ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/4914/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
27.02.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної пенітенціарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, в якій вона просить:
визнати дії Державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України, які полягають у відмові, оформленій листом від 24.01.2020 №1-24/Ск - 20, у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, причина інвалідності - захворювання, пов'язане із проходженням служби в поліції, - протиправними;
зобов'язати Державну пенітенціарну службу Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 147 140,00 75 грн, що відповідає 70 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2102 х 70).
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в поліції, а отже в неї виникло право на отримання одноразової горошкової допомоги, відтак відповідачем протиправно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги чим порушено її право на соціальну виплату, гарантовану з боку держави.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що встановлення інвалідності позивачці відбулось поза межами строків визначених пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Третьою особою також подано пояснення, у яких представником акцентовано увагу на відсутності підстав для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
Позивачка проходила службу в органах внутрішніх справ та Державній пенітенціарній службі України з 20.09.1998 по 18.04.2016.
Так, 18.04.2016 позивачку було звільнено з посади заступника начальника науково-дослідного центру Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України у званні полковника внутрішніх справ.
Згідно із постановою Центральної медичної (військово-лікарської комісії МВС України) від 09.09.2019 № 52 (на час звільнення зі служби Державної пенітенціарної служби України 18.04.2016) захворювання полковника внутрішніх справ ОСОБА_1 «Гіпертонічна хвороба І ст., СН 0 ст. Ангіопатія сітківки за змішаним типом обох очей. Церебральний атеросклероз. Дисциркуляторна енцефалопія І ст. переважно ВББ з вестибулоатактичним синдромом, цервікокраніаніалгією, вегетативною дисфункцією. Двобічний деформуючий артроз колінних суглобів ІІ ст., без порушення функції. Хронічний гастрит, дуоденіт, рідкі загострення. Хронічний безкалькульозний холецистит. Хронічний бронхіт в анамнезі (2015). Хронічний двобічний периаднексит. ДФАМ доброякісний фіброаденоматоз молочних залоз. Гіперметропія середнього ступеня обох очей. Факосклероз». Так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
Відповідно до виписки до акта медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) до довідки серії АВ № 0999952 ОСОБА_1 з 23.09.2019 було встановлено ІІІ групу інвалідності із зазначеною причиною: захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції з одночасним встановленням 40% втрати працездатності.
25.10.2019 позивачка звернулась до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності з відповідними документами.
30.10.2019 заступником голови комісії з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України було затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачці на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII у розмірі 134 470, 00 грн (1921, 00 грн х 70).
Протоколом комісії Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення або інвалідності осіб рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 30.10.2019 № 1-19, розглянувши матеріали для призначення та виплати одноразової грошової допомоги вказана комісія вирішила призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (далі - Порядок № 4) у розмірі 134 470, 00 грн.
Разом з цим, судом встановлено, що листом Міністерства юстиції України від 23.12.2019 № 194/16.3.2/11-19, адресованим Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, документи позивачки повернуті на доопрацювання, оскільки з дати її звільнення (18.04.2016) до дати проходження МСЕК (30.09.2019) минуло більше шести місяців.
Протоколом комісії Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення або інвалідності осіб рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 26.12.2019 № 2-19 скасовано її попередній протокол від 30.10.2019 № 1-19.
Листом від 28.01.2020 № 1-29/СК-20 Голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України повідомив ОСОБА_1 про те, що її заява про призначення одноразової грошової допомоги була повторно розглянута, за результатом розгляду було прийнято рішення про відмову у її призначенні та виплаті, оскільки з дати звільнення ОСОБА_1 до дати встановлення інвалідності минуло більше шести місяців, встановлених для такої виплати положеннями статті 97 Закону № 580-VIII.
Не погоджуючись із такою відмовою ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, прийнято Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.
Судом встановлено, що позивачка звільнилась за власним бажанням та інвалідність встановлено понад шість місяців після звільнення особи з поліції, що позбавляє особу права на отримання одноразової грошової допомоги.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя О.М. Чудак