ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ № 640/20473/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд"
до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області
про скасування наказів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Одеській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати накази від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані накази від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п є протиправними з огляду на те, що попередня перевірка не була проведена, оскільки позивачем не допущено посадових осіб податкового органу до проведення такої перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Головного управління Державної податкової служби у Одеській області вказує, що оскаржувані накази від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п вичерпали свою дію, оскільки посадові особи на виконання таких наказів вчиняли дії щодо проведення призначеної перевірки.
У відповіді на відзив Головного управління Державної податкової служби у Одеській області позивач вказує, що позивачем не було допущено посадових осіб Головного управління Державної податкової служби у Одеській області до проведення перевірки, призначеної наказами від 27 квітня 2021 року №458 та від 12 липня 2021 року №4831-п.
Представник Державної податкової служби України у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що за результатом розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 18 лютого 2020 року №02592615050103, №02582615050103, серед іншого встановлено невідповідність акту планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" від 21 січня 2020 року №25/26-15-05-01-03/36851672 та неповне з'ясування питань, що мали бути перевірені під час її проведення, у зв'язку з чим прийнято рішення про призначення перевірки позивача відповідно до пункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та, як наслідок, прийнято оскаржувані накази від 27 квітня 2021 року №458 та від 12 липня 2021 року №4831-п.
У поясненнях позивач вказує, що відповідачами не спростовано доводи позивача щодо відсутності підстав для призначення позапланової документальної перевірки на підставі пункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наказом Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 (зі змінами, внесеними наказом Державної податкової служби України від 17 червня 2021 року №616) у зв'язку з виявленням невідповідності висновків акта документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" від 21 січня 2020 року № 25/26-15-05-01-03/36851672 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року та неповним з'ясуванням під час перевірки питань, що мали бути перевірені під час її проведення для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та проведенням дисциплінарного провадження стосовно посадової особи Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка здійснювала таку перевірку (наказ Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 23 березня 2021 року №22-дс), на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» наказано провести документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІД ВІНД» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року у порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 21 січня 2020 року №25/26-15-05-01-03/36851672, на підставі якого складені податкові повідомлення-рішення, скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 12 лютого 2021 року №3375/6/99-00-06-1-01-06.
Наказом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання вимог наказу Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року у порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 21 січня 2020 року №25/26-15-05-01-03/36851672, на підставі якого складені податкові повідомлення-рішення скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 12 лютого 2021 року №3375/6/99-00-06-1-01-06.
Актом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 15 липня 2021 року №2085/15-32-07-09/36851672 зафіксовано факт недопуску позивачем посадових осіб Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до проведення перевірки призначеної наказом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п.
Незгода позивача із наказами про призначення перевірки зумовила звернення до суду з даним позовом.
Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
За пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (із наступними змінами та в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
Отже, під дію мораторію підпадають планові документальні перевірки; мораторій встановлений на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов'язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р.. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 104 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30 квітня 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021року № 405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30 червня 2021року.
Таким чином, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.
Згідно вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 89 від 03 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.
Водночас, норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною, її дія не зупинялася.
Отже, має місце конкуренція між нормами Податкового кодексу України, якими введений мораторій на проведення перевірок, та приписами підзаконного нормативно-правового акту, прийнятого на виконання Закону «Про державний бюджет України».
За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03 лютого 2021 року, остання йому суперечить, тому застосуванню підлягають саме норми Податкового кодексу України.
Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону України від 17 вересня 2020 р. № 909-IX Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
За вказаним пунктом у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював власну позицію щодо сфери правовідносин, які можуть бути врегульовані законами про державний бюджет: виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків … передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзац четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008).
Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Враховуючи, що питання зміни механізму проведення перевірок платників податків податковими органами не належать до предмету правового регулювання закону про державний бюджет, наділення таким законом Кабінету Міністрів України повноваженнями змінювати цей механізм також не відповідає положенням статей 92, 95 Конституції України.
Тому суд відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовує ці положення та не визнає за Кабінетом Міністрів компетенції зі зміни норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Згідно частини 1 статті 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Відповідно до пункту 24 статті 2 Бюджетного Кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.
За частиною 2 статті 3 Бюджетного Кодексу України відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні.
Дані особливі обставини у 2020 році були відсутні, тому бюджетний період, виконання якого забезпечувалося Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік закінчився 31 грудня 2020 року.
Ця дата визначає темпоральну можливість застосування положень вказаного Закону (за виключенням відсутнього у даному спорі випадку несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний період).
Постанова Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» № 89 прийнята 3 лютого 2021 року, тобто за межами періоду дії Закону України «Про державний бюджет України» на 2020 рік.
Надання повноважень Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, тобто за межами бюджетного періоду, не відповідає статтям 3, 40 Бюджетного кодексу України, частині 1 статті 96 Конституції України.
Враховуючи викладене, є неправомірним застосування у 2021 році положень Постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 3 лютого 2021 року як підстави для прийняття спірного наказу відповідачем.
Згідно пункту 5.2. статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
За нормами підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України у податкових відносинах діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Зважаючи на суперечливість правового регулювання спірних правовідносин, внаслідок чого норми різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав відповідача, застосування вказаного принципу обумовлює необхідність прийняття рішення на користь платника податків.
Судом враховано правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21.
Одночасно суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено, що перевірку на виконання оскаржуваних наказів від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області проведено не було, отже єдиним можливим способу захисту прав позивача є саме оскарження таких наказів про призначення перевірки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази від 27 квітня 2021 року №458, від 12 липня 2021 року №4831-п є протиправними та підлягають скасуванню.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів судових витрат, зокрема, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, а також інших можливих витрат, документальне підтвердження розміру яких буде надано позивачем у відповідності до пункту 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу буде вирішено після надання представником позивача відповідних доказів та зазначення остаточної суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 27 квітня 2021 року №458.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 12 липня 2021 року №4831-п.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овід Вінд" (код ЄДРПОУ 36851672) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко