ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 640/15480/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс»
доДержавної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс» (код ЄДРПОУ 36146680, 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6-В) з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.33/19), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №19698/04-11 від 15.03.2021 про застосування штрафних санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №19698/04-11 від 15.03.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, враховуючи, що порушення строку реєстрації податкової накладної допущено після 01.03.2020 у період дії карантинних обмежень, під час якого штрафні санкції не застосовується.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідачем у відзиві зазначено, що при проведенні камеральної перевірки встановлено порушення строків реєстрації податкової накладної, визначений ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак накладено штраф на підставі 192 та 201 Податкового кодексу України у розмірі 40%. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
15.03.2021 Головним управління ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №19698/04-11 від 15.03.2021 про застосування штрафних санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс» на загальну суму 15 232,02 грн., за порушення граничних термінів реєстрації ПН/РК до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 та, згідно п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, за затримку реєстрації ПН/РК до податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 38 080,04 грн., застосовано штраф у розмірі 40%.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням №19698/04-11 від 15.03.2021 та зазначає, що починаючи з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину за порушення податкового законодавства штрафні санкції не застосовуються.
За твердженнями позивача, штраф, за порушення реєстрації податкових накладних складених 31.02.2020, у період 01.03.2020 - застосуванню не підлягає, оскільки порушення вчинені платником податків в цей період підпадають під дію п. 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 23.05.2020) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до приписів п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 1 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (пункт 14.1.60 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно).
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі Порядок №1246), визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Пунктом 3 Порядку №1246 визначено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, згідно з п. 201.1 ст. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Абзацом 14 п. 201.10 цієї ж статті передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс» 31.01.2020 складено податкові накладні на загальну суму 38 080,04 грн., отже граничний строк їх реєстрація становить з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, тобто, що 16.02.2020.
Вказані податкові накладні направлено до реєстрації Єдиного реєстру податкових накладних в травні та червні 2020 року.
Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України є обставини ситуації відносно протидії поширенню захворювання COVID-19.
Так, постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 11.03.2020 № 211 на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
У подальшому, постановою КМУ від 20.05.2020 №392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 карантин установлено з 1 серпня 2020 року по 19 червня 2020 року карантин установлено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 28 лютого 2021 року карантин установлено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року.
Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і наразі триває згідно з іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з абз. 1 п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Отже, абз. 1 п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України запроваджено загальне правило, у силу якого протягом дії карантину не застосовуються штрафи за вчинення особами податкових правопорушень за винятком, зокрема, порушень у сфері нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, порушень у сфері нарахування, декларування та сплати акцизного податку, порушень у сфері нарахування, декларування та сплати рентної плати.
Податкове правопорушення, склад якого визначений ст. 120-1 Податкового кодексу України, не стосується нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, оскільки безвідносно до результатів завершення процедури реєстрації податкової накладної в Реєстрі платник все одно зобов'язаний включити показники цієї податкової накладної до складу податкової декларації з податку на додану вартість поточного звітного календарного місяця і провести платіж з оплати остаточно обчисленої у декларації суми податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Тому, ті правопорушення, коло яких визначено ст. 120-1 Податкового кодексу України та склад яких є утвореним після 01.03.2020 (включно), не тягнуть настання юридичної відповідальності у вигляді застосування штрафу.
Водночас із цим, приписи абз. 1 п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не можуть бути кваліфіковані у якості легальної підстави для звільнення від тягаря відповідальності за податкові правопорушення, що були вчинені до збігу календарної дати 01.03.2020.
Суд відмічає, що правопорушення позивачем вважається вчиненим у перший день, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової накладної на реєстрацію.
Отже, враховуючи, що граничний строк для реєстрації податкових накладних від 31.01.2020 був до 16.02.2020, а здійснення реєстрації таких накладних у період після наступного за вказаним днем (з 01.03.2020) вже становило порушення строку реєстрації податкової накладної, тобто склад правопорушення, передбаченого ст. 120-1 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про хибність висновку контролюючого органу щодо можливості накладення штрафних санкцій на платника податку з огляду на положення абз. 1 п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Таким чином, податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві №19698/04-11 від 15.03.2021 прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України та підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем - суб'єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс» (код ЄДРПОУ 36146680, 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6-В) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №19698/04-11 від 15.03.2021 про застосування штрафних санкцій.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вайт Лаіонс» (код ЄДРПОУ 36146680, 04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6-В) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код: ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу ДПС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа