ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
07 липня 2022 року м. Київ № 640/29188/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення майнової шкоди,-
ОСОБА_1 (67471, Одеська область, Роздільнянський район, с. Болгарка, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДР: 21708016), в якому просить суд: стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.
Підставою подання позову є відшкодування майнової шкоди, оскільки починаючи з 05.06.2019 ФГВФО завершив виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення ухвали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021 відмовлено позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
28.06.2022 вказану справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка 01.07.2022 надійшла до останнього.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2022 вказану справу передано судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А. для продовження розгляду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перш за все слід зазначити, що позовну заяву підписано із зазначенням, що підпис вчинено представником позивача, адвокатом Серафимовим І.М.
Так, згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Так, частиною четвертою статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Ордер встановленої форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (п. 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (2019; далі - Положення).
Виходячи з наведених норм, повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому Законом - ордером, тобто його оригіналом.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 по справі № 320/5420/18 (провадження № 11-706апп19) Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому ВП ВС зробила висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Тобто, адвокат має право на представництво інтересів у суді на підставі, зокрема, копії ордера, за умови посвідчення копії такого ордеру у визначеного законом порядку та при наявності правомочності на його посвідчення. При цьому, така правомочність може бути підтверджена особою - адвокатом виключно за умови наявності оригіналу такого ордеру, як єдиного джерела (першоджерела) надання таких правомочностей.
В той же час, суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви адвокатом Серафимовим І.М. не надано суду оригіналу ордеру, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити наявність у даної особи правомочності на засвідчення копії документів від ОСОБА_1 , у тому числі на посвідчення копії наданого ордеру, а також перевірити наявність у ОСОБА_2 права на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .
Відтак, з метою належного підтвердження наявності у ОСОБА_2 правомочності на посвідчення копій документів, у тому числі посвідчення копії ордеру та права підписання позовної заяви позивачу (представнику позивача) від імені позивача, для з'ясування дійсної волі позивача та уникнення сумнівів щодо наявності у адвоката відповідних повноважень, слід надати суду оригінал ордеру, виписаного на ім'я Серафимова І.М. про представництво інтересів клієнта - ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Також, згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Разом з тим, ухвалою суду від 20.10.2021 оригінал позовної заяви та додані до неї документи у кількості відповідно до учасників справи було повернуто позивачу, у зв'язку з чим позивачу на усунення недоліків позовної заяви слід надати оригінал позовної заяви з доданими до неї документами, на які позивач посилається у позовній заяві, відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позовна заява не містить доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Між тим, з прохальної частини позовної заяви видно, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів у розмірі 200 000 грн.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2022 - 2481,00 грн.
Відтак, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 2000,00 грн.
При цьому, посилання позивача на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, з огляду на наступне.
Так, частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
В той же час, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
При цьому, відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;
Відповідно до п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відтак, проаналізувавши вказані норми у їх взаємозв'язку, можна дійти висновку, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюються на відносини, що виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
В той же час, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом є установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
При цьому, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Отже, Фонд є спеціальною установою, що забезпечує функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Тобто, у даному випадку є очевидним, що Фонд не є суб'єктом господарювання, не є кредитодавцем відносно позивача, не виконує для позивача роботи, не надає послуги, не виробляє продукцію, та в рамках профільного законодавства визначений як суб'єкт владних повноважень, зокрема, у публічно-правових відносинах щодо гарантування з боку Держави щодо виплат сум гарантованого відшкодування, які самі по собі не є коштами клієнта на рахунку у банку, а сплачуються за рахунок Фонду, у т.ч. за рахунок державних коштів, як підтвердження гарантії з боку Держави стабільності банківської системи.
При цьому, позивач, в контексті бажання отримати від Держави (в особі Фонду) майнову шкоду, не є по відношенню до Фонду позичальником за договором про надання споживчого кредиту та між ними відсутні відносини, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
З огляду на що відносини, які склалися між позивачем та Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб, не є відносинами, на які розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.
Що стосується посилання позивача на судову практику щодо сплати судового збору, зокрема, у справі № 817/649/16, слід зазначити, що висновки судів у вказаній справі ґрунтуються на інших відносинах сторін та стосуються інших обставин, які не є ідентичними з обставинами, зазначеними у заявленому позові.
Так, як вбачається з судових рішень, розміщених в ЄДРСР, у вказаній справі (№ 817/649/16), наприклад, номер рішення в ЄДРСР 85323089, позов пов'язаний з порушенням, на думку заявника, його прав та стосується стягнення з Фонду відсотків в еквіваленті доларів США на підставі п.1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із наявністю судового рішення місцевого загального суду від 07.12.2015 (номер рішення в ЄДРСР 54085533) та виконавчого листа від 04.01.2016 (номера судових рішень за грудень 2019 в ЄДРСР 86309341, 86309342), виданого Кузнецовським міським судом по справі №565/1040/15-ц у цивільній справі про стягнення з банку (ПАТ КБ «Фінансова ініціатива») на користь заявника грошових коштів, тобто щодо реалізації прав заявника у сфері цивільно-правових відносин. Тоді, як позов у даній справі пов'язаний з порушенням термінів виплати гарантованої суми відшкодування, предметом позову є стягнення з Фонду майнової відповідальності, пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Тобто, йдеться про інші відносини та обставини, неспівставні з обставинами даної справи, в якій, як вже зазначалося, позивач не є стягувачем коштів, які перебували на рахунку стягнення відсотків за вкладом, поза межами процедури та сум гарантованого відшкодування.
Що ж стосується посилання позивача на судову практику щодо сплати судового збору, зокрема, у справі № 761/24881/16-ц, то суд зазначає, що позов пов'язаний з порушенням, на думку заявника, його прав та стосується стягнення з Фонду інфляційних втрат та 3% річних та моральної шкоди.
У постанові від 21.03.2018 у цивільній справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відступаючи від практики Верховного Суду України, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (ст. 22 «Про захист прав споживачів», ст. 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, ст. 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).
Відтак, у постанові від 21.03.2018 у цивільній справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позивач звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду з вимогами про стягнення з Фонду інфляційних втрат та 3% річних та моральної шкоди саме у цивільному судочинстві.
Також, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У позовній заяві заявник просить суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.
При цьому, обґрунтовуючи позовну вимогу представник позивача зазначив, що 07.06.2019 на офіційному веб-сайті відповідача в мережі Інтернет (https://www.fg.gov.ua/articles/46397-fond-harantuvannia-vkladiv-povidomliaie-pro-zavershennia-vyplat-harantovanoho-vidshkoduvannia-vkladnykam-pat-kb-ufs.html) було розміщено повідомлення про завершення 05 червня 2019 року виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам Банку на підставі ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в зв'язку з подачею Уповноважено особою Фонду державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи).
Крім того, у такому повідомленні Фондом зазначено про те, що відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Тобто, на думку представника позивача, протиправна поведінка уповноваженої особи Фонду тривала з 17.11.2014 до 05.07.2019, За словами представника позивача, вказана поведінка уповноваженої особи Фонду призвела до неможливості отримання гарантованого відшкодування в спеціальному порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і, як наслідок, до настання шкоди, з огляду на що, представник позивача наголошує, що починаючи з 05.07.2019 позивач втратив право вимагати отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом в спеціальному порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що з цієї дати позивач отримала право вимагати відшкодування шкоди, заподіяної протиправною поведінкою уповноваженої особи Фонду.
Разом з тим, про порушення своїх прав позивач дізналася 07.06.2019 - з моменту розміщення на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації про подання державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань документів для державної реєстрації припинення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та завершення виплати гарантованої суми відшкодування.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернулася лише 13.10.2021, тобто із значним пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Надана представником позивача заява про поновлення строку звернення до суду, суддею залишається поза увагою, оскільки стосується іншої особи - ОСОБА_3 .
Відтак, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом ОСОБА_1 до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску суду не надано.
Отже, наведене вище свідчить про необхідність виконання вимог КАС України щодо подання до суду оригіналу позову та додатків, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01601) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:
1) оригіналу ордеру про підтвердження правомочності адвоката - Серафимова І.М. про представництво інтересів клієнта - ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді міста Києва;
2) оригіналу позовної заяви з доданими до нього документами відповідно до кількості учасників справи.
3) оригіналу документу про доплату судового збору у розмірі 2000 грн.;
4) заяви про поновлення строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
5. Зважаючи на прийняття Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, зокрема:
особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (п. 17);
до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу (сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів) або на адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»);
оскільки відповідно до п. 61 р. IV «Перехідні положення» Положення до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості в суді, беручи до уваги те, що у суду відсутня можливість роздруківки таких документів, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування, документи подаються до суду у паперовій формі.
Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін