ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2022 року м. Київ № 826/2809/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»
доГоловного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправнимм та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0000221500 та №0000231500.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки ПАТ «Укрнафта» не отримувало від контролюючого органу під розписку наказу про проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якого проводилась перевірка.
Також представником позивача вказано, що податкові зобов'язання з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року були уточнені ПАТ «Укрнафта» шляхом подання у травні 2015 року уточнених податкових розрахунків, правомірність чого підтверджена за результатами розгляду адміністративної справи №826/18753/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 відкрито загальне провадження у справі №826/2809/18, призначено справу до судового розгляду в підготовчому засіданні та зобов'язано відповідача надати суду інформацію стосовно того, чи було податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №000221500 предметом оскарження.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що несвоєчасність перерахування позивачем узгоджених податкових зобов'язань стосовно позивача не спростовано. Вказано, що хоча відповідач і здійснив перевірку своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання під час камеральної перевірки і, виявивши факт несвоєчасності сплати такого зобов'язання, не призначив та не провів документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача, однак, на думку відповідача, це жодним чином не впливає на права позивача під час проведення перевірки, оскільки факт несвоєчасності сплати зобов'язань мав місце.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 зобов'язано Самбірську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в строк до 09.07.2018 надати суду інформацію стосовно того, чи було податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №000221500 предметом оскарження (судового чи адміністративного).
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій додатково наголошено на обгрунтованості позовних вимог та зазначено, що положення статті 126 Податкового кодексу України виключають можливість застосування до платника податків штрафних санкцій у випадках, коли контролюючий орган самостійно зараховує сплачені особою кошти у рахунок погашення податкового боргу у порядку черговості, що мало місце у межах спірних правовідносин. При цьому, положення статті 126 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачала відповідальності за порушення строків сплати такого податку як плата за користування надрами, натомість, контролюючий орган помилково ототожнює плату за користування надрами з рентною платою. Наголошено на протиправності прийняття оскаржуваних рішень, оскільки перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів могла бути проведена виключно в порядку документальної перевірки. Здійснивши камеральну перевірку і перевіривши в порядку камеральної перевірки своєчасність сплати позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, відповідач порушив вимоги підпункту 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Відповідачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 повідомлено суд, що податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №000221500 предметом оскарження не було.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 21.01.2019, судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2022 замінено первинного відповідача - Самбірське об'єднання державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (код ЄДРПОУ 39509429) на Головне управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за користування надрами за видобування нафти та плати за користування надрами за видобування природного газу.
Перевіркою встановлено порушення Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків платником податків несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування нафти та по платі за користування надрами для видобування природного газу.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.02.2015 №5/1500/00135390 (далі по тексту - акт перевірки).
На підставі встановлених порушень Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято:
податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 16.02.2015 №0000221500, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з користування надрами для видобування нафти за затримку на 92, 92, 92, 92, 92, 91, 89, 89, 62, 62, 62, 62, 59, 31 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 28 772 179, 40 грн. застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 5754455,88 грн.
податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 16.02.2015 №0000231500, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з користування надрами для видобування нафти за затримку на 122, 121, 92,92, 2, 92 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 923 073, 95 грн. застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 174614, 76 грн.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент проведення перевірок) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Отже камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Таким чином, термін сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, а саме плати за користування надрами для видобування нафти та газу не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 №К/800/52765/13, від 27.10.2014 №К/800/63121/13, від 26.05.2016 № К/800/7055/14, від 21.06.2017 №К/800/14775/16, від 03.10.2016 №К/800/22489/15, від 15.06.2016 №К/800/49074/15, від 20.04.2016 № К/800/31134/15, від 08.06.2017 №К/800/9261/16, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 826/12255/16.
Як зазначено вище, відповідно до вказаних вище актів їх складено за результатом камеральної перевірки щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету та зафіксовано порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу та нафти).
Отже, відповідачем, під час проведення камеральної перевірки з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки.
Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).
Питання ж своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки, що передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. Разом з тим, доказів проведення документальної перевірки товариства з питань своєчасності сплати грошових зобов'язань з рентної плати податковим органом надано не було, що свідчить про порушення відповідачем способу реалізації владних управлінський функцій та недотримання ним критеріїв, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яким має відповідати рішення суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, контролюючий орган проводив перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, що відповідно до підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на час проведення перевірки), має бути предметом документальної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 826/1975/17 (провадження № К/9901/33866/18), від 26.06.2018 року у справі № 826/18513/16 (провадження № К/9901/48478/18, К/9901/48976/18) та від 11.04.2019 року у справі № 826/2139/18 (провадження № К/9901/1506/19).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області по проведенню перевірки, оформленою актом від 03.02.2015 №5/1500/00135390 «Про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету» суперечать нормам Податкового кодексу України, вчинені не на підставі та не у межах повноважень, що ним передбачені, а тому є протиправними.
У свою чергу відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків, а саме невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/924/18 2а/1570/4582/11 зазначено: «Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду доходить таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».
«Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню».
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Підсумовуючи наведене, суд доходить таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення камеральних перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття рішення про нарахування податкових зобов'язань. Невиконання вимог статті 76 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, проведена перевірка, оформлена зазначеним вище актом перевірки не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладені висновки, судом не досліджувалось питання своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету позивачем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 16.02.2015 №0000221500 та №0000231500.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 89 130 (вісімдесят дев'ять гривень сто тридцять гривень) 70 копійок.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.