ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 липня 2022 року м. Київ № 640/6069/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягають скасуванню, оскільки Позивачем у 2016 році не отримано доходу у вигляді дарунку депозитних коштів згідно договору дарування коштів на депозитному рахунку №473 від 05.04.2016.
Ухвалою суду від 08.05.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.05.2019 представником Відповідача подано відзив на позов, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на встановлений, у ході проведення перевірки, факт не задекларування суми отриманого доходу у 2016 році та не сплату до бюджету військового збору.
30.05.2021 представником Позивача подано відповідь на відзив Відповідача, в якій виклав заперечення проти доводів останнього.
Ухвалою суду від 12.07.2022 замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).
Дослідивши письмові докази, суд установив наступне.
На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 30.11.2018 №17524 Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів від особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
За результатами такої перевірки контролюючим органом складено акт від 21 грудня 2018 року №4921/26-15-42-02/1783805451 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення, зокрема, пп. 1.2. та пп. 1.3. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого занижено і неперераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік в розмірі 2 743,94 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заперечення від 16.01.2019 №б/н.
Головне управління ДФС у м. Києві листом від 25.01.2019 №7152/І/26-15-42-02-27 заперечення ОСОБА_1 залишено без задоволення, а висновки Акта перевірки - без змін.
На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято, серед іншого, податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 3 429,93 грн (за податковим зобов'язанням - 2 743,94 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 685,99 грн).
Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішенням ОСОБА_1 подав скаргу від 07.02.2019 №б/н до Державної фіскальної служби України (вх. №352/ДЗН від 07.02.2019).
Рішеннями Державної фіскальної служби України від 26.03.2019 №2276/І//99-99-11-05-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Не погоджуючись із винесеним податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 15.1. Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1. статті 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
У пункті 164.2. статті 164 ПК України вказано, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, серед іншого, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно із пунктом 174.6 статті 174 ПК України, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
У той же час, підпунктом 174.2.2. пункту 174.2 статті 174 ПК України зазначено, що об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
Відповідно до пункту167.2 статті 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України.
Згідно пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Підпунктами 1.1 - 1.3. пункту 161 Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Пунктом 174.3 статті 174 ПК України визначено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (абзац 1 пункту 174.4 статті 174 ПК України).
Як встановлено судом, Відповідач у Акті перевірки та відзиві на позов зазначив, що підставою для висновку Акту перевірки про отримання Позивачем доходу став поданий приватним нотаріусом ОСОБА_3 , на виконання вимог пункту 174.4 статті 174 ПК України, звіт у формі 1ДФ за ІІ квартал 2016 року, в якому відображено інформацію щодо отримання ОСОБА_1 доходу за ознакою доходу « 114» - дохід, отриманий платником податку у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім 'ї першого ступеня споріднення, у сумі - 182929,61 грн.
У пункті 2.7 Акту перевірки та у відзиві на позов також зазначається, що згідно даних ЦБД ДРФО ДФС України Позивач мав взаємовідносини з фізичною особою, що не є членом першого ступеня споріднення та отримав оподатковуваний дохід у вигляді прийняття в дарунок грошових коштів, що підтверджується договором дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05.04.2016, зареєстрованого в реєстрі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дурбія А.В. за №473 (далі по тексту - Договір №473).
З даного приводу суд зазначає, що інформація, що надається у формі 1ДФ підтверджує дохід, який мав отримати громадянин за укладеним договором дарування. Підтвердження або спростування фактичного отримання або нетримання доходу внаслідок прийняття спадщини (дарування) не входить до компетенції нотаріуса. Інформація за формою 1ДФ подається нотаріусами на виконання вимог пункту 174.4. статті 174 ПК України виключно внаслідок посвідчення договору дарування (а не підтвердження фактичного отримання громадянином доходу у вигляді майна або грошових коштів).
Відтак, суд не погоджується з доводами Відповідача, що подана приватним нотаріусом ОСОБА_3 до контролюючого органу інформація у формі 1ДФ підтверджує отримання Позивачем доходу у розмірі 182 921,61 грн. за Договором №473.
У адміністративному позові представник Позивача зазначає, що фактично дохід Позивачем отримано не було, а тому відсутні підстави для сплати військового збору.
Згідно частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно зі статтею 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме пункту 1 Договору №473, громадянка ОСОБА_4 - «Дарувальник» подарувала ОСОБА_5 - «Обдарованому» , а Обдарований прийняв в дар від Дарувальника грошові кошти в сумі 7038,46 доларів США, що, виходячи з офіційного обмінного курсу (1 USD = 25,99 UAН), встановленого Національним Банком України на день укладення Договору, є еквівалентним 182 929,61 грн, які знаходяться на депозитному рахунку Дарувальника в ПАТ «КБ «Хрещатик», і є 1/13 частиною депозитного вкладу Дарувальника та розміщені в зазначеній банківській установі на підставі Договору банківського вкладу.
Пунктом 2 Договору №473 передбачено, що Дарувальник протягом 2-х днів з моменту підписання Договору зобов'язаний письмово повідомити Банк про дарування коштів у розмірі, встановленому пунктом 1 даного Договору, з зазначенням в повідомленні реквізитів Обдаровуваного, відомостей про суму подарованих коштів.
У той же час, Постановою Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» Національним банком України віднесено ПАТ «КБ Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
З огляду на такі обставини, виконання умов Договору №473 та розміщення депозиту на рахунок, що мав бути відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик» на ім'я Позивача стало неможливим з причин призупинення повноважень органів управління банку. І, як вбачається із матеріалів справи, після укладення Договору №473 Позивач не відкрив на свої ім'я депозитний (вкладний) рахунок у ПАТ «КБ «Хрещатик», Позивача не було включено до реєстру кредиторів банку ПАТ «КБ «Хрещатик», що підтверджується листом ПАТ «КБ «Хрещатик» №2-2/4032 від 01.09.2017.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Позивач не набув права власності за Договором №473, у зв'язку з тим, що кошти з рахунку гр-ки ОСОБА_4 на рахунок Позивача не були переведені, тому Позивач фактично не міг володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктом дарування в розумінні Цивільного кодексу України.
На підтвердження факту не виконання Договору №473, Позивачем надана копія Договору від 29.08.2017 №1724 про розірвання Договору №473, відповідно до якого підставою розірвання Договору №473 стала неможливість отримання дарунку і виконання умов договору дарування, у зв'язку із знаходженням ПАТ «КБ «Хрещатик» в процесі ліквідації.
Окрім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2019 у справі №755/18941/18 визнано недійсним (нікчемним) Договір дарування грошових коштів на депозитному рахунку від 05 квітня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубрієм А.В., зареєстрований в реєстрі за №473, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 05 квітня 2016 року.
Суд зазначає, що відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак суд приходить до висновку, що доводи Відповідача щодо отримання Позивачем у 2016 році доходу у сумі 182 929,61 грн матеріалами справи не підтверджені, дохід, з якого мав би бути сплачений військовий збір Позивач не отримував, а у контролюючого органу не було правових підстав для визначення Позивачу зобов'язань за платежем військовий збір та штрафних санкцій за ним.
У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві від 30.01.2019 №0004754202 .
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п'ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 89 від 06.12.2018 з відповідними додатками (додаток №1 від 06.12.2018, додаток №2 від 06.12.2018, додаток №5 від 05.02.1019, додаток №6 від 29.03.2019), акт виконаних робіт №2 від 04.04.2019, ордер серії КВ №423004 про надання правової допомоги, квитанцію від 05.04.2019 №0.0.1316743288.1 про оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн.
Як убачається з наданої суду копії договору про надання правничої допомоги від 06.12.2018 № 89, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною (Адвокат), Адвокат останній приймає на себе обов'язки представляти та захищати законні права та інтереси клієнта та бути представником (захисником) у будь-яких органах, установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, галузевої належності та форм власності, в тому державних податкових інспекціях, органах державної фіскальної служби, органах державної казначейської служби, структурних підрозділах Державної фіскальної служби України, Укрпошти та у всіх його відділеннях поштового зв'язку, Департаменті державної реєстрації, у будь яких органах судової влади будь якої інстанції, правоохоронних органах, для чого Адвокату надається право, зокрема: забезпечити юридичний супровід Клієнта під час проведення документальної позапланової перевірки, підготувати заперечення на акт перевірки, у випадку складання податкових повідомлень-рішень підготувати необхідні документи для проведення процедури адміністративного оскарження, підготувати до суду позов, вчиняти від імені Клієнта всі процесуальні дії, передбачені чинним законодавством України (підпункт 1.1 пункту 1 договору).
Клієнт приймає на себе обов'язки своєчасно і в повному обсязі оплатити Адвокату гонорар і компенсувати йому всі витрати, які він поніс, виконуючи свої обов'язки за цим цією угодою (пункт 2.1. пункту 2 договору).
Відповідно до пункту 5 додатку №2 від 06.12.2018 до договору №89 про надання правничої допомоги від 06.12.2018, клієнт зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правничу допомогу з юридичного супроводу клієнта під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникали під час перевірки, підготовку та виготовлення заперечень на акт від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/1783805451 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016" у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до пункту 5 додатку №5 від 05.02.2019 до договору №89 про надання правничої допомоги від 06.12.2018, клієнт зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правничу допомогу з юридичного супроводу клієнта під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, складеного на акта від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/1783805451 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016", складання скарги до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, надання усних консультацій та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури адміністративного оскарження у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до пункту 5 додатку №6 від 29.03.2019 до договору №89 про надання правничої допомоги від 06.12.2018, клієнт зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правничу допомогу з юридичного супроводу клієнта під час проведення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, складеного на акта від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/1783805451 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016", надання усних консультацій та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури судового оскарження, складання адміністративного оскарження, складання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019 №0004754202 у розмірі 3000,00 грн.
Згідно з актом виконаних робіт №2 від 04.04.2019 до договору №89 про надання правничої допомоги від 06.12.2018, адвокатом в межах виконання умов договору про надання правничої допомоги № 89 від 06.12.2018 з відповідними додатками (додаток №1 від 06.12.2018, додаток №2 від 06.12.2018, додаток №5 від 05.02.2019, додаток №6 від 29.03.2019, Адвокатом надано наступні послуги:
- забезпечення юридичного супроводу клієнта під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна від фізичної особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 надання усних консультацій та роз'яснень законодавства з питань, що виникали під час перевірки, підготовку та виготовлення заперечень на акт від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016" - 1500,00 грн;
- забезпечення юридичного супроводу клієнта під час проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, складеного на акта від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/1783805451 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016", складання скарги до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, надання усних консультацій та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури адміністративного оскарження - 1500,00 грн;
- забезпечення юридичного супроводу клієнта під час судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.01.2019 №0004754202 Головного управління ДФС у м. Києві, складеного на акта від 21.12.2018 №4921/26-15-42-02/1783805451 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осію та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді прийняття в дарунок коштів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період 01.01.2016 по 31.12.2016", надання усних консультацій та роз'яснення законодавства з питань, що виникають під час проведення процедури судового оскарження, складання адміністративного оскарження, складання адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2019 №0004754202 - 3000,00 грн.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи наведені висновки суду, зважаючи на подані адвокатом докази на підтвердження надання відповідних послуг, які погоджені позивачем, реальність наданих послуг, що підтверджується матеріалами справи та відповідає акту виконаних робіт, вчинених адвокатом в інтересах позивача, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги є співмірною.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (платіжне доручення від 05.04.2019 №0.0.1317167114.1). Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві від 30.01.2019 №0004754202.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень).
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19)
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець