ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/25528/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1
до Державної міграційної служби України, ГУ ДМС України в Харківській області,
про визнання неправомірним та скасування висновку,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної міграційної служби України (код ЄДР: 37508470), Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДР: 37764460), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати висновок №119/2016 службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений ДМС України 02.08.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014;
2) визнати протиправним та скасувати висновок №119/2016 службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлений ГУ ДМСУ в Харківській області 27.07.2016, яким визнано недійсним паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014.
Позиція заявниці.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що є громадянкою України, зареєстрована за вищезгаданою адресою, документована паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданим Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 19.01.2012, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 22.01.2014 органом 6390 (м. Харків).
Додає, що в результаті отримання листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.08.2021, позивачці стало вперше достовірно відомо про направлення ДМС України 05.10.2018 на адресу Адміністрації ДПС України листа про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Позивачка зазначає, що в своєму листі від 11.08.2021 Відповідач-1, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, вперше повідомив Позивачу, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 визнано недійсним на підставі рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 02.08.2016.
При цьому, як вбачається із змісту вказаного листа Відповідача-1, Позивач раніше не інформувався про визнання зазначеного паспорта недійсним, оскільки така вимога не передбачена чинним законодавством України.
Своїм листом від 12.08.2021 Відповідач 2, у відповідь на адвокатський запит, направив засвідчену копію висновку службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон, оформленого Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області 27.07.2016 за №119/2016, на підставі якого паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 , виданий на ім'я Позивача, визнано недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку.
При цьому Відповідач 1 погодився з таким висновком Відповідача 2 та затвердив його 02.08.2016.
Разом з тим, до 10.08.2021 та до 11.08.2021 Відповідач 1 та Відповідач 2 не інформували Позивача про визнання недійсним (анулювання) її паспорта громадянина України для виїзду закордон та про вчинення таких дій остання офіційно дізналася вперше лише після ознайомлення з листом Державної прикордонної служби України від 10.08.2021 та з листом Відповідача 1 від 11.08.2021, отриманими у відповідь на адвокатський запит представника Позивача.
Як зазначає позивачка, згадуваний в листі ДМС України від 11.08.2021, наказ ДМС України №218 від 30.08.2016 є предметом окремого (іншого) судового оскарження.
Враховуючи наведене, як визначає позивачка, предметом даного позову є оскарження висновку службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон, оформленого ГУ ДМС України в Харківській області 27.07.2016 за №119/2016 та затвердженого ДМС України 02.08.2016.
Позивачка зазначає, що як вбачається із наданої Відповідачем-2 копії висновку №119/2016 від 27.07.2016, затвердженого Відповідачем-1 02.08.2016, за результатами проведеного службового розслідування Відповідач-2: дійшов висновку вважати паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 від 22.01.2014 недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку; вирішив вжити заходів щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 19.01.2012 та паспорта громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 від 22.01.2014, а також вирішив проінформувати про визнання цих паспортів недійсними Державну прикордонну службу України, підрозділи Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях та Українське бюро Інтерпол.
У зазначеному висновку, як зазначається у позові, Відповідач-2 чітко вказує, що на момент оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , Позивачем були надані документи згідно переліку, передбаченого у п.10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду закордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 №231, у тому числі паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 19.01.2012, та довідка про реєстрацію особи громадянином України 10/А-18 від 03.06.2010.
Відповідач-2, як зазначає позивачка, за погодженням Відповідача-1, вмотивував свій висновок щодо можливості визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 через сумніви щодо належності Позивача до громадянства України.
Законність своїх дій щодо оформлення наведеного висновку про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 на ім'я Позивача, вилучення паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 19.01.2012 та паспорта громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_2 від 22.01.2014, а також інформування Державної прикордонної служби України, підрозділів Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях, та Українського бюро Інтерпол про визнання недійсним паспортів Позивача, Відповідач 2 за погодженням Відповідача-1 обґрунтував посиланням на Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014.
Позивачка надалі зазначає, що за повідомленням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10.08.2021 у відповідь на адвокатський запит, відомості про паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 внесені в базу даних «Загублені, викрадені та оголошені недійсними документи» на підставі листа ДМС України від 05.10.2018.
Позивачка вважає, що прийняття Відповідачами, шляхом оформлення висновку службового розслідування №119/2016 від 27.07.2016, рішення про визнання зазначеного паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 недійсним, про вжиття заходів до вилучення паспорта громадянина України НОМЕР_3 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також про інформування Державної прикордонної служби України, підрозділів Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях, та Українського бюро Інтерпол щодо недійсності цих паспортів, суперечать вимогам чинного законодавства України та є протиправним.
Так, посилаючись на положення профільних нормативно-правових актів, позивачка зазначає, що зазначені підстави визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я Позивача, відсутні.
На думку позивачки, згаданими нею НПА взагалі не передбачено порядок та підстави визнання недійсним паспорта громадянина України, а визначені в ньому процедури стосуються лише паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Додає у позові, що проведення ДМС України службового розслідування та складення й затвердження відповідного висновку можливе лише у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства.
При цьому, як йдеться у позові, у складеному 27.07.2016 Відповідачем-2 та затвердженому 02.08.2016 Відповідачем-1 висновку службового розслідування №119/2016, не наведено жодного факту порушення вимог законодавства при оформленні паспорта Позивача. Натомість у вказаному висновку зазначено, що документи для оформлення цього паспорту були надані згідно з переліком, передбаченим чинними на той момент Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду закордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 №231
Отже, як зазначає позивачка, за відсутності порушень вимог законодавства під час оформлення паспорта Позивача, Відповідачі не мали правових підстав для прийняття рішення про визнання паспорту Позивача недійсним.
Наведені висновки Відповідачів, на думку позивачки, за своїм змістом, є припущеннями та не містять відомостей про встановлення наявності порушень вимог законодавства під час оформлення паспорта.
Разом з тим, за наявності зазначених дефектів, які вказують на неповноту розслідування, Відповідач-2 закінчив проведення розслідування та склав, а Відповідач-1 затвердив необґрунтований висновок про незаконність документування Позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, як зазначено у позові, із змісту висновку вбачається №119/2016, що під час документування Позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон, Відповідач-2 перевіряв достовірність відомостей про документування Позивача паспортом громадянина України, 21.01.2014 звертався з цією метою до ГУ ДМС України в АР Крим та отримав лист від 23.01.2014 на підтвердження факту документування Позивача паспортом громадянина України.
Позивачка зазначає, що під час документування Позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон, Позивачем було надано Відповідачу-2 паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ ДМС України в АР Крим 19.01.2012. На момент звернення Позивача до Відповідача-2 за оформленням паспорта для виїзду за кордон, зазначений паспорт не був визнаний недійсним, його не було втрачено чи викрадено. При цьому, додається у позові, відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про громадянство України» паспорт громадянина України є документом, що підтверджує громадянство України. Отже, Відповідачі не мали правових підстав вважати, що Позивач, отримуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, не є громадянином України.
Позивачка додає, що для визнання недійсним й вилучення паспорта громадянина України мав би бути оформлений окремий висновок службового розслідування, проте про його оформлення також нічого не вказано в оскаржуваному Висновку.
Крім того, як зазначено у позові, в грудні 2015 року Позивач на тривалий період виїхала за кордон де у зв'язку з працевлаштуванням перебуває по цей час та в Україну з грудня 2015 не поверталася. На підтвердження цієї обставини, Позивач додає до позову засвідчені копії сторінок паспорта громадянина України для виїзду за кордон, де на 17-й сторінці міститься штамп про в'їзд 18.12.2015 на територію Таїланду .
Крім цього, як йдеться у позові, факт тривалого перебування Позивача за межами України підтверджується листом Адміністрації ДПС України від 10.08.2021, відповідно до якого, за наявними в ДПС України відомостями про перетин Державного кордону, які зберігаються за останні п'ять років, з 10.08.2016 Позивач не в'їжджала в Україну.
При цьому до 23.07.2021 у Позивача не виникало будь-яких обставин, які б вказували на визнання її паспорта недійсним.
Додає, що 23.07.2021, намагаючись придбати авіаквиток на міжнародний авіарейс до України, Позивачу вперше стало відомо про виникнення проблеми з її паспортами, що перешкоджає можливості її допущення на борт літака.
28.07.2021, з метою з'ясування статусу своїх паспортів громадянина України та причин, що перешкоджають можливості їх використання, Позивач звернулася за правовою допомогою та уклала відповідний договір.
Лише в серпні 2021, після одержання у відповідь на адвокатський запит листа Адміністрації ДПС України від 10.08.2021 та листа ДМС України від 11.08.2021, Позивач дізналася про видання Відповідачами оскаржуваного рішення, в наслідок якого визнано недійсними (анулюванні) її паспорти.
Таким чином, як зазначено у позові, Позивач вперше дізналася про ймовірне порушення її прав 23.07.2021, а фактично в серпні 2021 отримала офіційне підтвердження цьому факту.
При цьому, Позивач до 23.07.2021 не мала об'єктивних підстав перейматись питанням дійсності паспортів та, відповідно, не мала реальну можливість дізнатися про наявність порушення її прав та про видання Відповідачами оскаржуваного рішення.
Позиція відповідача - ГУ ДМС України в Харківській області.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що 21.01.2014 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Об'єднаних Арабських Еміратів, звернулась до Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Харківській області з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
При зверненні позивачем було надано наступні документи: копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 19.01.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим; копія довідки № 10/А-18 про реєстрацію особи громадянином України, виданої 03.06.2010 ВГІРФО ГУ МВС України в АР Крим; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої 16.01.2014 ГУ Міндоходів в Харківській області; довідку Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області про відсутність у Наср Нур підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта; квитанції про сплату подвійного мита, за послуги та вартість бланку; заяву ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у терміновому порядку.
Надалі, як зазначає ГУ ДМС, 23.01.2014 року за результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівництвом ГУ ДМС України в Харківській області було прийнято рішення про видачу громадянці ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 22.01.2014, орган видачі 6390.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014 громадянка ОСОБА_1 отримала 25.01.2014 року.
Разом з тим, за результатами проведеного службового розслідування, результати якого викладені у висновку № 119/2016 було встановлено таке.
ГУ ДМС зазначає, що, як вже зазначалось, позивач, ОСОБА_1 , була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 19.01.2012 року Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВСУ в АР Крим.
Додає, що отриманню паспорта громадянина України передує процедура оформлення набуття громадянства України, за результатами якої приймається рішення про набуття особою громадянства України.
Між тим, згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , начебто набула громадянство України разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (за територіальним походженням).
Відповідач зазначає про невизначеність у питанні підтвердження прийняття рішення ГУ ДМС України в Автономній Республіці Крим щодо набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про громадянство України», оскільки Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією України.
Також відповідач зазначає про невизначеність у питання первинного в'їзду громадянки ОСОБА_1 на територію України, перетину нею державного кордону та встановлення документу, на підставі якого вона перетнула державний кордон України.
Відповідач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»… і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Відповідач наголошує, що будь-яка інформація щодо проживання в Україні позивача, її батьків, або родичів, коло яких встановлює ст..8 Закону України «Про громадянство України» - відсутня.
Таким чином, як констатує відповідач, відсутнє будь-яке документальне підтвердження належності ОСОБА_1 до громадянства України.
Враховуючи викладені обставини, ГУ ДМСУ було складено висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким паспорт громадянина України для тимчасового виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014 було визнано недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленому порядку.
Відповідач вважає, що висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до законодавства, що регулює правовідносини в сфері набуття громадянства України та документування осіб паспортом громадянина України.
У відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні позову.
Позиція відповідача - ДМС України.
ДМС України заперечує проти задоволення позову та зазначає, що відповідно до п/п. 33 пункту 4 Положення про ДМС, ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства.
Таким чином, як зазначає відповідач, питання громадянства України, контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства, оформлення та видачі документів, що підтверджують таке громадянство належить до повноважень ДМС.
Додає, що відповідно до пункту 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України.
Відповідно до частини першої статті 55 Порядку № 152, паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується, зокрема, в разі його оформлення з порушенням вимог законодавства.
Також зазначає, що на час оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон одним із документів згідно переліком, передбаченим у пункті 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 № 231 є паспорт громадянина України.
Звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону №2743-VIII, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документами, що підтверджують громадянство України.
Звертає увагу на те, що обов'язковою умовою для документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у визначеному законодавством порядку та документування паспортом громадянина України.
У зв'язку з цим, звертає увагу на те, що 21.01.2014 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Об'єднаних Арабських Еміратів, звернулась до сектору централізованого оформлення документів № 2 Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ГУ ДМС України в Харківській області з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
23.01.2014 року за результатами розгляду заяви про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівництвом ГУ ДМС України в Харківській області було прийнято рішення про видачу громадянці ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 22.01.2014, орган видачі 6390.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01 2014 громадянка ОСОБА_1 отримала 25.01.2014 року.
Разом з тим, як зазначає ДМС, за результатами проведеного службового розслідування, результати якого викладені у висновку № 119/2016, були встановлені обставини, які зазначені вище ГУ ДМС.
Додає, що отриманню паспорта громадянина України передує процедура оформлення набуття громадянства України, за результатами якої приймається рішення про набуття особою громадянства України.
Зазначає, що згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 начебто набула громадянство України разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» (за територіальним походженням).
Як і у відзиві ГУ ДМС, ДМС звертає увагу на невизначеність у питанні набуття громадянства України громадянкою ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про громадянство України» через те, що АР Крим є тимчасово окупованою територією України.
Також зазначає про невизначеність у питанні щодо первинного в'їзду громадянки ОСОБА_1 на територію України, перетину нею державного кордону та встановлення документу, на підставі якого вона перетнула державний кордон України.
Наполягає, що відсутнє будь яке документальне підтвердження належності ОСОБА_1 до громадянства України.
Вважає, що висновок службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до законодавства, що регулює правовідносини в сфері набуття громадянства України та документування осіб паспортом громадянина України.
Резюмуючи свою позицію, ДМС зазначає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів набуття ним громадянства України у встановленому чинним законодавством порядку.
У відповіді на відзив позивач наполягає на обґрунтованості позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 24.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. На час звернення до суду поновлено строк звернення до суду, оскільки обставин ознайомлення позивачкою із спірним рішенням (висновком), ніж зазначено у позові, судом не встановлено. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку матеріалами справи підтверджуються власне факти документування позивачки паспортом громадянки України та видачі надалі паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Серед іншого, до матеріалів справи надано довідку ГУ МВС України в АР Крим від 03.06.2010, складену російською мовою, що не відповідає вимогам щодо застосування органами влади України державної мови, про те, що матір позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Аль-Газія, згідно з рішенням ГУ МВС України в АР Крім від 03.06.2010 набула громадянство на підставі п. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Зазначено у довідці, що вказана особа є громадянином України з 03.06.2010 з трьома дітьми, серед яких, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначено, що надано документ - паспорт № НОМЕР_5 від 17.02.2022, виданий владою Лівану для палестинських біженців.
Довідка підписана С.А.Бабашиным (рос.), який наразі у складі тимчасової окупаційної «влади» АР Крим є одним з очільників так званої «УФМС России по Республике Крым» (відомості із сайту вказаної «організації»).
30.08.2016 ДМС України прийнято наказ № 218 «Про визнання недійсними бланків.
Наказ прийнято у зв'язку з окупацією АР Крим та ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки».
Серед іншого визнано недійсним (анульовано) бланк паспорту серії НОМЕР_3 .
Даний наказ на час розгляду не скасований, є чинним.
Як зазначено в оскаржуваному висновку, службове розслідування здійснено на виконання вимог пункту 56 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152.
Службове розслідування здійснено відносно документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, встановлено, що до Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасове окупованої території України ГУДМС України в Харківській області 21.01.2014 зверталася громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дубай ОАЕ, з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Надалі наведено наданий перелік документів.
Зазначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014 отримала громадянка ОСОБА_1 25.01.2014.
На момент надання документів, місце проживання заявниці було зареєстроване з 30.01.2013 за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім іншого, у Висновку зазначено, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дубай OAЕ документована 19.01.2012 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АР Крим паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 .
Вивченням долученої до матеріалів копії довідки про реєстрацію особи громадянином України встановлено, що, нібито, згідно з рішенням ГУ ДМ України в АР Крим від 03.06.2010 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула громадянство України разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 (за територіальним походженням).
Відтак, зазначено про невизначеність у питанні прийняття рішення ВПРФО ГУ MВС України в АР Крим щодо набуття громадянства України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство», та щодо видачу їй у 2010 році ВПРФО ГУ МВС України в АР Крим довідки про реєстрацію особи громадянином України з огляду на тимчасову окупацію.
Зазначено, що з копії довідки про належність особи до громадянства України вбачається, що визначення належності до громадянства Україні здійснено відносно іноземного громадянина.
Також зазначено про невизначеність у питанні щодо первинного в'їзду громадянки ОСОБА_1 на територію України, перетину нею державної кордону, якщо так, по якому саме документу.
Як вбачається з копії довідки, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у 1995 році: в м. Дубай ОАЕ, .
У висновку констатується, що інформації про народження або постійне проживання її батьків з 24.08.1991 року па території, яка стала територією України, немає.
Відповідно до вказаного висновку рекомендовано/вирішено:
службове розслідування документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах компетенції, вважати закінченим;
паспорт громадянина України для тимчасового виїзду за кордон НОМЕР_2 від 22.01.2014, відповідно до п/п. 8 п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактний електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.20І4 № 152 вважати недійсним та таким, що підлягає знищенню у встановленим) порядку;
висновок у двох примірниках надіслати для затвердження до ДМС України,
після затвердження висновку ДМС України вжити відповідних заходи щодо виявлення та вилучення паспорта громадянина України серії 1:1 № НОМЕР_6 , виданого 19.01.2012 Залізничним РВ Сімферопольського М3 ГУМВС України в АР Крим та паспорта громадянина України для тимчасовою виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 22.01.2014, виданою органом 6390 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України про визнання паспортів такими, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства;
згідно з вимогами пункту 35 Порядку направити повідомлення про недійсний паспорт серії НОМЕР_2 до Українського бюро Інтерполу,
інформувати підрозділи Головних управлінь, Управлінь ДМС України в областях про визнання паспортів недійсними.
Таким чином, встановлено, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження належності позивачки до громадянства України, вважати її громадянином України не має підстав. Тому, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до п/п. 8 п. 55 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 07.05.2014 №152, вважати недійсним та таким, що підлягає знищенню.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон № 2235-III), "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215), Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401) (далі - Порядок №320), Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, обліку, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України, затвердженою наказом Державної міграційної служби України від 18.07.2012 №153 (далі - Інструкція № 153).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» однією із загроз національній безпеці України у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України є нелегальна міграція.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, яке затверджене постановою КМ України від 20.08.2014 року № 360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями ДМС, серед іншого, є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України визначає Закон України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (далі - Закон № 2235-III на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2235-III громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Згідно частини першої статті 8 Закону №2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Частиною 1 статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2235-III Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.
У пункті 4 частини першої статті 24 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону.
Пунктами 92-94 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року №215, передбачено, що органи міграційної служби приймають рішення про оформлення набуття громадянства України, зокрема за народженням; за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
До повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, відповідно до якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно положень пунктів 114, 115 Порядку №215 рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України надсилається ДМС, яка через свої територіальні органи та підрозділи вживає заходів щодо документування осіб.
Згідно з пункту 1 статті 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Аналогічні правові норми закріплені і у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 25.03.2015 №302 №302.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
У пункті 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одними із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням Єдиного державного демографічного реєстру.
Пунктом 10.4 Порядку №320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
Відповідно до п. 5.1. Інструкції № 153 недійсними бланками вважаються зіпсовані (при виготовлені документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність або пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.
Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для видачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у порядку, визначеному чинним законодавством, що є первинним для цілей отримання паспорту, а підставою для визнання бланків зазначених паспортів недійсними (анулювання) - їх видача з порушенням вимог чинного законодавства.
Наведений висновок щодо застосування зазначених норм права в аналогічних відносинах, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у постановах: 05 вересня 2019 у справі №826/12670/17, від 18 квітня 2018 у справі №820/7358/15, від 07 лютого 2018 у справі справа №826/1417/17, від 26 червня 2019 у справі № 826/14279/17.
Разом з тим, судом встановлено, що Указ Президента України про прийняття позивачки до громадянства України не приймався, інші підстави вважати її громадянкою України відсутні.
В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, а саме позивачка наполягає, що набула громадянство України у встановленому порядку, а відтак, вона має довести обставини, на які вона посилається, позивачем не доведено існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство», зокрема, щодо її або батьків народження або постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, наявність яких (обставин, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство») могла б зумовлювати законне набуття позивачем громадянства України в порядку, встановленому Законом.
В порядку виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачкою не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт набуття позивачкою громадянства України у порядку, визначеному законодавством.
Само по собі оформлення довідки, тобто формальна наявність довідки, як і власне формальне отримання бланку паспорту, вочевидь не є підставою вважати позивачку громадянкою України, оскільки, як зазначалося, не доведено обставин, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство». Доказів наявності таких обставин (народження або постійне проживання позивачки чи батьків до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України) під час розгляду справи не надано.
При цьому, як у спірному висновку, так і під час розгляду справи акцентувалась увага позивачки на те, що взагалі відсутні докази в'їзду на територію України позивачки та її матері. Між тим, позивачка наголошувала на правомірності набуття громадянства України, а відтак, і про легальне знаходження на території України.
Однак, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України та на підтвердження доводів позивачки щодо легального прибуття на територію України позивачки та її матері, що, виходячи з позову, стало у подальшому підставою набуття ними громадянства України, під час розгляду справи, однак, позивачкою не надано жодних доказів.
Отже, позивачкою не було доведено обставин набуття нею громадянства України у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України»), на що вона посилається у своїй позовній заяві, що у свою чергу виключає можливість оформлення паспорту громадянина України та свідчить про відсутність підстав для документування позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон, бланк якого визнано недійсним (анульованим) наказом № 218 від 30.08.2016, який у свою чергу є чинним на не скасованим.
Слід повторитися, що набуття громадянства України в установленому Законом України «Про громадянство» порядку є передумовою для отримання не тільки паспорта громадянина України, а й паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Враховуючи недоведеність наявності обставин народження або постійного проживання батьків позивачки до 24 серпня 1991 року, тобто наявності фактичних обставин набуття громадянства України, а не сформульованих у довідці, відсутні підстави для висновку про законність отримання позивачкою паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що є похідним від набуття громадянства України, яке позивачкою набуто не було.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання оскаржуваного рішення (висновку) протиправним, оскільки відповідачами у даному випадку виконані покладені на них функції та обов'язки, зазначені вище, у т.ч. щодо запобігання незаконній міграції, незаконній легалізації громадянами України громадян з інших країн, та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адрес реєстрації: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса для листування: 04210, м. Київ, а/с № 92) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін