ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
02 червня 2022 року м. Київ№ 640/30999/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет", про скасування дозволу № 6310137900-00389 від 05.03.2021,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 25.10.2021 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6310137900-00389 від 05.03.2021 виданий ТОВ «Коксовий завод «Новомет».
Підставами позову є порушення прав та інтересів позивача, оскільки функціонування ТОВ «Коксовий завод «Новомет» та викиди даного підприємства (які здійснюються то без дозволу на викиди, то із порушенням умов дозволу) порушують право позивача на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та не зазначенням яким чином оскаржуване рішення порушує права позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено його, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет".
Відповідач у відзиві щодо позовної заяви заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
ТОВ «Коксовий завод «Новомет» подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Досліджуючи питання можливого пропуску позивачем строку звернення до суду та поважність підстав його поновлення судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли щодо прийняття Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів оскаржуваного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6310137900-00389 від 05.03.2021 виданий ТОВ «Коксовий завод «Новомет».
Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження вищезазначеного дозволу 26.10.2021, що підтверджується штемпелем відділення поштового зв'язку на описі вкладення у цінний лист № 6117002525476.
В позовній заяві позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яке обгрунтоване тим, що позивачу стало відомо про спірний дозвіл на викиди лише 6 квітня 2021 року, коли Міндовкілля на своїй сторінці оприлюднило інформацію про видачу дозволу на викиди та деякі обґрунтування законності видачі такого дозволу (додаток 1). В серпні відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про анулювання спірного дозволу на викиди забруднюючих речовин, виданого для ТОВ Коксовий завод "Новомет" 20.08.2021 позивач звернувся до суду із заявою про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача (Міндовкілля), проте 31.08.2021 суд відмовив в задоволенні цього клопотання, про що позивач дізнався лише 18.10.2021 з реєстру судових рішень.
Оцінюючи викладені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Як вже зазначалось, відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02 березня 2020 року у справі №420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).
Верховний Суд у своїй постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, положення "повинна" (яке міститься у статті 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів частин першої, другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судом як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Зокрема, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26 лютого 2020 року у справі №826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18.
Разом з тим, наведені позивачем доводи щодо причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема долученими саме позивачем.
Суд зауважує, що 05 березня 2021 року, безпосередньо після перевірки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України видало ТОВ "Коксовий завод "Новомет" дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за № 6310137900-00389.
Надалі, відповідач включив інформацію про підприємство до офіційного реєстру Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, відповідно до якого ТОВ "Коксовий завод "Новомет" включено до реєстру об'єктів, які відносяться до 1-ї групи (об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування) та отримали дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Зазначене безпосередньо підтверджується даними вказаного реєстру, який опублікований на офіційному загальнодоступному інтернет порталі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів (https://mepr.gov.ua/content/perelik-subektiv-gospodarvuvannya-obekt- vakogo-nalezhit-do-i-grupi-vaki-otrimali-dozvoli-na-vikidi-zabrudnyuvuchih-rechovin-v- atmosferne-povitrva-stacionarnimi-dzherelami-v-minprirodi-ukraini-0101-01042017.html, файл 1, пункт 9).
Крім цього, 06.04.2021 на офіційному порталі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів оприлюднено стаття (новина) під назвою "Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ "Коксовий завод "Новомет" виданий відповідно до вимог чинного законодавства", в якій наведено дату видачі дозволу та проведено аналіз відповідача при видачі відповідного дозволу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є директором Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина".
З наведеного вбачається, що Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" в особі директора ОСОБА_2 (позивач), як благодійна організація, яка відповідно до власного статуту проводить контроль за екологічною ситуацією та допомагає фізичним та юридичним особам здійснювати захист екологічних прав, повинна була дізнатися про порушення таких прав 05.03.2021, а саме з моменту опублікування оскаржуваного дозволу, а також 06.04.2021, коли вже опубліковано аналіз законності видачі такого дозволу.
Крім того, судом встановлено, що одночасно поряд з даним позовом Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" (директором якої і є позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з аналогічним позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №6310137900-00389 від 05.03.2021 (справа №640/30685/21).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №640/30685/21 позовну заяву Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів про визнання протиправними та скасування дозволу залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду та відсутності поважних підстав для його поновлення.
У даній справі №640/30685/21, в заяві про поновлення пропущеного строку Міжнародною благодійною організацією "Екологія-Право-Людина" зазначено, що остання дізналась про наявність оскаржуваного дозволу саме 06.04.2021.
А враховуючи, що ОСОБА_2 є директором Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина", доводи ОСОБА_2 про початок перебігу для неї строку звернення до суду саме з 18.10.2021 є необгрунтованими та безпідставними.
Отже, дізнавшись про наявність оскаржуваного дозволу 06.04.2021 ОСОБА_2 (як директор МБО "Екологія-Право-Людина"), мала достатньо часу та можливостей звернутися до суду у встановлений статтею 122 КАС України строк (до 06.10.2021).
Проте, проте з даним позовом позивач звернувся 26.10.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду за відсутності поважних підстав такого поновлення.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Тобто, кожна особа розпоряджається своїми правами на власний розсуд, незалежно від рішень чи дій інших осіб.
Вважаючи своє право чи інтерес порушеним оскаржуваним дозволом позивач не позбавлений був можливості звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, незалежно від обставин звернення до Харківського окружного адміністративного суду Міндовкілля з позовом про анулювання дозволу на викиди.
За таких обставин суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з підстав, зазначених в заявах позивача про поновлення строку звернення до суду.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з не наведенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Керуючись положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксовий завод "Новомет", про скасування дозволу № 6310137900-00389 від 05.03.2021, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Н.М. Клименчук