ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
14 липня 2022 року м. Київ № 640/9451/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Бояринцева М.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати дію ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення з урахуванням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9.04.1992 № 2262-ХІІ за даними оновленої довідки отриманої після підвищення грошового забезпечення військовослужбовців його категорії (№17231 від 23.12.2021) - протиправними;
зобов'язати вчинити дію ГУ ПФУ в м. Києві по перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за даними оновленої довідки про грошове забезпечення військовослужбовця його категорії (№17231 від 23.12.2021) наданою Київським міським територіальним центром компектування та соціальної підтримки і щомісячній виплаті пенсії в розмірі 77% за вислугу (29 років) та зробити за 4.2, ст. 55 ЗУ 1992 №2262-ХІІ виплату недоплачених сум пенсії з 01.01.2018 року, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються перерахунку пенсії в розмірі 77% за вислугу (29 років) та виплати недоплачених сум пенсії з 01.01.2018, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії; уточненої позовної заяви (у двох примірниках).
На виконання вимог ухвали від позивача на адресу суду надійшли уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, у якій позивач просив поновити строк звернення до суду з тих підстав, що про порушення своїх прав він випадково дізнався у кінці квітня 2021 року з сайту юридичної компанії. Також покликався на те, що не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства у зв'язку з чим не міг знати, що його права порушуються, тобто розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись, що містяться у частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення її прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суд зазначає, що правовідносини щодо здійсненого перерахунку та виплати пенсії за вислугу років у розмірі 77 % сум грошового забезпечення та виплати недоплачених сум пенсії, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії виникли у 2018 році, водночас з даним позовом позивач звернувся у червні 2022 року, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звернув увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
У постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 суд касаційної інстанції дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином, позивачем, звернувшись до суду у червні 2022 року з позовними вимогами щодо перерахунку пенсії в розмірі 77% за вислугу (29 років) та виплати недоплачених сум пенсії з 01.01.2018, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії, пропущено строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Крім того суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18, згідно з яким юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем належних доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення та зобов'язання вчинити дію ГУ ПФУ в м. Києві по перерахунку пенсії в розмірі 77% за вислугу (29 років) та зробити за 4.2, ст. 55 ЗУ 1992 №2262-ХІІ виплату недоплачених сум пенсії з 01.01.2018 року, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії.
За змістом частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви в частині.
Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Повернути позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення та зобов'язання вчинити дію ГУ ПФУ в м. Києві по перерахунку пенсії в розмірі 77% за вислугу (29 років) та зробити за 4.2, ст. 55 ЗУ 1992 №2262-ХІІ виплату недоплачених сум пенсії з 01.01.2018 року, які виникли від поетапної виплати перерахованої пенсії та видалення додаткових видів грошового забезпечення із розрахунку пенсії.
Відповідно до частини сьомої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Згідно зі статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя М.А. Бояринцева