ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/20290/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
прийняв до уваги наступне:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), що викладені у листах вих. № 2600-0305-8/92424 від 04.06.2021 року та вих № 2600/0305-8/96996 від 11.06.2021 року, які полягають у відмові в здійсненні перерахунку пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно п. 44 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , різницю між перерахованою та фактично отриманою пенсією.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що відповідач здійснив перерахунок його пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Позивач з таким перерахунком не погоджується, вважає, що перерахунок мав бути здійснений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 %, оскільки застосування величини оцінки одного року страхового стажу 1 % є обмеженням та зменшенням розміру пенсії, та призводить до звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач провів перерахунок пенсії позивача у 2018 році, зменшивши при цьому відсоткове співвідношення до грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, що, на переконання позивача, є безпідставним.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. За приписами ч. 4-3 Прикінцевих положень Закону України N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Відповідач зауважив, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 % одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який застосовується при обчисленні пенсій. Таким чином, відповідач не здійснював жодних протиправних дій по відношенню до позивача та діяв в межах своїх повноважень, на підставі чого просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
ОСОБА_1 з 2009 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В травні місяці 2021 року позивач зверталася до Відповідача із заявами про здійснення перерахунку пенсії.
У відповідях Головного управління на заяви, що викладені у відповідних листах Головного управління (вих. № 2600-0305-8/92424 від 04.06.2021 року та вих № 2600/0305-8/96996 від 11.06.2021 року) Позивачу було повідомлено щодо неможливості відпрацювання поданих заяв, оскільки подані до заяви документи були вже враховані до розрахунку пенсії та відмовлено в перерахунку пенсі.
У відповідях Головного управління, що викладені у відповідних листах Головного управління (вих. № 16561-15816/В-02/8-2600/21 року від 23.06.2021 та вих. № 2600-0204-8/95851 від 10.06.2021 року), Позивачу було надане роз'яснення щодо проведеного перерахунку пенсії з 01.03.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», де зазначено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою.
Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії в недостатньому розмірі протиправними, оскільки Головним Управлінням Пенсійного фонду України розмір пенсії за віком Позивача був обчислений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а не 1,35 %, як цього вимагає законодавство, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 9 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 1058-IV, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону №1058-IV, якою встановлено, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині першій статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п'ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%".
Таким чином, стаття 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Отже, з 11.10.2017 року, коли Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності, передбачено, що величина оцінки одного року страхового стажу визначена як " 1%" замість " 1,35%".
Наведені зміни підлягають врахуванню в сукупності з тим фактом, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" окрім змін до статті 25 Закону №1058, доповнено пунктом 4-3 Прикінцеві положення зазначеного Закону, яким визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Таким чином, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" органи Пенсійного фонду України зобов'язано перерахувати пенсії, призначені до набрання чинності цим законом із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Тим самим, законодавець поширив дію статті 25 Закону №1058 не тільки на пенсії, що будуть призначатись після набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року, а й на раніше призначені пенсії. Зазначена норма закону є нормою прямої дії та підлягає обов'язковому виконанню.
Більш того, норма не містить змісту, який може бути неоднозначно трактований, а пенсійне законодавство після змін не встановлює альтернативного значення величини оцінки одного року страхового стажу, окрім як 1%, отже конкуренція правових норм, які врегульовують питання перерахунку пенсії після зазначених змін Закону №1058 також відсутня.
З аналізу викладеного слід дійти висновку, що підстави ігнорувати положення Закону, зокрема, п.4-3 його Прикінцевих положень відсутні так само як і відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає застосуванню.
Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Матеріали справи свідчать, що пенсію призначено позивачу відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв'язку з чим, пенсія позивача, у відповідності до вище вказаних положень, підлягала перерахунку з 01.10.2017 з врахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Водночас, згідно із положеннями абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Суд зазначає, що вказані норми не визнано неконституційними, а отже, у відповідача відсутні підстави для їх не застосування з 01.10.2017.
Відповідно до наведених норм, розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 року визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки були внесені відповідні зміни до законодавства.
Посилання позивача на те, що внаслідок зменшення позивачу величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% відбулось погіршення його пенсійного забезпечення та було порушено право власності, суд оцінює критично, оскільки відповідні доводи позивача спростовуються наведеним вище приписами Закону.
Згідно з статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Суд зазначає, що у пункті 2.1 Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
Крім того, Конституційним судом України зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Під час розгляду та вирішення даної справи суд враховує, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" змінено порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу. При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.
Судом встановлено, що прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" не мало наслідком звуження змісту та обсягу права позивача на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.
Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд не вбачає будь-яких неправомірних дій відповідача оскільки останній не порушував будь-яких прав позивача. За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій