ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
08 липня 2022 року м. Київ № 640/4856/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи
ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач ), адреса: 03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, в якій позивач просить:
- визнати протиправними (неправомірними) дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік та 2021 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Підставами позову позивач вказує порушення суб'єктами владних повноважень його прав внаслідок нарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки не в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог за 2020 рік залишена без руху та останньому наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Копія ухвали суду від 14 лютого 2022 року направлена на адресу для листування позивача, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2 , проте, конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому була відправлена копія ухвали суду від 14 лютого 2022 року, повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, слід зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.
Так, порядок вручення судового рішення регулюється статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 5 якої якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, його копія протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки позивачем копія ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог законодавства має бути відправлена позивачу у паперовій формі, як передбачено чинним законодавством, та про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, копія вказаної ухвали суду надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулась до суду з відміткою пошти «повернуто», що свідчить про неотримання особою поштового відправлення у поштовому відділенні з власних невідомих суду міркувань.
Пунктом 4 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, позивач не відмовлявся отримати судове рішення, проте і судом виконані усі передбачені чинним процесуальним законодавством заходи для повідомлення скаржника про прийняте рішення.
Таким чином, виникла ситуація, яка не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.
Фактично законодавцем створено ситуацію, коли після повернення конверту із судовим рішенням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» або «повернуто» суди не можуть прийняти жодного рішення, оскільки таке судове рішення не вважається врученим і відлік будь-якого строку (оскарження, усунення недоліків тощо) не починає свій перебіг.
Така ситуація також виникла у зв'язку з тим, що Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, містять лише приписи щодо вручення судових повісток і не визначають окремого порядку вручення судових рішень.
Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.
Судом направлялась ухвала про залишення позовної заяви без руху на адресу, яка зазначалась позивачем у позовній заяві. Тобто, судом виконані усі залежні від нього дії для повідомлення позивача про необхідність усунення виявлених недоліків позовної заяви, проте позивачем ухвала суду не отримана з невідомих причин.
Приписами статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України регулюється порядок вручення повісток, а саме її частиною 11 визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З наведеного вбачається, що вручення судових повісток і судових рішень визначені окремими статтями, які не є тотожними і по різному регулюють таке вручення.
Так, стаття 251 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює порядок вручення судових рішень, на відміну від статті 126, що регулює порядок вручення судових повісток, не визначає днем вручення судового рішення «за закінченням терміну зберігання» у поштовому відділенні.
У зв'язку з цим, вважаю за можливе застосувати до ситуації, яка виникла, аналогію закону, а відповідно і правила, визначені частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки інше застосування процесуальних норм взагалі не дозволить суду ніколи прийняти рішення в подібній ситуації.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають не тільки права, але і відповідні обов'язки, зокрема зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою на відділення пошти 03 лютого 2022 року, проте станом на 08 липня 2022 року жодних дій для з'ясування долі позовної заяви не вчиняв, у поштове відділення для отримання поштового відправлення від суду не з'являвся, що розцінюється судом як неналежна процесуальна поведінка.
Отже, приходжу висновку, що позивач, будучи належним чином повідомлений, у встановлений судом строк і до цього часу вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14 лютого 2022 року не виконав.
Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй ухвалі від 17 травня 2022 року у справі №215/2384/21.
Тому, враховуючи той факт, що судом були вжиті заходи щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху, з урахуванням того, що повернення позовної заяви без розгляду в даному випадку не створює штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, позивачем станом на 08 липня 2022 року недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунуті з невідомих причин, слід дійти висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік повернути без розгляду.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник