Справа № 756/9247/21
Провадження № 2/756/895/22
09 серпня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судових засідань - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи ОСОБА_3 , який є сином позивача. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.10.2020 в смт. Олександрівка, Одеської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля «NISSAN MARCH», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок отриманих травм ОСОБА_3 помер. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «NISSAN MARCH», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № 200855992. За фактом настання дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000001154 від 03.10.2020 та розпочато досудове розслідування.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» 30 000,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2021 до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 та витребувано у Відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Шевченка, 8-г) інформацію щодо ходу та результатів розслідування кримінального провадження №12020160000001154, належним чином завірену копію результатів судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином завірений документ про результати розслідування кримінального провадження №12020160000001154.
15.11.2021 на електронну пошту суду на виконання вимог ухвали від 28.09.2021 від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла відповідь на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2021 року, у якій повідомляється, зокрема, що досудове розслідування ще триває і остаточне рішення у кримінальному провадженні ще не прийнято, крім того, зазначено, що надати висновок судово-медичної експертизи із встановленням причин смерті ОСОБА_3 станом на 16.11.2021 року не надається можливим, оскільки матеріали досудового розслідування знаходяться у експертів, якими на даний час проводиться комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза. При цьому, зазначається, що після отримання висновку експертів у найкоротші строки буде направлений згаданий висновок судово-медичної експертизи.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2021 було закрито підготовче провадження призначено справу до розгляду по суті.
17.02.2022 на електронну пошту та 22.02.2022 засобами поштового зв'язку до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: завіреної належним чином копії висновку експерта №215/224 від 11.12.2020 відносно ОСОБА_3 .
В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений. При цьому, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити та не заперечують проти винесення заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, відзив на позовну заяву не подав.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.
Положеннями ч. 8 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 03.10.2020 о 20 год. 55 хв. у смт. Олександрівка по вул. Перемоги, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «NISSAN MARCH», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , а саме наїзд на пішохода. Як вбачається з довідки №3020277815935090 від 11.12.2020 дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 12 Правил дорожнього руху (а.с.13).
За фактом настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160000001154 від 04.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 КК України.
Відповідно до відповіді Головного управління НП України в Одеській області від 04.11.2021 за вих. №4/4-3031, відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160000001154 від 04.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.10.2020 (а.с.58).
Відповідно до довідки про причину смерті від 05.10.2020 №224, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: пішохід, травмований при зіткненні з легковим автомобілем (а.с. 17).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №215/224 від 11.12.2020, смерть ОСОБА_3 перебуває в прямому причинному зв'язку з поєднаною важкою травмою (отриманої внаслідок ДТП):закритою черепно-мозковою травмою у вигляді кісток склепіння основи черепа та закритою травмою органів черевної порожнині у вигляді розривів печінки і селезінки, з пошкодженням цілісності кісток тазового кільця та настала від травматичного шоку, на вказують наступні морфологічні ознаки:нерівномірне кровонаповнення внутнішніх органів, порушення реологічних властивостей крові (явища сепарації крові, еритроцитарні стази у просвітах деяких судин), набряк мозку, вогнищеві крововиливи з фокусами набряку та ділянками дистелектазу в легенях ( а.с. 84-87).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі змінами , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України та Цивільним Кодексом України.
Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».
Матеріали справи містять поліс № 200855992 діючий станом на 03.10.2020, з якого вбачається, що страховиком транспортного засобу «NISSAN MARCH», д.н.з. НОМЕР_1 є ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (а.с.15).
Отже, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія за спричинену шкоду здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на дату ДТП, визначено, що: «Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до підпункту 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому зазначений у підпункті 37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.
Із аналізу наведених норм спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Разом з тим у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, провадження № 14-406цс19 та постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к.
Як убачається із матеріалів справи, позивач не вживав заходи досудового порядку врегулювання даного спору, а користуючись наданим йому правом безпосередньо звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Станом на момент ДТП, позивач зазначає, що до складу сім'ї загиблого ОСОБА_3 входили: мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 , довідкою Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 23.10.2020 №1398 (а.с.18,19).
Таким чином, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_3 , є мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня -4723,00 гривні, з 1 вересня -5000,00 гривень.
Дорожньо-транспортна пригода відбулася 03.10.2020 розмір мінімальної заробітної плати на цей момент становив 5000,00 грн.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ДТП, що підтверджується довідкою про причину смерті від 05.10.2020 №224 та висновком судово-медичної експертизи №215/224 від 11.12.2020.
Відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закону), загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 60000,00 грн. ( розрахунок: 5000,00 грн. х 12 м.з.п. = 60000,00 грн., де 5000,00 грн. - мінімальна заробітна плата на момент ДТП; 12 мінімальних заробітних плат - загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди).
Суд вважає, що у зв'язку із смертю сина позивач, як батько загиблого, має право на страхове відшкодування моральної шкоди. При цьому, враховуючи той факт, що у загиблого є ще мати ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, позивачу, як батьку загиблого, належить 1/2 з загального розміру страхового відшкодування (60000,00 грн.), а саме 30 000,00 грн.
Будь-яких конкретних правових та беззаперечних доказів, які б свідчили, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, суду не надано.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про відшкодування шкоди про яку йдеться в позові, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Підстав для застосування в даному випадку положень ст. 1193 ЦК України, судом у судовому засіданні не встановлено.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Таким чином, суд всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані докази та за своїм власним переконанням приходить до висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» 30 000,00 грн. страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, суд керується правилами ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а його позов судом задоволено і приходить до висновку про стягнення з відповідача судового збору на користь держави в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6 А, код ЄДРПОУ 32404600) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6 А, код ЄДРПОУ 32404600) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2. Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.Ай» (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6 А, код ЄДРПОУ 32404600);
3. Третя особа - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_2 ).
Суддя М.М. Ткач