ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/1121/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
У січні 2021 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через представника звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо вчинення розрахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком станом на 01.10.2020 у розмірі 4375,85 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ при вчиненні ОСОБА_1 розрахунку пенсії за віком від 01.10.2020 здійснити оптимізацію заробітку та застосувати розмір пенсії за віком у сумі 7145,51 грн.
В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що позивач не погоджується з розрахунком пенсії за віком, оскільки здійснюючи розрахунок пенсії за віком пенсійний орган умисно зменшив показники складових пенсії ОСОБА_1 , не застосував оптимізацію стажу та зазначив про недоцільність переходу на вид пенсії «пенсія за віком».
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 25.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з викладеними у адміністративному позові позивачем аргументами та доводами, представником пенсійного органу було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивачка до ГУ ПФУ із заявою встановленого зразка щодо переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не зверталась, а зверталась лише із заявою щодо проведення розрахунку пенсії за віком від 07.09.2020 для з'ясування доцільності переходу. ГУ ПФУ зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажання особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. За твердженнями представника пенсійного органу, при попередньому розрахунку заробітної плати було застосовано оптимізацію заробітної плати згідно із статтею 40 Закону № № 1058-ІV. Основна вимога оптимізації полягає у тому, щоб виключення здійснювалось не вибірково, а підряд, тобто виключення календарних місяців страхового стажу можна провести або на початку періоду, або в середні, або наприкінці. Крім того, період, за який враховується заробітна плата з урахуванням виключення, передбаченого законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців стразового стажу. Таким чином заробітна плата позивачки за період з 01.07.2000 по 30.06.2003 була виключена із періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, як найменш вигідна. На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано копію пенсійної справи позивача.
Представником позивача подано і відповідь на відзив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 07.04.2016 отримує пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) як працівник освіти.
Надалі, 07.09.2020 позивачка через представника звернулась до відповідача із заявою, у якій висловила прохання провести розрахунок пенсії за віком з визначенням розміру кінцевої пенсії, яку буде отримувати ОСОБА_1 в разі переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з урахуванням заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000.
ГУ ПФУ листом від 26.10.2020 № 2600-0308-8/151975 повідомило, що ОСОБА_1 умовно розраховано пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV виходячи із середньомісячного заробітку 4888, 83 грн визначеного за період з 01.07.2000 по 30.04.2016 згідно із індивідуальних даних про застраховану особу при страховому стажі 34 роки 10 місяців 10 днів (страховий стаж враховано по 30.04.2016 включно), за формулою: П=Зп*Кс, Зп - скоригована на індивідуальний коефіцієнт середня заробітна плата по народному господарству за 2014-2016 роки; Кс - коефіцієнт стразового стажу. Розрахунок пенсії наступний з 01.10.2020: 2,52939 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати)*4888, 83 грн (середній заробіток по народному господарству за 2014-2016 роки) * 0,034833 (коефіцієнт стажу) = 4307, 37 грн (розмір пенсії за віком відповідно до Закону) + 68, 48 грн (доплата за понаднормативний стаж відповідно до статті 28 Закону - 4 роки) = 4375, 85 грн (загальний розмір пенсії за віком відповідно до Закону). Враховуючи наведено ГУ ПФУ рекомендувало позивачці звернутись до відділу обслуговування громадян № 7 для подачі заяви відповідно до вимог чинного законодавства або надіслати через поштове відділення.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахування пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII встановлено, що за цим Законом призначаються пенсії:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В свою чергу, згідно преамбули Закону № 1058-IV встановлено, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З викладеного можна прийти до висновку, що Закон № 1058-IV визначає три види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком відповідно до Закон № 1058-IV визначені у статті 26, згідно із частиною першою якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
У частині третій статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до положень частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV встановлено, що заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом- на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З вищевикладеного можна прийти до висновку, що у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону № 1058-IV.
Як вже було зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, позивачці було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти у відповідності до Закону № 1788-ХІІ, які, в свою чергу передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії ніж призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Тобто, суд звертає увагу, що у разі звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV особою, яка досягала пенсійного віку, якій раніше було призначено пенсію за вислугу років за іншим Законом, така особа набуває право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а саме на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
При цьому, у разі переходу на інший вид пенсії за іншим Законом положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV в частині переведення з одного виду пенсії на інший не підлягають застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де:
- П - розмір пенсії, у гривнях;
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
- Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
- Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
- Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
- К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, з аналізу частини другої статті 40 Закону № 1058-IV судом встановлено, що для визначення заробітної плати для обчислення пенсії використовується, крім інших показників, середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з цим, судом встановлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача із заявою від 07.09.2020, у якій висловлено прохання зробити їй розрахувати пенсії за віком з визначенням розміру кінцевої пенсії, яку вона буде отримувати в разі переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з урахуванням заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, на яку відповідачем було складено умовний розрахунок її пенсії.
Водночас, суд зазначає, що порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії регламентований положеннями статті 44 Закону № 1058-IV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок 22-1).
Так, частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
При цьому, згідно із пунктом 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що призначення пенсії відбувається за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України не інакше як за заявою особи про призначення пенсії за формою, встановленою у додатку 3 Порядку № 22-1.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У справі, яка розглядається позивачка з заявою про призначення їй пенсії не зверталась, а відповідач не вчиняв дій та не приймав рішень щодо призначення позивачці відповідної пенсії. А умовний розрахунок пенсії позивачки за віком відповідно до Закону № 1058-IV жодним чином не породжує, не змінює та не припиняє права, свободи або законні інтереси, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем оспорюваними позивачкою діями законних прав, свобод та інтересів її, та у зв'язку із тим, що вони не породжують жодних прав та обов'язків для неї, то суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого нею судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, стягнення витрат на професійну правничу допомогу також є безпідставним.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак