ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ № 640/31814/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Карапетян А.С.
за участю представників сторін:
представника позивача: Цикалевича В.М.
представника відповідача: Кушнір Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа Апарат Верховної ради України
про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), третя особа - Апарат Верховної ради України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про закінчення виконавчого провадження № 66855849 від 02.11.2021 року щодо зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66855849 від 02.11.2021 року щодо зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки Апарат Верховної Ради, як боржник за виконавчим листом, здійснив недоплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 1 522 317,43 грн. (2 256 851,62 - 734 534,19), що не відповідає судовому рішенню, на підставі якого видано виконавчий лист.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/31814/21 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
14.01.2022 до суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідач вказує, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 640/114/20, від 07.09.2021 Окружного адміністративного суду м. Києва про зобов'язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Листом від 28.09.2021 № 30/10-2021/301613 Апарат Верховної Ради України повідомив відділ про виконання рішення згідно з виконавчим документом, до відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копії розрахункових листів та копію платіжного доручення від 25.05.2021 №8572 про перерахування стягувану нарахованих коштів. Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 ВП № 66855849. Таким чином, на думку відповідача, дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки питання щодо нарахування та виплати позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку належать до компетенції боржника, орган державної виконавчої служби не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені, до компетенції цього органу державної влади.
24.01.2022 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач вказує про необґрунтованість доводів відповідача, оскільки розмір нарахованої та виплаченої суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не відповідає вимогам зазначеного судового рішення. Відтак, на думку позивача, відповідачем протиправно винесену оскаржувану постанову.
У судовому засіданні 01.02.2022 суд ухвалив залучити в якості 3 особи без самостійних вимог Апарат Верховної ради України.
26.04.2022 до суду надійшли пояснення Апарату Верховної ради України на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 640/1146/20 Апаратом Верховної Ради України відповідно до платіжного доручення № 8572 від 25 травня 2021 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на загальну суму 775 600 грн. 26 коп. Водночас, податки та збори Апаратом Верховної Ради України були утриманні відповідно до вимог чинного законодавства України. Також відповідно до платіжного доручення № 9212 від 27 травня 2021 року Апарат Верховної Ради України перерахував ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.. Крім того, враховуючи те, що у результативній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відсутня конкретна дата, з якої Апарат Верховної Ради України повинен нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому такі нарахування та виплати здійснювались Апаратом Верховної Ради України з 26 грудня 2019 року, тобто з дати звернення ОСОБА_3 до Апарату Верховної Ради України з вимогою про виплату йому компенсації за невикористану відпустку, що повністю відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 826/3730/16 та у постанові від 17.07.2019 р. у справі №524/5572/16-а. Відтак, на думку 3 особи, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 640/1146/20 виконано Апаратом Верховної Ради України у повному обсязі 25 травня 2021 року, а оскаржувана постанова є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні 12.07.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 640/1146/20, залишеним без змін Шостим апеляційним адміністративним судом постановою від 02 квітня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної відпустки за період роботи з 26 листопада 2007 року по 29 серпня 2019 року. Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної відпустки в сумі 228 944,39 грн. (двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні тридцять дев'ять копійок). Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.
Апарат Верховної Ради України здійснив нарахування ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 963 478,58 грн. (копія розрахункового листа наявна в матеріалах справи).
Згідно платіжного доручення №8572 від 25 травня 2021 року позивачу було перераховано грошові кошти у сумі 775 600, 26 грн., за призначенням платежу: компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, добровільне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 640/1146/20.
На виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 640/114/20, від 07.09.2021 Окружного адміністративного суду м. Києва про зобов'язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Державним виконавцем 20.09.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66855849.
З матеріалів справи вбачається, що Листом від 28.09.2021 № 30/10-2021/301613 Апарат Верховної Ради України повідомив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання рішення згідно з виконавчим документом, до відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копії розрахункових листів та копію платіжного доручення від 25.05.2021 № 8572 про перерахування стягувачу нарахованих коштів.
Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 ВП № 66855849.
Крім того, судом встановлено, що Апарат Верховної Ради України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у якій відповідач просив визнати виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року щодо зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з виконанням боржником судового рішення у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 20 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву Апарату Верховної Ради України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №640/1146/20, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 07 вересня 2021 року про зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження, вважаючи, що розмір нарахованої та виплаченої суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не відповідає вимогам судового рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404 - VІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 640/114/20, від 07.09.2021 Окружного адміністративного суду м. Києва про зобов'язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідності до вимог частини п'ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Державним виконавцем 20.09.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66855849.
Листом від 28.09.2021 № 30/10-2021/301613 Апарат Верховної Ради України повідомив відділ про виконання рішення згідно з виконавчим документом, до відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копії розрахункових листів та копію платіжного доручення від 25.05.2021 № 8572 про перерахування стягувану нарахованих коштів.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно частини дев'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 ВП № 66855849.
Суд звертає увагу, що статтею 18 Закону "Про виконавче провадження" вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Зі змісту виконавчого документу вбачається, що способом і порядком виконання рішення суду є «зобов'язати Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження боржник листом від 28.09.2021 № 30/10-2021/301613 Апарат Верховної Ради України повідомив відділ про виконання рішення згідно з виконавчим документом, до відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копії розрахункових листів та копію платіжного доручення від 25.05.2021 № 8572 про перерахування стягувачу нарахованих коштів.
У контексті зазначеного суд визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо того, що питання щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належать до компетенції боржника. Водночас, орган державної виконавчої служби не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені, до компетенції іншого органу державної влади.
Суд також звертає увагу, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву Апарату Верховної Ради України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №640/1146/20, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 07 вересня 2021 року про зобов'язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з вищевикладеним, постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.11.2021 ВП № 66855849 прийнята в рамках чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 90, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Апарат Верховної ради України про визнання протиправною та скасування постанови від 02.11.2021 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.
Згідно частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя Є.В. Аблов