ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про заміну сторони виконавчого провадження
13 липня 2022 року м. Київ № 640/21399/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-182 від 13 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-182 від 13 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2020 року - без змін.
Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист 01 липня 2021 року.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить суд замінити сторону "стягувача" - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - на ОСОБА_1 , що є вдовою стягувача та його правонаступником, у виконавчому провадженні № 66150984 відповідно до виконавчого листа № 640/21399/20 від 01 липня 2021 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 - вдова ветерана військової служби ОСОБА_2 , що виступав позивачем у справі № 640/21399/20. Стягувач, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ).
Державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66150984 щодо примусового виконання виконавчого листа № 640/21399/20 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІ1 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням вже виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 10 серпня 2021 року № 2600-0904-5/128401, отриманим на адресу стягувача засобом поштового зв'язку, визнано зобов'язання виплати заборгованості за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у справі № 640/21399/20 з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2021 року в сумі 107 657,23 грн, яку буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
До вказаної заяви заявником надано свідоцтво про шлюб, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , довідку Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19 травня 2022 року № 636/02-14/1093/2021 та свідоцтво від 19 травня 2022 року про право на спадщину за законом (спадкова справа № 1093/2021, зареєстровано в реєстрі за № 753).
Розглянувши заяву про заміну сторони у виконавчому листі, суд зазначає наступне.
Відповідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно положень статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов'язано провести нарахування та виплату такої пенсії.
Разом з тим, Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, а лише визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66150984 щодо примусового виконання виконавчого листа № 640/21399/20 виданого 01 липня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України №21/3/2-182 від 13 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням вже виплачених сум
При цьому, слід звернути увагу, що згідно частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
За змістом частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У контексті наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
У той же час, цей Закон не пов'язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача.
Так, за правилами частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
При цьому, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини «Воротнікова проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 1225/02) зазначено про те, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що право на отримання пенсії правонаступник має у випадку, якщо така пенсія була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримана померлим.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 є законними спадкоємцями ОСОБА_2 , якому належить до виплати пенсія, а судове рішення щодо її перерахунку на теперішній час боржником не виконано, а заявник як спадкоємець має право на отримання вказаних виплат, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні № 66150984.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та необхідність заміни стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадження № 66150984 - задовольнити.
2. Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 66150984 відкритого на виконання виконавчого листа № 640/21399/20 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 01 липня 2021 року, з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
3. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, відповідно до статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Аверкова В.В.