ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2022 року м. Київ № 640/12378/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Полтавській області
до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, Державного підприємства "Укрекоресурси"
простягнення податкової заборгованості у сумі 20 039, 37 грн.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області із адміністративним позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, Державне підприємство "Укрекоресурси" про стягнення податкової заборгованості у сумі 20 039, 37 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Так, адміністративний позов мотивовано тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та даних АІС «Податковий блок», відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області як платник податків за неосновним місцем обліку з 01.07.1998. Станом на момент подання позову за ДП "Укрекоресурси" згідно облікових карток, розрахунку суми податкового боргу рахується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 20 039,37 грн., який виник на підставі поданої відповідачем податкової декларації з плати за землю за 2017 рік №9021881735 від 16.02.2017.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, згідно вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та даних АІС «Податковий блок», відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області як платник податків за неосновним місцем обліку з 01.07.1998.
Згідно інтегрованої картки платника податків, за ДП "Укрекоресурси" рахується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 20 039,37 грн.
У зв'язку з тим, що платником податків не було сплачено вказану суму земельного податку, контролюючий орган звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення Податкового кодексу України (далі ПК України) регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема статтею 96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, яка у більшості випадків пов'язана із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).
Пунктом 96.2 статті 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.
Згідно пункту 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення..
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу (органу місцевого самоврядування), в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 Податкового кодексу України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника-комунального підприємства та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.
Застосування процедури, передбаченої статтею 96 Податкового кодексу України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 Податкового кодексу України.
Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 по справі № 826/15776/15, від 20.12.2019 по справі № 826/19486/15, від 11.09. 2019 по справі № 826/8951/15, від 26.12.2018 по справі №810/3735/15, від 06.11.2018 по справі. № 807/903/15.
Так, судом встановлено, що підприємство Укрекоресурси є державним підприємством, тобто підприємством, що діє на основі державної власності, а тому в даному випадку, стягнення податкового боргу відбувається з урахуванням вимог ст. 96 ПК України.
В той же час, суд звертає увагу позивача, що виконання контролюючим органом приписів ст. 96 ПК України є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 803/1931/16.
Крім того, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені статтею 96 ПК України, щодо стягнення податкового боргу державного (казенного) підприємства, зокрема: докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача, оскільки позивачем не дотримано порядок стягнення податкового боргу з державного підприємства визначений статтею 96 ПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не розподіляються.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур