ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/34684/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.11.2021 №29637-29775/Г-02/8-2600/21 про відмову у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугою років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27.02.2020 №18/87 без обмеження її максимального розміру, та з урахуванням раніше проведених виплат. Виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою;
встановити судовий контроль за виконанням рішення відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 01.12.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення в порядку конституційного провадження справи від 02.08.2021 №18/289.
Позивач вважає, що існують підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, об'єктивна неможливість розгляду справи №640/34684/21/21 до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 №18/289 від 02.08.2021, з метою застосування вказаного рішення при розгляді даного адміністративного позову і прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва законного рішення.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає, що дійсно, за правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
При цьому, об'єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 03.09.2019 у справі №9901/637/18, від 26.11.2019 справі №9901/729/18 та від 03.11.2021 у справі № 9901/471/19.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
У той же час, у поданому позивачем клопотанні такої аргументації не наведено, а лише зазначено про об'єктивну, на його думку, неможливість розгляду цієї справи до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 02.08.2021 №18/289 без наведення мотивів стосовно того, які саме обставини перешкоджають розглянути цю адміністративну справу до вирішення судом конституційної юрисдикції іншої справи.
Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Судом встановлено, що в провадженні Конституційного Суду України перебувають на розгляді справи №18/289 від 02.08.2021, №18/342 від 25.08.2021 та №18/427 від 17.11.2021 за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (об'єднані в одне провадження), ОСОБА_4 , предметом яких є відповідність Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 2 Закону України від 08.07.2021 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VIІ «Про прокуратуру», якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, предметом позовних вимог у справі №640/34684/21 є питання протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.11.2021 №29637-29775/Г-02/8-2600/21, яким обмежено позивачу пенсію максимальним (граничним) розміром, та зобов'язання вчинити певні дії.
Ці вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності рішення пенсійного органу, яке позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як такі, що порушили його права і свободи.
Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 02.08.2021 №18/289 про визнання такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам першій, третій, п'ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п'ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64, частині першій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та ОСОБА_4 звернення щодо відповідності Конституції України (конституційності) першого речення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII не матиме впливу на норми матеріального права у справі, яка розглядається і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.12.2018 у справі №826/7385/16, від 25.04.2019 у справі №826/3169/16, від 31.07.2019 у справі №826/3432/16 та ухвалах від 28.09.2021 у справі №826/9693/13-а та від 27.10.2021 у справі №380/1163/21.
Разом з тим, клопотання позивача про зупинення провадження у справі також не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративного суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки з наведених позивачем обґрунтувань не вбачається наявності обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 02.08.2021 №18/289, тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 236, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Чудак