ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ № 640/38109/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження належно пенсії максимальним розміром з 01.04.2019;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 05.03.2019, виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри: посадовий оклад у розмірі 8320,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 3892,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1248,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (37%) - 5040,14 грн, надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 7784,00 грн., преміювання ( 10 %) - 1362,20 грн., всього 29056,34 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі № 640/13537/21.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16.05.2015 у розмірі 80% від суми грошового забезпечення посади, з якої його звільнено. Після проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/13537/21 безпідставно обмежено її максимальним розміром.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/38109/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
27.01.2022 р. через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2021 року, ГУ ПФУ у м. Києві направило засвідчену копію пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначив, що перерахунок пенсії позивача був здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства та просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
23.06.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, оскільки
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 16.05.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/13537/21 визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, з урахуванням проведених раніше виплат.
08 листопада 2021 року позивач через уповноваженого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 05.03.2019, виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри: посадовий оклад у розмірі 8320,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 3892,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1248,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (37%) - 5040,14 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 7784,00 грн., преміювання (10 %) - 1362,20 грн., всього 29056,34 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі № 640/13537/21.
Листом від 25.11.2021 № 31676-33143/Я-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про відсутність правових підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 у повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, посилаючись на ч. 7 ст. 43 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»), якою було встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач у листі послався на ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»).
Отже, відповідач фактично відмовив позивачеві у задоволенні його заяви.
Не погоджуючись з такою відмовою, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами доказами, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1-2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
З наявних матеріалів справи видно, що основний розмір пенсії по інвалідності, обчислений з 80 % грошового забезпечення, становить 29056,34 грн., та з урахуванням підвищень до основного розміру пенсії, як інваліду війни 2 групи, загальний розмір пенсії становить 30797,95 грн., але був обмежений десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, і відповідно загальний розмір пенсії до виплати з 01.04.2019 становить 14970,00 грн. та з 01.11.2021 - 18540,00 грн.
Мотивуючи обмеження пенсії позивачу максимальним розміром, ГУ ПФУ в м. Києві посилається на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції частину п'яту статі 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06 грудня 2016 №1774-VIII), доповнено частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У подальшому до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносилися зміни і доповнення, з урахуванням яких частина п'ята вважається частиною сьомою.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Таким чином, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» сформована низкою Законів України: «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрання чинності у відповідній частині - 01.10.2011), № 911-VIII від 24.12.2015 та № 1774-VIII від 06.12.2016.
Більш того, саме положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальними до правовідносин, що виникли між сторонами даного процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №7- рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дає змогу дійти висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі Служби безпеки України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Конституції України).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Службі безпеки України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
Обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, визначених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Виходячи з наведеного Конституційний Суд України в рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016 резюмував про неконституційність, зокрема, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19 та від 24 вересня 2021 року у справі №370/2610/17, які в силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція, якою є позиція Верховного Суду у вищевказаних постановах від 10 вересня 2021 року у справі №300/633/19 та від 24 вересня 2021 року у справі №370/2610/17.
Суд критично оцінює посилання відповідача на положення ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та фактично, є ідентичними. При цьому, факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст.117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» при перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд вирішує справи відповідно до Конституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (ч. ч. 1, 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки визнана неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальною щодо спірних правовідносин, в контексті визначення максимального розміру пенсії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, застосування до таких правовідносин загальних норм ст. 2 та п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» суд не вбачає за можливе, так як за прямою аналогією, юридична позиція Конституційного Суду України, викладена в рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є справедливою в даному випадку.
Іншими словами, з моменту визнання спеціальної норми ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неконституційною, справедливим та логічно правильним є висновок, що застосування тотожних за змістом загальних норм ст. 2 та п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до осіб, що входять до суб'єктного кола дії Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» буде порушенням ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Таким чином, здійснюючи з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/13537/21, ГУ ПФУ в м. Києві допустило обмеження пенсії максимальним розміром, що є протиправним, оскільки вчинене із застосуванням норм законів, що суперечать нормам прямої дії - Конституції України.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.
Таким чином, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
За таких обставин, суд вважає за необхідне, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 05.03.2019, виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри : посадовий оклад у розмірі 8320,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 3892,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1248,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (37%) - 5040,14 грн, надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 7784,00 грн., преміювання ( 10 %) - 1362,20 грн., всього 29056,34 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі № 640/13537/21.
Відмова відповідача у проведенні позивачу виплати пенсії в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження належної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.04.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки Служби безпеки України від 26.02.2021 № 21/3/2-9/878-209 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 05.03.2019, виходячи з нового складу грошового забезпечення, який включає такі види та розміри : посадовий оклад у розмірі 8320,00 грн., оклад за військовим званням у розмірі 1410,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 3892,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1248,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (37%) - 5040,14 грн., надбавка військовослужбовцям підрозділів «А» (80%) - 7784,00 грн., преміювання (10 %) - 1362,20 грн., всього 29056,34 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року у справі № 640/13537/21.
Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Є.В. Аблов