ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2022 року м. Київ № 640/29065/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до треті особи: Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни ОСОБА_4 , Солонько Микола Миколайович
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
за участі представників сторін:
від позивача:Скрипаль О.В.
від відповідача: не прибув;
від третіх осіб: не прибули
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни, треті особи: ОСОБА_4 , Солонько Микола Миколайович , якому просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №66930114 від 23.09.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 по цивільній справі №761/1328/16-ц позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено та стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 764 507,03 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане рішення було пред'явлено стягувачем до примусового виконання і в межах виконавчого провадження ВП №57603916 передано на користь ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" в рахунок погашення заборгованості нерухоме майно на загальну суму 500 721,86 грн. Позивачка, вважаючи вказане рішення протиправним, звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про поновлення строків та перегляд заочного рішення, однак ухвалою від 24.09.2020 клопотання про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2020 залишено без розгляду. Враховуючи те, що вказана ухвала була скасована в апеляційному порядку і станом на момент винесення оскаржуваної постанови, не було вирішено питання про перегляд заочного рішення, позивачка вважає постанову про відкриття виконавчого провадження зі стягнення винагороди приватного виконавця передчасною. Окрім того, враховуючи те, що нерухоме майно було реалізовано на загальну суму 500 721,86 грн., то виконавцем було невірно визначено суму винагороди, яка підлягає стягненню, оскільки така сума визначається у розмірі 10% від суми фактично стягнутої заборгованості, а не від суми, яку визначено у кредитному договорі. Крім того, представник позивача посилався на те, що приватним виконавцем Солонько М.М. було невірно визначено суму основної винагороди виконавця у відповідності до частки власності у реалізованого нерухомому майні кожного з боржників.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, однак надав суду матеріали виконавчого провадження.
Треті особи також не надали свої пояснення щодо обставин справи, у зв'язку з чим, суд згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 по цивільній справі №761/1328/16-ц позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" за Кредитним договором № 1612001/000-КФК/14 від 16.12.2014 в сумі 764 507,03 грн. (сімсот шістдесят чотири тисячі п'ятсот сім грн. 03 коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 287 550,00 грн.; заборгованість за відсотками - 180 460,58 грн.; заборгованість за пенею - 218 301,66 грн.; заборгованість за штрафами - 74 763,00 грн., сума інфляційного збільшення боргу - 3 431,79 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3, загальна площа 46,50 (сорок шість цілих та п'ятдесят сотих) кв.м, житлова площа 30,1 (тридцять цілих та одну десяту) кв. м, складається з двох жилих кімнат, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною для його подальшої реалізації, визначеною на підставі звіту про оцінку майна № 011-28122015 від 28 грудня 2015 року, а саме: 1 041 300,00 грн. (один мільйон сорок одна тисяча триста гривень) 00 коп.
27.10.2016 Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі №761/1328/16-ц, який був пред'явлений ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" до примусового виконання.
Так, приватним виконавцем Солонько М.М. з метою виконання виконавчого листа по справі №761/1328/16-ц відкрито виконавче провадження ВП №57603916.
У ході виконавчого провадження ВП №57603916 приватним виконавцем Солонько М.М. передано на користь ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі №761/1328/16-ц нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на загальну суму 500 721, 86 грн.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 та скасувати його.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020 клопотання про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2020 залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 21.01.2021 скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У січні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Народна позика" оскаржило до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постанову Київського апеляційного суду від 21.01.2021.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №761/1328/16-ц від 08.04.2022 залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 21.01.2021.
22.09.2021 у зв'язку з тим, що виконавче провадження №57603916 закінчилося виконанням Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2020, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Д.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання постанови №57603916 про стягнення із боржника основної винагороди у сумі 50 072, 18 грн. Разом із заявою, Приватним виконавцем Солонько М.М. було додано постанову про стягнення основної винагороди від 05.11.2018 ВП №57603916 на загальну суму 76 450, 70 грн.
23.09.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пімаховою Д.В. відкрито виконавче провадження №66930114 з примусового виконання постанови про стягнення основної винагороди від 05.11.2018 ВП №57603916 у сумі 76 450, 70 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема: виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша); за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя); державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта); виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п'ята); виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (частина дев'ята).
Відповідно до пунктів 9 та 17 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
Отже, постанова про стягнення з боржника основної винагороди у розумінні вимог Закону № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.
Згідно пунктом 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Як встановлено судом, постанова про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 76 450, 70 грн. від 05.11.2018 №57603916 позивачкою не оскаржувалася, що свідчить про те, що остання фактично погодилася із сумою основної винагороди, а тому у межах строків була пред'явлена приватним виконавцем до примусового виконання.
Враховуючи те, що постанова про стягнення основної винагороди є виконавчим документом, а оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення із боржника основної винагороди, фактично відображає відомості виконавчого документу, в тому числі суму стягнення, яка має бути аналогічною із сумою у вказаному виконавчому документі, суд приходить до висновку, що посилання позивачки на те, що виконавцем невірно визначено суму винагороди є безпідставними.
З матеріалів справи також вбачається, що у заяві про примусове виконання рішення, Приватний виконавець Солонько М.М. просив стягнути із ОСОБА_1 основну винагороду виконавця у сумі 50 072, 18 грн., що складає 10% від суми реалізованого майна, однак у своїй постанові про стягнення з боржника основної винагороди останнім було вказано суму винагороди - 76 450,70 грн., що становить 10% від загальної суми заборгованості.
Враховуючи те, що заява приватного виконавця про примусове виконання рішення щодо стягнення винагороди виконавця у сумі 50 072, 18 грн. не є виконавчим документом у розумінні вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", тому доводи позивача про невірне визначення відповідачем суми основної винагороди, яка підлягає стягненню є безпідставними.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 19, 57 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення іншої ціни, ніж та, яка була зазначена в резолютивній частині виконавчого документа, якщо така вартість майна змінилася.
Крім того, суд зазначає, що виконавче провадження №57603916 є реалізованим, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2016 по цивільній справі №761/1328/16-ц є виконаним, за результатами чого, приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди, яка фактично є винагородою приватному виконавцю за проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №57603916, яка стягується в оскаржуваному виконавчому провадженні №66930114 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пімахової Діни Вікторівни про відкриття виконавчого провадження №66930114 від 23.09.2021 є правомірною, такою, що прийнята на підставі та в межах Закону України «Про виконавче провадження», а тому посилання позивачки на передчасність оскаржуваної постанови не приймається судом до уваги.
Разом з тим, суд зауважує, що оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2020 про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2020 по справі №761/1328/16-ц не впливає на правомірність оскаржуваної постанови ВП №66930114, яка винесена на підставі постанови Приватного виконавця Солонька М.М. від 05.11.2018 №57603916 про стягнення основної винагороди.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати покласти на позивачку.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення
Суддя А.С. Мазур