ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/23137/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код 40108616) про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:
«визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 09.07.2019р. №1450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" частково - в частині, звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.07.2019р. №337 о/с "По особовому складу", частково - в частині, звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 , (далі - оскаржувані накази);
поновити позивача на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 26 липня 2019 року;
стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 липня 2019 року.»
Позовні вимоги мотивовано протиправністю звільнення позивача, з огляду на те, що, на думку позивача, ним не було допущено порушень вимог законодавства, а затримання позивача не може, на його думку, свідчити про таке. При цьому, позивач посилається на принцип презумпції невинуватості та відсутність будь - яких обставин, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведення на робочому місці позивача обшуку та повідомлення позивача про підозру свідчить про наявність підстав для звільнення позивача, з огляду на негативний вплив на довіру населення до поліції.
Також відповідач стверджує про виявлення інших порушень, допущених позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 року.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - ГУ НП в Київській області, Відповідач) № 170 о/с від 30.03.2018 року позивач призначений на посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області.
26.06.2019 року наказом ГУ НП в Київській області № 1354 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього.
Підставою для призначення судового розслідування була інформаційна довідка від 26.06.2019р. щодо можливих порушень службової дисципліни слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_1 , в якій повідомлено про надходження до Головного управління 25.06.2019р. з Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області інформації про затримання останнього. Даним наказом було визначено склад дисциплінарної комісії.
02.07.2019р. заступником начальника ОМВ СУ ГУНП в Київській області було направлено заступнику начальника ГУНП в Київській області - начальнику слідчого управління доповідну записку, в якій повідомлено про встановлення ряду суттєвих недоліків в діяльності позивача.
Так, в даній записці зазначено, що у кримінальних провадженнях №№12018110130002715 від 22.06.2018. розпочатому за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України. 12018110000000327 від 18.05.2018 за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України. 42018111200000311 від 08.05.2018 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, 42017111200000565 віл 01.09.2017 за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України. 12014110000000156 від 22.05.2014 за ознаками Ч.2ст. 149 КК України, 12013100010000048 від 16.02.2013 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, в грудні 2018 року, без проведення необхідних слідчих дій, виконання вказівок прокуратури та винесення відповідних постанов, прийняті рішення про їх закриття. До нього часу, матеріали цих проваджень не систематизовані та в матеріалах відсутні постанови про їх закриття.
Крім того, встановлено, що позивачем допущені порушення встановленого Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених з обігу, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 07.05.2008 №422 та Порядку зберігання речових доказів, затвердженого ПКМУ від 01.11.2012р №1104.
Як вбачається з матеріалів справи, 2 липня 2019 року співробітниками відповідача було складено за місцем проживання позивача акт про відмову від надання пояснень, за змістом якого «у рамках проведення службового розслідування за фактом затримання ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення останньому, на що він відмовився.»
5 липня 2019 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Київській області було затверджено висновок службового розслідування яким встановлено, що, аналізуючи матеріали службового розслідування можливо зробити висновок про порушення позивачем службової дисципліни, що призвели до його затримання.
Також даний висновок містить посилання на те, що в кримінальних провадженнях № 12019110000000412, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та № 12019110000000411, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 309 КК України, вилучені 06.03.2019 та 05.04.2019 ОСОБА_1 наркотичні засоби та психотропні речовини зберігались в непередбачених для цього приміщеннях і лише, після виявлення вказаних порушень, 20.06.2019 передані до Київського НДЕКЦ МВС України для проведення експертиз.
Крім того, висновок містить посилання на те, що в ряді кримінальних проваджень прийняті рішення про їх закриття без проведення необхідних слідчих дій, виконання вказівок прокуратури, матеріали цих проваджень не систематизовані, в матеріалах відсутні постанови про їх закриття.
9 липня 2019 року відповідачем винесено наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» №1450, яким, за порушення службової дисципліни, підпункту 1 пункту 1 статті 18, пункту 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2,6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС Украйні від 09.11.2016 № 1179, Кримінально-процесуального кодексу України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012р. №1104, позивача звільнено зі служби в поліції.
25.07.2019р. наказом ГУ НП в Київській області № 337 о/с (далі - наказ № 337 о/с) «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 рядового поліції ОСОБА_1 (0117734), слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління, 25 липня 2019 року. Підставою даного наказу визначено наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019 № 1450.
Не погоджуючись з зазначеними наказами позивач звернувся до суду. Суд, розглянувши справу доходить наступних висновків.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6); у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10). Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.06р. №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно аб. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Згідно аб. 1-3 ч. 1 р. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.16 р. №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Згідно матеріалів справи, зокрема, наказу відповідача №1450 від 09.07.2019р. дисциплінарним проступком в даному випадку визнано початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №620191000000616, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України 27.05.19 р.
Тобто, дисциплінарним проступком в даному випадку визнано дії, які кваліфіковані прокуратурою Київської області як такі, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, і наявність чи відсутність яких щодо позивача є предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Суд не може погодитися з висновком відповідача, що одні й ті ж самі дії можуть бути кваліфіковані або як дисциплінарний проступок, або як кримінальне правопорушення (за умови наявності відповідного вироку суду), тоді як оцінка відповідних дій позивача має бути кваліфікована лише в межах однієї з цих процедур.
Зокрема, в межах дисциплінарного провадження не можна встановити наявність чи відсутність події, що може бути кваліфікована як кримінальне правопорушення, і, відповідно, встановити, що вказана подія (за умови підтвердження її наявності) є правопорушенням.
В той же час, за відсутності відповідного судового вироку, що набув законної сили, особа вважається невинною, і її дії, що були предметом оцінки у кримінальній справі, не можуть бути кваліфіковані як протиправні іншими особами.
Суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським своїх посадових обов'язків та дотримання законодавства під час виконання посадових обов'язків можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок у тих межах, у яких відповідні дії не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням, що віднесено до компетенції інших органів.
Оскільки станом на час притягнення позивача до відповідальності було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №620191000000616, і позивачу висунуто звинувачення, наступні дії його роботодавця - Головного управління Національної поліції України у Київській області мали носити похідний характер щодо вказаних дій, а саме:
Ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає в якості окремої підстави для припинення служби у поліції набрання законної сили рішенням суду щодо кримінального правопорушення, і після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №620191000000616 щодо позивача могло бути вирішене питання про відсторонення від посади в передбаченому законодавством порядку.
Згідно ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідні заходи відповідачем вжиті не були, натомість, за відсутності підстав (вироку суду) було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнено.
Суд не погоджується з посиланнями відповідача на встановлення порушень в діях позивача встановленого порядку зберігання речових доказів та порушення норм Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач стверджував про наявність порушень в діях позивача, зазначених в документах службового розслідування.
При цьому відповідач зазначає, зокрема, про протиправне закриття позивачем кримінальних проваджень.
Згідно з частиною 2 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий уповноважений, зокрема, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Частиною 5 вказаної правової норми передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на вищевикладені положення Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає неприпустимими посилання на безпідставне закриття кримінальних проваджень позивачем, викладені в матеріалах службового розслідування.
При цьому суд виходить з того, що позивач, як слідчій є самостійною процесуальною фігурою, а жодних доказів оскарження чи скасування рішень позивача відповідачем не надано.
Також відхиляються судом посилання відповідача на порушення позивачем порядку зберігання доказів. При цьому суд виходить з того, що жодних доказів вчинення таких дій позивачем - матеріалів щодо вилучення та передачі доказів, доказів зберігання вилученого на робочому місці позивача, тощо, відповідачем не надано.
З огляду на вказані судом порушення законодавства відповідачем, спірні накази підлягають скасуванню, а позивач поновленню на службі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відтак підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.07.2019 (наступний день за днем звільнення) по 13.07.2022 (день ухвалення судом рішення про поновлення на службі).
Здійснюючи розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»(далі - Постанова № 988).
Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 206, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення не робочих, а календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне розраховувати розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останні два місяці, шо передують місяцю, в якому відбулось звільнення, застосовуючи правила, передбачені пунктом 8 Порядку № 100, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би встановлював правила такого обрахунку, на теперішній час не існує.
День звільнення позивача 25.07.20219 вважається останнім днем служби. Згідно з довідкою від 04.11.2019 № 736, грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби складає: за травень 2019 року 14737,01грн, за червень 2019 року 14737,01грн.
Середньоденне грошове забезпечення складає: (14737,01+14737,01грн.) : 61 календарний день за два місяці = 483,18 грн.
Період нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 26.07.2019 по 13.07.2022 та становить 1083 календарних дні.
Середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, яке належить стягнути на користь позивача, складає 523284,65грн. (483,18грн. х 1083 календарних дні).
Аналогічна позиція щодо застосування норм спеціального нормативно-правового акту (Порядку № 260) та розрахунку грошового забезпечення міститься в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 805/1110/17-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 75424287).
Згідно з абз.5 п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу визначена судом без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14737,01грн. підлягають негайному виконанню.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019р. №1450 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині, звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 ..
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.07.2019р. №337 о/с "По особовому складу", в частині, звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 26 липня 2019 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код 40108616) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2019 року по 13 липня 2022 року в сумі 523284,65грн., з яких відрахувати податки та обов'язкові платежі.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення 14737,01грн.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя С.К. Каракашьян