18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13935/21 пров. № А/857/7673/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року, ухвалене суддею Сакалош В.М. у м.Львові о 11:27, повний текст якого складений 12 квітня 2022 року, у справі №380/13935/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВО 5” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними й скасування наказу та податкового-повідомлення-рішення, -
20 серпня 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕВО 5” звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області №1900-ПП від 31.05.2021 року в частині надання дозволу на проведення фактичної перевірки ТОВ “ЕВО-5” за адресою м.Львів, вулиця Хуторівка, 59А; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0154420709 від 01.07.2021.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення вказує на те, що підприємство у своїй діяльності не допускало порушень вимог ч. 38 ст.15 Закону №481/95-ВР та у його діях відсутній склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність віждповідно до ст.17 цього Закону.
Зазначає, що апарат PPO АЗС POS Master заводський номер TS 80090326, фіскальний номер 3000851277 був зареєстрованим 20.10.2020 Головним управлінням ДПС у Львівській області (Сихівський район м.Львова) реєстраційне посвідчення №43510.
Згідно вказаного посвідчення суб'єктом господарювання зазначено ТОВ “ЕВО 5”, адреса господарської одиниці Львівська область, м.Львів, Сихівський район, вул.Хуторівка, буд. 59А. Позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Видавник ліцензії державна фіскальна служба України Головне управління ДФС у Львівській області, реєстраційний номер 13040314201900314, дата реєстрації 05.07.2019 року, термін дії ліцензії з 05.07.2019 до 05.07.2024, адреса місця торгівлі: 79031, Львівська область, м.Львів, Сихівський район, вул.Хуторівка, буд. 59А Газова АЗС. Відповідно до додатку до ліцензії № 13040314201900314 у переліку касових апаратів зазначено РРО ЗС POS Master заводський номер TS80090326, фіскальний номер 3000851277.
Крім того, покликається на те, що оскаржуване рішення податкового органу прийняте за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати допущено заміну відповідача - правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0154420709 від 01.07.2021. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.
В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій, що є предметом оскарження у даній справі, контролюючий орган вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано доводів відповідача, що електронний контрольно-касовий апараті РРО ЗС POS Master заводський номер TS80090326, фіскальний номер 3000851277 було включено в перелік до дотатку до ліцензії лише під час проведеня фактичної перевірки, а саме 07.06.2021.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управління ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 31.05.2021 року №1900-ПП та направлень на перевірку від 31.05.2021 року №6032,№6033 була проведена фактична перевірка в період з 01.06.2021 по 10.06.2021 щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо утримання трудового договору.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.06.2021 №12581/13/50/РРО/40335158, згідно з яким встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВО 5” частини 38 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 №481/95-ВР, а саме: здійснення роздрібної торгівлі пальним за період з 20.10.2020 року по 06.06.2021 року через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії № 13040314201900317 виданої 05.07.2019 року, терміном дії з 05.07.2019 по 05.07.2024.
Згідно акту перевірки 10.06.2021 інспекторами ГУ ДПС у Львівській області було проведено перевірку газової АЗС, що розташована за адресою м.Львів, вул. Хуторівка 59/а суб'єкта господарювання ТОВ “ЕВО 5”.
За наслідками вищевказаної перевірки, Головним управління ДПС у Львівській області прийнято рішення від 01.07.2021 №0154420709, яким за виявлене перевіркою порушення ч.38 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” та застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1775449,96 грн.
Позивач, вважаючи наказ Головного управління ДПС у Львівській області №1900-ПП від 31.05.2021 частині надання дозволу на проведення фактичної перевірки ТОВ “ЕВО-5” за адресою м.Львів, вулиця Хуторівка, 59А, та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0154420709 від 01.07.2021 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
В розумінні пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу.
За вимогами п.80.7 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст.86 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (на підставі якого було призначено перевірку) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Таким чином, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №К/9901/13259/181, від 20.03.2018 справі №820/4766/17.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані рішення податкового органу прийняті за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки. Згідно тверджень позивача, у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, постанова від 21.02.2020, справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.
При цьому, згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19, не зазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень посадовими особами контролюючого органу процедури проведення перевірки, які б слугували самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами висновків перевірки рішення, а відсутність у наказі про проведення перевірки вказівки на наявність інформації, що слугувала підставою її призначення, не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про проведення перевірки.
Щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як слідує з Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ч.38 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.
Відповідно до ч.38 ст. 15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі неземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) визначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг- обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Відповідно до ст. 17 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим подовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом. алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання (у тому числі неземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно- касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.
Постановою КМ України від 20.12.1997, № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (далі - Правила), які визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування.
Відповідно до п.2 Правил, цих Правилах: термін "пальне" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України; термін "роздрібна торгівля пальним" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"; термін "автозаправна станція" вживається у значенні, наведеному в ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій"; терміни "автомобільна газозаправна станція" (далі - автогазозаправна станція), "автомобільний газозаправний пункт" (далі - автогазозаправний пункт) вживаються у значенні, наведеному в ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання".
Згідно з п.3 Правил, роздрібна торгівля нафтопродуктами здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів.
Пунктом 15 Правил визначено, що кількість нафтопродуктів, що відпускається через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки, визначається згідно з вимогами експлуатаційної документації підприємства - виробника конкретного типу колонки.
ідповідно до ст.1 вказаного Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземниих суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” (далі - Закон №2628-VIII) внесено зміни, зокрема, і у статтю 15 Закону №481/95-ВР. Цією статтею визначено правила імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Нормами зазначеної статті запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.
Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII опубліковано 12.12.2018 року в газеті “Голос України” №237-238 і Відомостях Верховної Ради України №49.
Підпунктом 17 пункту 2 розділу II Закону №2628-VIII внесено зміни до пункту 3 частини другої статті 2 та пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VІІІ, згідно з якими дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення виробництва і торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Підпунктом 6 пункту 2 розділу II Закону №2628-VIII внесено зміни та доповнення до багатьох статей Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 №481/95-ВР, в т.ч. до статей 15, 16, 17, 18.
Так, статтею 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 №481/95-ВР зі змінами та доповненнями станом на 01.07.2019 (далі - Закон №481) встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (ч. 20 ст.15).
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (ч.29 ст. 15).
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ч.31 ст.15).
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (ч.24 ст. 15).
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального) (ч.32 ст.15).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним (ч.33 ст.15).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби (ч.34 ст.15).
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч.36 ст. 15).
Норми Закону №481 для отримання відповідної ліцензії на роздрібну торгівлю пальним встановлюють для суб'єкта господарювання обов'язковість письмового звернення із заявою до уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу виконавчої влади за місцем торгівлі.
Відповідно до пункту 3, 4 глави 2 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків (далі - Порядок №547).
Для реєстрації РРО суб'єкт господарювання або представник суб'єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО.
Відповідно до абз. 2 п. 14 гл. 2 розділу ІІ Порядку №547 після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб'єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (далі - реєстраційне посвідчення), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.
Пунктом 15 вказаної глави визначено, що контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що касовий апарат РРО АЗС POS Master заводський номер 1S80090326, фіскальний номер 3000851277 був зареєстрований 20.10.2020 ГУ ДПС у Львівській області (Сихівський район м. Львова) реєстраційне посвідчення №43510.
Згідно вказаного посвідчення суб'єктом господарювання зазначено ТОВ “ЕВО 5”, адреса господарської одиниці Львівська область, м.Львів, Сихівський район, вул. Хуторівка, буд. 59А.
Позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Видавник ліцензії державна фіскальна служба України Головне управління ДФС у Львівській області, реєстраційний номер 13040314201900314, дата реєстрації 05.07.2019 року, термін дії ліцензії з 05.07.2019 до 05.07.2024, адреса місця торгівлі 79031, Львівська область, м.Львів, Сихівський район, вул.Хуторівка, буд. 59А Газова АЗС відповідно до додатку до ліцензії №13040314201900314 у переліку касових апаратів зазначено РРО ЗС POS Master заводський номер TS80090326, фіскальний номер 3000851277.
Відповідачем не доведено факт недостовірності викладених у додатку до ліцензії даних щодо касових апаратів РРО ЗС POS Master заводський номер TS80090326, фіскальний номер 3000851277.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції щодо необгрунтованості покликань відповідача в обгрунтування правомірності оскаржуваного позивачем рішення на здійснення позивачем роздрібної торгівлі пальним за період з 20.10.2020 по 06.06.2021 через електронний контрольно-касовий апарат PPO АЗС POS Master заводський номер TS 80090326, фіскальний номер 3000851277, що не зазначений у ліцензії (додатку до ліцензії) №13040314201900317 виданої 05.07.2019, терміном дії з 05.07.2019 по 05.07.2024.
За наведених обставин, суд апеляційної інсртанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0154420709 від 01.07.2021 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року Головному управліню ДПС у Львівській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі №380/13935/21 та на момент ухвалення судового рішення скаржником доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі на відповідні реквізити не надано, сума судового збору в розмірі 34050,00 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі №380/13935/21 - без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 34050 (тридцять чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в посному обсязі 26 серпня 2022 року.