження польотів, небезпечну зону та зону, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, без відповідного дозволу під час її використання (пункт 5); політ повітряного судна, яке не відповідає на запит засобів радіолокаційної системи державного розпізнавання, крім суден, на яких апаратура радіолокаційної системи державного розпізнавання не передбачена або які повертаються з несправною апаратурою радіолокаційної системи державного розпізнавання з аеродромів (посадкових майданчиків) іноземних держав, де ремонт такої апаратури неможливий (пункт 6).
Відповідно до пункту 94 Положення № 401 заборона та обмеження використання повітряного простору встановлюються за місцем, часом та висотою з таким розрахунком, щоб звести до мінімуму їх вплив на діяльність інших користувачів повітряного простору (абзац перший). Встановлення заборони та обмежень передбачає визначення частини повітряного простору, використання якої забороняється або обмежується відповідно до умов, визначених Украероцентром або районного диспетчерського центру (абзац другий). Під час виконання польоту повітряне судно на запит та з дозволу відповідного органу може перетинати межі зони обмеження польотів, небезпечної зони та зони, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, під час їх використання. В інших випадках повітряне судно повинно виконувати політ поза межами зазначених зон згідно з установленим порядком (абзац третій).
Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало встановлення порушення ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії», які полягали у здійсненні польотів, незважаючи на заборону використання повітряного простору. Порушення встановлені за наслідками проведеної перевірки інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру № 141513.
За змістом пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року № 1281 Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр) входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), є головним оперативним підрозділом системи.
Представник позивача наголошував, що державному інспектору необхідно було перевірити інформацію, викладену в телеграмі № 141513.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
- сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
- внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
- повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про існування в даній ситуації об'єктивних обставин щодо неможливості перевірки фактів, зазначених у повідомленні про порушення порядку використання повітряного простору України.
При цьому, під час розгляду судом даної справи, представником позивача про існування доказів, які б спростовували інформацію, суд повідомлено не було та докази такі також не було надано.
Статтею 30 Повітряного кодексу України встановлено, що використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
Згідно з частиною 1 статті 31 Повітряного кодексу України контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору України під час планування, координації та використання повітряного простору України, обслуговування та управління повітряним рухом у районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху здійснюється органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
Відповідно до пункту 121 розділу X Положення інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби.
Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520, повноваження, зокрема щодо здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху, які покладались на Державіаадміністрацію України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1526, відносяться до компетенції Державіаслужби України.
На підставі вищезазначених правових норм Украероцентр, виявивши факт польоту повітряного судна, що виконував рейс під трилітерним індексом АFL без заявки, без дозволу, без зв'язку з органом ОПР, в забороненій зоні, направив до Центральної диспетчерської служби Державіаслужби первинне повідомлення про порушення порядку використання повітряного простору України мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN).
Повідомлення AFTN складається і передається відповідно до Правил авіаційного електрозв'язку в цивільній авіації України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 23 вересня 2003 року № 736.
Відповідно до підпункту 3.6.1.1 пункту 3.6.1 Правил № 736 мережа авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) забезпечує взаємодію органів ОПР щодо обміну повідомленнями з планування, організації та виконання польотів, а також іншими службовими повідомленнями; передавання (приймання) авіаційної метеорологічної інформації; взаємодію служб перевезення пасажирів та вантажів; взаємодію адміністрації ЦА.
В свою чергу, беручи до уваги обставини які були виявлені судом під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 424-р пункт пропуску через державний кордон та пункт контролю у аеропорту «Сімферополь» були закриті.
Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 29 Повітряного кодексу України вибуття повітряного судна чи літального апарата з території України (прибуття на територію України) через інші аеропорти та поза місцем розташування органів доходів і зборів та органів охорони державного кордону України допускається у виняткових випадках з дозволу Кабінету Міністрів України або в разі вимушеної посадки повітряного судна (літального апарата).
В той же час, суд звертає увагу, що сертифікат аеродрому «Сімферополь» № АП 11-01 з додатком до нього від 15 серпня 2013 року та Інструкція з виконання польотів в районі аеродрому «Сімферополь» припинено з 09 години 00 хвилин 08 липня 2014 року.
Також слід зазначити, що Державіаслужбою України за поданням Украероцентру згідно зі статтею 30 Повітряного кодексу України та пункту 101 розділу VII Постанови № 401 встановлено заборону на використання повітряного простору на період з 09 години 00 хвилин 27 червня 2014 року по 23 годину 59 хвилин 14 вересня 2014 року над півостровом Крим.
Відповідно до підпункту «п» підпункту 5.1.1.1 пункту 5.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Службы аэронавигационной информации» (надалі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (надалі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції та згідно з абзацом п'ятнадцятим підпункту 3.2.1.2 Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 01 липня 2004 року № 564 (надалі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів Державіаслужби України та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит на перевидання NOTAM А0520/14 та Ц0568/14 щодо закриття повітряного простору над півостровом Крим, який затверджений уповноваженими особами Державіаслужби України, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та ЦІ488/14.
Також, згідно з пунктом 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения 6) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».
Відповідно до статті 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частини першої статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден ВАТ «Аерофлот - російські авіалінії» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Doc.8126.
Зокрема, згідно з пунктом 5.1.1 Додатку 15 «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический матеріал».
Пункт 5.2.2 Додатку 15 передбачає, що «текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.
Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM содержится в документе Doc 8126».
Згідно підпункту 5.2.2.1 Додатку 15 «Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке».
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил № 564 аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується Службою аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (САІ).
Отже, на період з 09 години 00 хвилин 27 червня 2014 року по 23 годину 59 хвилин 14 вересня 2014 року над півостровом Крим була встановлена заборонена зона, про що свідчить опублікована в NOTAM А1391/14 інформація.
Згідно з розділом 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15 «Запретная зона - воздушное пространство установленных размеров над территорией или территориальными водами государства, в пределах которого полеты воздушных судов запрещены». Аналогічне положення міститься в Главі 1 «Определения» Додатку 2 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 pоку «Правила полетов»».
Разом з цим, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 Глави 2 Додатка 2 «Правила полетов распространяются на воздушные суда, имеющие национальные и регистрационные знаки Договаривающегося государства, независимо от их местонахождения, при условии, что эти правила не противоречат правилам, опубликованным государством, осуществляющим юрисдикцию над пролетаемой территорией».
Також, згідно з пунктом 2 розділу 1 Постанови № 401 встановлено, що заборонена зона - це частина повітряного простору, в межах якої забороняються польоти повітряних суден.
В свою чергу, суд зауважує, що ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» та льотний екіпаж повітряного судна, які виконували рейси в липні-серпні 2014 року, не могли не знати про дію NOTAM А1391/14, оскільки відповідно до глави 8 Додатку 15 чітко встановлено, що «на любом аэродроме/вертодроме, обычно используемом для выполнения международных полетов, персоналу, связанному с производством полетов, включая летные экипажи и службы, ответственные за предполетную информацию, предоставляется аэронавигационная информация, необходимая для обеспечения безопасности, регулярности и эффективности аэронавигации и касающаяся этапов маршрутов, начинающихся от данного аэродрома/вертодрома.
Членам летного экипажа предоставляется краткая аннотация действующих NOTAM, имеющих эксплуатационное значение, и другая информация срочного характера в форме составленных открытым текстом бюллетеней предполетной информации (РІВ)».
Разом з цим, NOTAM А1391/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до Додатку А глави 6 Doc. 8126 означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден.
З огляду на викладене, враховуючи наведені вище правові норми, суд приходить до висновку, що повітряне судно позивача, здійснюючи 14 липня 2014 року політ за рейсом AFL 1635, виконало його без подання заявки та отримання відповідного дозволу.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами існування обставин, за наявності яких можливе виконання польотів у повітряному просторі чи в окремих його частинах, де встановлено заборону.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про відсутність станом на 14 липня 2014 року доказів факту відсутності правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки такими доказами, крім іншого, є повідомлення, а саме телеграма Украероцентру № 141513, якою відповідним органом було встановлено факт порушення позивачем встановлених заборон.
До того ж, законодавством України не передбачений строк, до якого має бути сформована справа про правопорушення у галузі цивільної авіації, а також відсутність такої не спростовує факту вчинення правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 826/10898/14 (провадження № К/9901/4878/18).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 126 Повітряного кодексу України встановлено, що за протиправні дії юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з частиною 1 статті 128 Повітряного кодексу України справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 128 Повітряного кодексу України чітко встановлено, що штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Дане положення кореспондується також з пунктом 3.5 Порядку №637.
Таким чином, законодавством передбачено два строкових обмеження:
- адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу трьох років з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення правил та порядку використання повітряного простору України;
- адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення правил та порядку використання повітряного простору України.
Отже, при виявленні факту вчинення суб'єктом авіаційної діяльності порушення норм щодо порядку використання повітряного простору України, відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах встановлених законодавством граничних строків.
Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 826/2985/15.
В свою чергу, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та винесення оскаржуваної постанови стало надходження телеграми Украероцентру № 141513, якою було повідомлено про виявлення порушень 14 липня 2014 року ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» порядку використання повітряного простору України повітряним судном, а тому, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що штраф міг бути накладений відповідачем на ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії» виключно до 14 січня 2015 року.
Однак, оскаржувана постанова № 2244 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації була прийнята уповноваженим органом 23 січня 2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених частиною 3 статті 128 Повітряного кодексу України та пункту 3.5 Порядку № 637.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинною та скасування постанови Державної авіаційної служби України від 23 січня 2015 року № 2244 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 272,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 272,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання нечинною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
2. Визнати нечинною та скасувати постанову Державної авіаційної служби України № 2244 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 23 січня 2015 року.
3. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (адреса: 119002, місто Москва, вулиця Арбат, будинок 10, ІПН 7712040126) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 272,00 грн (двісті двадцять дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України (адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 37536026).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова