ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/34546/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Ярош Д.С., за участі позивача, представника відповідача Плясун Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора (відповідач), в якому просить суд:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 640/22934/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 29 січня 2021 року по день винесення судового рішення у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/34546/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до Розпорядження від 10.06.2022 №983, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, в проваджені якої перебувала справа, адміністративну справу №640/34546/21 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022 адміністративну справу №640/34546/21 передано судді Каракашьяну С.К.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2022 прийнято справу до провадження судді Каракашьяна С.К., призначено підготовче засідання у справі.
Протокольною ухвалою 04.07.2022 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача рішення суду про поновлення позивача на посаді.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень до Офісу Генерального прокурора в установленому порядку не надходила. Позивачем оригінал виконавчого документа для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Офісу Генерального прокурора для виконання також не надавався.
Відповідач зазначає, що причиною затримки виконання судового рішення було прийняте судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Наголошує, що наразі в органах прокуратури, у тому числі в Офісі Генерального прокурора відсутні посади слідчих, які б виконували функції досудового розслідування.
Поряд з цим, як вказує відповідач, зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю перешкоджало належному вирішенню питання щодо виконання рішення суду та поновлення позивача на посаді прокурора.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Судом встановлено, наказом Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року №1173ц, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру» з 23 жовтня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 22 жовтня 2019 року №1173ц.
Судовим рішенням вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 373 263,98 грн. (два мільйони триста сімдесят три тисячі двісті шістдесят три гривні дев'яносто вісім копійок); допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. 05 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи в частині негайного виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у справі №640/22934/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року змінено, виклавши абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції: Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 169 341,18 грн. (два мільйони сто шістдесят дев'ять тисяч триста сорок одна гривня вісімнадцять копійок).
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі №640/22934/19 залишено без змін.
Як зазначає позивач, незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, таке рішення відповідачем не виконане.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, (далі - КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
За статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Суд звертає увагу, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16.
Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Так, як зазначалось, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19 поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме посаді начальника четвертого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
Суд акцентує увагу, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.
Відповідач не заперечує, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, станом на час розгляду справи, не виконано.
У постанові від 23 червня 2015 року у справі №21-63а15 Верховний Суд України вказав, що «…Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі…».
«…Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу».
Таким чином, доводи представника відповідача щодо того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень до Офісу Генерального прокурора в установленому порядку не надходила, а позивачем оригінал виконавчого документа для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Офісу Генерального прокурора для виконання також не надавався, спростовуються чинними нормами законодавства та висновками, викладеними у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, наведеними вище.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19 вказав: .. невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи звільненого працівника, а тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача».
Також, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність рівнозначної посади, з огляду на те, що такі доводи свідчать про незгоду з судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2021 у справі №640/22934/19, при цьому вказані обставини вже існували на момент прийняття вказаного рішення.
Більш того, суд зазначає, що матеріали даної адміністративної справи не містять жодних доказів того, що позивач звертався до суду із заявами про роз'яснення рішення суду та встановлення способу його виконання, що могло б свідчити про вжиття заходів стосовно виконання рішення суду та можливу наявність поважних причин його невиконання.
Щодо посилань відповідача на зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього законодавчого акту поширюється на посадових та службових осіб органів прокуратури.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав, - особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, зобов'язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом. Перебіг строку передачі починається з наступного календарного дня після призначення особи на посаду. Якщо ж останній день строку припадає на вихідний день, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем передбачено чіткий порядок дій особи, щодо якої виникають обставини несумісності або можливого конфлікту інтересів у зв'язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав (зокрема це стосується й посадових та службових осіб органів прокуратури).
Оскільки такі обставини не настали, а перебіг передбачених законом строків для їх усунення не почався, то у позивача був відсутній обов'язок щодо зупинення чи припинення адвокатської діяльності як умови поновлення на попередній посаді на виконання рішення суду, на що наполягає відповідач.
Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення, суд враховує наступне.
Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 в справі №140/3020/19 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абз. п. 4 цього Порядку.
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі №809/4462/15.
Так, строк вимушеного прогулу під час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на публічній службі (роботі) в органах прокуратури починаючи з 28 січня 2021 року до 04 липня 2022 року включно складає 357 робочих днів.
Як встановлено в судових рішення у справі №640/22934/19, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню в межах даної справи, позивача звільнено 23 жовтня 2019 року (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за серпень та вересень 2019 року.
Так, відповідно до довідки від 08 жовтня 2020 року №21-1187зп, виданої ГПУ, заробітна плата позивача за серпень 2019 року складає 45 827,59 грн., за вересень 2019 року - 44 394,29 грн.; середньоденна заробітна плата складає 2148,14 грн.
Отже середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 766885,98 грн. (2145,14 грн. * 357 робочих днів).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що з метою належного, повного та всебічного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 28.01.21р. по 04.07.22р. в сумі 766885,98 (сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72 - 77, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 28.01.21р. по 04.07.22р. в сумі 766885,98 (сімсот шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 98 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено 08.07.2022.
Суддя С.К. Каракашьян