печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14461/22-к
24 червня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2022, у рамках кримінального провадження № 12022000000000313, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» звернулось до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2022 у справі № 757/10813/22-к на грошові кошти, які містяться на рахунках ТОВ «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» в Філії Дніпропетровське обласне управління АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 305482) НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_2 (долар США).
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Вказує, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.
У судове засідання заявник не з'явився. До суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги визначені у ньому підтримує, просить задовольнити.
Особа за клопотанням якої було накладено арешт в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином.
До суду надійшли заперечення прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 відповідно до яких просить відмовити в задоволенні клопотання, вказавши, що арешт накладено обґрунтовано та арештоване майно є речовим доказом.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження та додані до нього документи дійшов наступних висновків.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження № 12022000000000313 від 21.04.2022 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2022 у справі № 757/10813/22-к накладено арешт на майно, а саме: на грошові кошти, які містяться на рахунках ТОВ «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» (код ЄДРПОУ 43885773) в Філії Дніпропетровське обласне управління АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 305482) НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_2 (долар США).
Накладаючи арешт на майно суд виходив з того, що майно відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно із ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Стороною обвинувачення не доведено та не зазначено конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у діяльність ТОВ «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ».
Слідчим суддею встановлено, що на час розгляду провадження жодній особі ТОВ «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» не повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні, при цьому підозра будь-яким особам не пред'являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
Отже, арешт ухвалою слідчого судді на майно ТОВ «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно юридичної особи, службові особи якої, не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що майно є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується та вбачається безпідставне обмеження права власності на володіння, користування та розпорядження належним майном, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 170, 172, 173, 174, 309 КК України, -
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2022, у рамках кримінального провадження № 12022000000000313 - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2022 у справі № 757/10813/22-к, у кримінальному провадженні № 12022000000000313, а саме: на грошові кошти, які містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНОС ТЕКНОЛОДЖИ» (код ЄДРПОУ 43885773) в Філії Дніпропетровське обласне управління АТ «ОЩАДБАНК» (МФО 305482) НОМЕР_1 (українська гривня), НОМЕР_2 (долар США).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1