ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 2а-7192/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504,
У травні 2012 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (правонаступником якої є АТ «Укргазвидобування») (далі по тексту - позивач, АТ «Укргазвидобування») з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області) (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, встановлені статтею 126 Податкового кодексу України, з огляду на те, що суми податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, за звітні (податкові) періоди в проміжок часу з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року (за несвоєчасну сплату сум податкових зобов'язань за ці звітні (податкові) періоди були застосовані штрафні (фінансові) санкції, були сплачені в установлений нормами Податкового кодексу України строк. Однак, контролюючий орган в порушення норм пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховував в рахунок податкового боргу, який був у АТ «Укргазвидобування» станом на 01 січня 2011 року. До того ж, санкції застосовані і за порушення строків сплати сум податкових зобов'язань, сплата яких була розстрочена згідно з договорами про розстрочення податкових зобов'язань, що не відповідає нормам статті 126 Податкового кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504, №0000231504.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі №2а-7192/12/2670 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2021 року справу №2а-7192/12/2670 розподілено на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою від 01 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв до провадження адміністративну справу №2а-7192/12/2670, вирішив її подальший розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, з урахуванням правових висновків Верховного Суду викладених в постанові від 08 лютого 2021 року.
17 березня 2021 року від АТ «Укргазвидобування» надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України на час проведення камеральної перевірки, в рамках якої відповідачем перевірялось питання своєчасності та повноти сплати податків, контролюючий орган міг дослідити відповідне питання лише в межах проведення документальної перевірки.
Крім того, позивач вказав на те, що між ним та відповідачем був укладений договір від 30 березня 2010 року №29 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 5 444 449,71 грн., від 27 січня 2011 року №1 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 3 686 269,67 грн., від 28 січня 2011 року №2 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 2 140 430,93 грн., від 28 січня 2011 року №3 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 135 699,97 грн., від 12 травня 2011 року №9 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 6 645 668,65 грн., від 12 травня 2011 року №10 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 5 571 145,68 грн., від 30 червня 2011 року №12 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 6 351 179,20 грн., від 30 липня 2011 року №14 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 6 110 126, 05 грн., від 30 липня 2011 року №15 про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 4 421 841,69 грн. Таким чином, відповідно до положень пункту 3.9 Порядку №1036 відповідач міг застосувати штрафні санкції за порушення строків сплати розстрочених грошових зобов'язань виключно у випадку розірвання договорів про розстрочення грошових зобов'язань.
При цьому, позивач звернув увагу на те, що зазначені вище договори у спірний період були чинними, жодних рішень податковим органом про їх дострокове розірвання не приймалось.
29 березня 2021 року через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що експертним висновком документально підтверджено висновки акта перевірки №1/15-0-21/30019775 щодо порушення АТ «Укргазвидобування» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Також, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позивача про те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року у справі №2а-178/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2013 року, зобов'язано відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу в сумі 2 402 589,53 грн., оскільки станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказаних рішень судів не існувало.
Крім того, відповідач зауважив, що встановлена пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» норма за своєю суттю є аналогічною пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Протокольною ухвалою від 22 квітня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2021 року, з урахуванням думок сторін, суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області за результатами проведення камеральної перевірки податкової звітності ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні за 2010 та 2011 роки, складено Акт про результати камеральної перевірки податкової звітності від 04 січня 2012 року №1/15-0-21/30019775 (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки зафіксовані порушення, які полягають у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по:
- рентній платі за природний газ, що видобувається в Україні протягом строків, визначених пунктом 306.2 статті 306 Податкового кодексу України (додатки 1, 2);
- рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні протягом строків, визначених пунктом 306.2 статті 306 Податкового кодексу України (додатки 3, 4).
Згідно розрахунку штрафних санкцій (додаток №1) сума штрафних санкцій становить 2 110 315,83 грн.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (додаток №2) сума штрафних санкцій становить 6 359 614,34 грн.
У відповідності до розрахунку штрафних санкцій (додаток №3) сума штрафних санкцій становить 839 968,43 грн.
Згідно розрахунку штрафних санкцій (додаток №4) сума штрафних санкцій становить 5 882 879,03 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 січня 2012 року:
- №0000201504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5 882 879,03 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні в сумі 31 798 071,70 грн.;
- №0000211504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6 359 614,34 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні в сумі 58 828 790,30 грн.;
- №0000221504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4 870 878,13 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в сумі 24 354 390,65 грн.;
- №0000231504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 839 968,43 грн. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в сумі 8 399 684,30 грн.
АТ «Укргазвидобування» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14 вказаного Закону розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти.
Тобто, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» була передбачена можливість сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду.
При цьому, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить положень щодо заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і не дає права контролюючому органу здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу без згоди платника податків, розпоряджатись його коштами, та не надає право платнику податку розстрочити податкове зобов'язання за рішенням контролюючого органу.
Посилання відповідача на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документів період, за який сплачує борг.
Отже, якщо за рішенням органу стягнення суми податкового зобов'язання не стягувались положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосуванню не підлягають.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2009 року №21-1326во09, від 17 жовтня 2011 року №21-184а11, а саме зазначено, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.
В постанові від 20 червня 2011 року №21-80а11 Верховний суд України зазначив, що пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлена рівність бюджетних інтересів та зазначено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів і обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України пунктом 87.9 статті 87 якого на відміну від Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який відповідних положень не містив, передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Також пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У випадку зарахування контролюючим органом коштів, сплачених платником податків, у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка також погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Несвоєчасне погашення недоїмки дає контролюючому органу підстави нарахувати штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України. При цьому санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку не сплати у строки, встановлені Податкового кодексу України, узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав виникнення недоїмки. Зарахування контролюючим органом на підставі приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, не унеможливлює застосування до платника податку штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов'язань.
Такий висновок щодо застосування норм пункту 87.9 статті 87 та статті 126 Податкового кодексу України Верховний Суд зробив у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №820/1824/17.
Таким чином, лише з 01 січня 2011 року на органи державної податкової служби покладено обов'язок зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У зв'язку з цим довід позивача, що контролюючий орган неправомірно направляв поточні платежі після 01 січня 2011 року у рахунок погашення боргу, що виник до цієї дати, є безпідставним.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року у справі №2а-178/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.
У зазначеній постанові зроблено висновок, що податковий борг у розмірі 1 888 009,42 грн., який обліковувався за ДК «Укргазвидобування» станом на 01 січня 2011 року, і який не був сплачений до 01 червня 2011 року, а також неузгоджені податкові зобов'язання в розмірі 1 083 796,88 грн., визначені контролюючим органом ДК «Укргазвидобування» станом на 01 січня 2011 року, щодо яких на 01 червня 2011 року триває процедура судового оскарження, підлягають списанню у відповідності з пунктом 2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, враховуючи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2012 року у справі №2а-178/12/2670 зобов'язано списати податковий борг у розмірі 2 402 589,53 грн., який обліковувався за позивачем станом на 01 січня 2011 року, погашення податкового боргу в цьому розмірі за рахунок платежів, які позивач сплачував після 01 січня 2011 року, є неправомірним.
Отже, є рішення суду яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність дій податкового органу щодо перенаправлення платежів сплачених позивачем в 2011 році на суму 2 402 589,53 грн. на погашення податкового боргу який утворився до 01 січня 2011 року.
Пунктами 5 та 7 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №256 встановлено, що платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати (далі - податковий розрахунок), у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою ДПА. У разі самостійного виявлення платником помилок у показниках поданого органу державної податкової служби податкового розрахунку сума податкового зобов'язання, визначена у такому податковому розрахунку, може бути уточненою платником самостійно у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів (обов'язкових платежів) у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку у звітному (податковому) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декаду в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній звітний (податковий) період. Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Відповідно до пункту 260.2 статті 260 Податкового кодексу України - розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу.
Згідно пунктом 260.3 статті 260 Податкового кодексу України - платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати.
Відповідно до пункту 260.5 статті 260 Податкового кодексу України - платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводної сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України; за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Згідно з пунктом 260.7 статті 260 Податкового кодексу України - сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
З аналізу наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період до 01 січня 2011 року, тобто дати набрання чинності Податковим кодексом України, картки платника податків позивача та податкових розрахунків рентної плати за природний газ і газовий конденсат, копії яких наявні в матеріалах справи судом встановлено, що позивачем відповідно до вказаного в платіжних дорученнях призначення платежу сплата рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні здійснювалась у строки встановлені Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №256.
Відповідно до картки платника податків позивача, сплачені позивачем в 2011 році суми рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, були спрямовані на погашення заборгованості, яка виникла до 01 січня 2011 року.
Протиправність вказаних дій відповідача щодо спрямування відповідних коштів на погашення заборгованості яка виникла до 01 січня 2011 року, встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, а отже, при перевірці своєчасності сплати позивачем грошових зобов'язань з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні судом вказане зарахування коштів не має враховуватись.
Разом з тим, суд зазначає, що сплачені позивачем після 01 січня 2011 року суми податкових зобов'язань значно перевищували суму податкового боргу у розмірі 2 402 589,53 грн., а контролюючий орган мав встановлені пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України повноваження зарахувати суми податкових зобов'язань, за винятком зазначеної суми (2 402 589,53 грн.), в рахунок платежів в порядку календарної черговості.
У той же час, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень датованих з 01 січня 2011 року, тобто дати набрання чинності Податковим кодексом України, картки платника податків позивача та податкових розрахунків рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, копії яких наявні в матеріалах справи та договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу) судом встановлено, що позивачем погашення податкових зобов'язань визначених в зазначених розрахунків з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні здійснювалось з урахуванням укладених договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу) у строки визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, тим паче термінів сплати грошових зобов'язань, які не були самостійно визначені платником податків у податковій декларації.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року №К/800/52765/13, від 27 жовтня 2014 року №К/800/63121/13, від 26 травня 2016 року №К/800/7055/14, від 21 червня 2017 року №К/800/14775/16, від 03 жовтня 2016 року №К/800/22489/15, від 15 червня 2016 року №К/800/49074/15, від 20 квітня 2016 року №К/800/31134/15.
Відповідно до акта від 04 січня 2012 року №1/15-0-21/30019775 відповідачем під час проведення камеральної перевірки податкових декларацій по/з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні і по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні за 2010 та 2011 роки позивача було надано оцінку не повноті, своєчасності подання платником податкової звітності та візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування), а надано оцінку своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні визначених позивачем самостійно в податкових розрахунках та відповідно до укладених договорів про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань (податкового боргу), а отже взято до уваги іншу податкову інформацію ніж дані податкової звітності, поданої позивачем.
Отже відповідачем під час проведення камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 04 січня 2012 року №1/15-0-21/30019775 з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.
Таким чином, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми «Ш» від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504 було прийнято на підставі акту від 04 січня 2012 року №1/15-0-21/30019775.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги експертний висновок від 30 травня 2016 року №140/3612/16-45, яким встановлено порушення строку сплати податкових зобов'язань по рентній платі за природний газ і газовий конденсат за податковими розрахунками за березень - жовтень 2011 року в загальній сумі 64 688 599,14 грн. (в тому числі розстрочені зобов'язання - 33 342 758,07 грн.); доводи позивача на відсутність складу податкового правопорушення, зважаючи на форс-мажорні обставини, що зумовили несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з рентної плати; обставини щодо оскарження позивачем рішень ДПА України від 12 жовтня 2011 року №№18-24, 28, 29-39 про скасування рішень про розстрочення грошових зобов'язань АТ «Укргазвидобування», оскільки відповідачем був порушений порядок проведення податкової перевірки, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування рішень, що прийняті за її наслідками.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв поза межами повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 26/28) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 19 січня 2012 року №0000201504, №0000211504, №0000221504 та №0000231504.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 26/28) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко