ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
12 липня 2022 року м. Київ№ 640/14259/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
простягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішень,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2, код ЄДР: 37508596), в якому просить суд:
1) стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 108576,00грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 826/13700/18;
2) стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь ОСОБА_1 77887,20 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20.
Позов направлений до суду 21.05.2021 та зареєстрований 24.05.2021.
Позиція позивачки.
Позивачка зазначає, що з 14.05.2018 працювала на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як переможець конкурсу на зазначену посаду з випробуванням три місяці (наказ від 20.04.2018 №213-к).
На підставі наказу від 24.07.2018 № 426-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади із формулюванням "невідповідності займаної посади протягом строку випробування" (наказ від 24.07.2018 № 426-к).
Не погодившись із звільненням, позивачка звернулась до суду із вимогами про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позивачка додає, що 26 квітня 2019 рішенням ОАС м. Києва у справі №826/13700/18, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами та стягнення з Мінекономіки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Однак, як надалі зазначається у позові, через відмову Мінекономіки виконати рішення в добровільному порядку, позивачка була вимушена звернутися до ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Позивачка зазначає, що відповідно до постанови КМ України від 02.09.2019 №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», Міністерство економічного розвитку і торгівлі було перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до якого приєднано Міністерство аграрної політики та продовольства.
04.11.2019 виконавче провадження ВП №60149657 було закінчене відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у зв'язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді згідно із наказом Мінекономіки №103-к від 17.10.2019 з дати звільнення, а саме - 03 серпня 2018.
Позивачка надалі зазначає, що 20.01.2020 їй був вручений наказ №889-к від 16.12.2019 про надання відпустки та звільнення 20.01.2020 на підставі п.1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу».
27.01.2020 ОСОБА_1 був вручений наказ №216-к від 20.01.2020 про внесення змін до наказу №889-к від 16.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 було звільнено 27.01.2020.
Не погодившись із звільненням, позивачка звернулася до суду із вимогами про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
23.09.2020 рішенням ОАС м. Києва у справі №640/4921/20, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, зокрема, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами та стягнення з Мінекономіки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
26.02.2021 позивачці було вручений наказ №124-к від 10.02.2021 про поновлення на роботі та наказ №161-к від 22.02.2021, яким внесені зміни до наказу №124-к від 10.02.2021.
У позові зазначається також, що 22.03.2021 відповідач здійснив основну виплату за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/13700/18 від 26.04.2019 в сумі 123261,44 грн.
22.03.2021 відповідач здійснив основну виплату за рішенням суду у справі №640/4921/20 від 23.09.2020 в сумі 77965,08 грн.
Наказом №377-к від 27.04.2021 відповідач звільнив позивачку із займаної посади з 29.04.2021.
Як слідує з наведеного вище, зазначає позивачка, відповідач втретє звільнивши її, не виплатив їй в добровільному порядку частину середньої заробітної плати за вимушений прогул за період з 26.04.2019 по 17.10.2019 та за період 23.09.2020 по 10.02.2021, тобто за час з моменту ухвалення Рішення від 26.04.2019 та Рішення від 26.04.2019 по дату видання відповідних наказів про поновлення на роботі.
Позивачка вважає, що відповідачем порушено право позивачки на отримання повної суми середньої заробітної плати за вимушений прогул через затримку виконання Рішення від 26.04.2019 та Рішення від 23.09.2020.
Так, у позові зазначається, що відповідно до положень статті 236 КЗпП України у разі затримки власника або уповноваженого ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Позивачка також звертає увагу, що частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
З урахуванням інших положень профільних правових актів, Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ст. 94 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», статті 236 КЗпП України, ст.235 КЗпП, статті 116 КЗпП України, статті 117 КЗпП України, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 №100, позивач наполягає, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання Рішення суду від 26.04.2019 та Рішення суду від 23.09.2020 про поновлення позивача на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами та стягнення з Мінекономіки, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з Мінекономіки на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
За наданим розрахунком щодо виконання рішенням ОАС м. Києва від 26 квітня 2019 у справі №826/13700/18 період невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить із 26.04.2018 року по 17.10.2019, тобто, за висновком позивачки, із затримкою у 117 робочих днів. Загальний розмір компенсації за час затримки виконання цього рішення становить 108 576,00 грн.
Щодо виконання рішення ОАС м. Києва від 23 вересня 2020 позивачка зазначає період невиконання рішення суду із 23.09.2020 по 26.02.2021, тобто, за висновком позивачки, із затримкою у 115 робочих днів. Загальний розмір компенсації розрахований позивачкою складає 77 887,20 грн.
Відтак, позивачка просить задовольнити.
При цьому, сума судових витрат, які позивачка очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються: з суми грошових коштів в розмірі 10000,00 грн. та можливих інших витрат. Як зазначено у позові, в будь-якому разі, сторона позивача повідомляє суд про наведені вище очікувані витрати, обґрунтований розрахунок яких буде надано суду по факту їх надання чи оплати.
Позиція відповідача.
Мінекономіки не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та обставинами викладеними у позовній заяві.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення ОАСК від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20 та рішення ОАСК від 26.04.2019 у справі № 826/13700/18 відповідач зазначає, що позивачем невірно визначено час затримки виконання рішення ОАСК від 23.09.2020 та рішення ОАСК від 26.04.2019, що є підставою для відмови у задоволені такої позовної вимоги.
Звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20 допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 28.01.2020 та стягнення з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.01.2020 по 23.09.2020 у сумі стягнення за один місяць - 14 222,88 грн, з якого Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України має відрахувати податки та обов'язкові платежі.
Додає, що Міністерством була подана апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20.
Так, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі № 640/4921/20 наказом Мінекономіки від 10.02.2021 № 124-к ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту з 28.01.2020.
Зважаючи на наведене, Мінекономіки вважає, що дотримані вимоги законодавства щодо виконання рішення ОАСК від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20.
Крім того, Міністерство повідомило суд про неправильний розрахунок кількості робочих днів щодо виконання рішення суду у справі № 640/4921/20 за період з 28.01.2020 по 23.09.2020 становить 108 робочих днів, при середньоденній заробітній платі 677, 28 грн, що підтверджується довідкою Мінекономіки від 04.03.2020 № 2121-12/157.
Щодо виконання рішення ОАСК від 26.04.2019 у справі № 826/13700/18 повідомили, що ОСОБА_1 наказом Мінекономрозвитку від 20.04.20218 № 213-к (додається) була призначена на посаду начальника відділу взаємодії та комунікацій з експортерами департаменту розвитку експорту 14.05.2018 як переможець конкурсу із встановленим випробуванням терміном 3 місяці. Наказом Мінекономрозвитку від 24.07.2018 № 426-к (додається) ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 03.08.2018 у зв'язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.
Рішенням ОАСК від 26.04.2019 у справі № 826/13700/18 позов ОСОБА_1 до Мінекономрозвитку про скасування наказу задоволено у повному обсязі. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу взаємодії та комунікації з експортерами департаменту розвитку експорту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та стягнення з Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому, Міністерством була подана апеляційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2019 у справі №826/13700/18.
Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконавчого впровадження від 25.09.2019 ВП № 60149657 ОСОБА_1 була поновлена на посаді з 04.08.2019 наказом Мінекономіки від 17.10.2019 № 103-к (додається).
Зважаючи на наведене, Мінекономіки вважає, що дотримані вимоги встановлені положеннями Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішення ОАСК від 26.04.2019 у справі № 826/13700/18.
Окремо відповідач звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду.
В контексті наведеного звертає увагу на постанову Верховного Суду від 10.10.2019, зазначаючи, що заявлені у позові суми не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Водночас, відповідач звертає увагу на правові висновки з цього питання, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16, Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 369/10046/18, Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 761/22614/16-ц.
Додає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
Зважаючи на те, що рішенням ОАСК від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20 допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді з 28.01.2020, разом з тим, рішенням ОАСК від 26.09.2019 у справі № 826/13700/18 допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді з 03.08.2018, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач мав право заявити вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в місячний строк з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто з наступного дня після проголошення зазначених рішень суду.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем подано адміністративний позов поза межами місячного строку звернення до адміністративного суду, що встановлений частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби.
Зважаючи на наведене, Мінекономіки заявило про порушення позивачкою строку звернення до суду.
У відповіді на відзив (від 26.05.2022; вх. від 27.05.2022), про обставини подання якого зазначено нижче, представник позивача зазначив наступне.
Так, щодо заперечень відповідача про невірно зазначений час затримки виконання рішення ОАС м. Києва від 23.09.2020 та від 26.04.2019, представник зазначає про невірність зазначення часу затримки виконання рішення суду від 26.04.2019 та звертає увагу, що сторона відповідача взагалі не наводить жодних доводів, доказів чи норм права.
Представник позивачки додає, що зазначений стороною позивача період затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 у справі №826/13700/18, а саме з 26.04.2019 по дату видання наказу Мінекономіки від 17.10.2019 про поновлення на посаді позивача, що був виданий в порядку здійснення виконавчого провадження.
Сторона відповідача наголошує про невірність часу затримки виконання рішення суду від 23.09.2020 та в заперечення наводить свою кількість робочих днів (108 р.д.), що відповідно нічим не обґрунтована.
Представник позивача вважає, що стороною відповідача допущено помилку при визначенні періоду затримки виконання рішення суду від 23.09.2020, а саме: у відзиві зазначено невірний період затримки виконання рішення з 28.01.2020р. по 23.09.2020р.
Відповідно, як зазначено у відповіді на відзив, складається враження, що сторона відповідача або не зрозуміла предмету позовних вимог або помилася, оскільки зазначений ними період є часом протягом якого позивачка доводила в суді першої інстанції факт порушення її прав, наслідком чого стало ухвалення рішення суду від 23.09.2020, в т.ч. щодо негайного її поновлення на посаді.
Інших доводів, доказів чи норм права, як зазначає представник позивачки, не було надано стороною відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти наведеного стороною позивача періоду, що бере своїм початком дату ухвалення рішення суду - 23.09.2020 та закінчується датою фактичного виконання рішення суду від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20.
Щодо розрахунку строку звернення до суду, представник позивачки вважає, що сторона відповідача глибоко помиляється, по-перше із належністю даного спору до категорії трудових спорів, в частині прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. По-друге, як зазначено у відповіді на відзив, представник відповідача помилково вважає вірним обрахунок такого строку, а саме з дати наступної за датою ухвалення відповідних рішень.
Враховуючи наведене та викладене у відповіді на відзив, представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою судді від 23.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Ухвала доставлено в електронний кабінет адвоката позивача 23.06.2021, паперова копія ухвали отримана 01.07.2021.
14.07.2021 відповідачем до суду надіслано вищезгаданий відзив на позов, до якого додані докази направлення відзиву 13.07.2021 на адресу позивачки (а.с. 54).
Оскільки протягом тривалого часу позивачка не прокоментувала, крім іншого, клопотання відповідача щодо строків звернення до суду, із супровідним від 18.05.2022 позивачці запропоновано повідомити свою позицію відносно доводів відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду.
19.05.2022 представником позивачки подано клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи. У заяві зазначається, що представник начебто звертався у липні 2021 за внутрішнім телефоном до співробітника суду, де начебто було повідомлено про відсутність надходжень. Надалі, у відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що причиною неотримання є не зазначення відповідачем номеру телефону позивачки при відправленні поштового відправлення. Саме це, на думку представника, фактично позбавило позивачку можливості дізнатися про факт надходження до поштового відділення надісланої позивачці кореспонденції.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачкою строку звернення до суду, слід зазначити, що за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду.
За правилами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом положень статті 236 Кодексу законів про працю України, на положення якої посилається позивачка, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
З урахуванням наведеного, за загальним правилом невиконання рішення суду про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування приписів статті 236 Кодексу законів про працю України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналізуючи в кореспонденції з наведеним положення ч. 1 ст. 3, ст.ст. 4, 94, 233 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95 у взаємозв'язку із правовою позицією, висловленою Верховним Судом (КАС ВС) у постанові від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18, слід дійти до висновку, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника (санкцією за порушення строку виконання рішення суду). Висновки щодо цього підтримані і в ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2022 року у справі 440/2132/21.
Як вже зазначалося, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18.
Як зазначив Верховний Суд, усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Верховний Суд у згаданій вище постанові зазначив, що оскільки середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п'ята статті 122 КАС України).
У даному випадку, як вже зазначалося, вимоги позивачки стосуються виконання:
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 826/13700/18, яке в частині поновлення на посаді підлягало негайному виконанню та яке виконано шляхом видання наказу від 17.10.2019 № 103-к про поновлення на посаді. Як зазначає позивачка, виконавче провадження було завершено 04.11.2019, тобто, про наведене позивачці було відомо ще у 2019 році.
- рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2020 у справі № 640/4921/20, яке в частині поновлення на посаді підлягало негайному виконанню та виконано шляхом видання наказу від 10.02.2021 № 124-к із урахуванням наказу від 22.02.2021 № 161-к про внесення змін до попереднього наказу, які, як підтверджує позивачка, були вручені їй 26.02.2021.
Між тим, як також вже зазначалося, позов направлений до суду 21.05.2021.
Тобто, є очевидним, що позивачка звернулася до суду із суттєвим пропуском строку звернення до суду.
При цьому, під час розгляду справи увага позивачки зверталася на доводи відповідача у цьому аспекті, а саме щодо пропуску строку звернення до суду, наслідком чого може бути залишення позову без розгляду.
У вищезгаданій відповіді на відзив представник позивачки наполягав, що строк звернення до суду не порушений. Клопотання про його поновлення не заявляв, поважних причин пропуску строку звернення до суду не зазначав.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У даному випадку позивачкою не наведено, а судом не встановлено наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали позивачці зверненню до суду у строку, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України, не встановлено перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення відповідних дій.
Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачкою місячного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачкою не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Наведені позивачкою доводи та надані матеріали не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотне.
Керуючись положеннями статей 122, 123, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) залишити без розгляду.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена в порядку ст.ст. 292 - 297 КАС України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А.Кармазін