ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 липня 2022 року справа №640/20991/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства оборони України
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Міноборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, в зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги уразі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; скасувати рішення відповідача від 28 травня 2019 року у формі затвердження міністром оборони 28 травня 2019 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 травня 2019 року №65, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної із виконанням ним обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв'язку із настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.
Рішенням від 25 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в адміністративній справі №640/20991/19, у якій просить:
1) скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у справі №640/20991/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі;
2) визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
3) скасувати рішення Міністерства оборони України від 28 травня 2019 року у формі затвердження Міністром оборони 28 травня 2019 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24 травня 2019 року №65 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби;
4) зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року.
Ухвалою від 03 травня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі за виключними обставинами №640/20991/19 та призначив справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 06 липня 2022 року представник відповідача проти задоволення заяви заперечив, представник позивача до суду не прибув.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України).
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року в адміністративній справі №640/20991/19 мотивоване тим, що згідно з абзацом другим пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме визнання рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №1-р (11)2022 неконституційним пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який застосовувався судом при вирішенні справи.
Так, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №1-р (11)2022 положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).
Згідно статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина перша статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду має пряму дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення.
Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №4819/49/19.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №1-р (11)2022 передбачено, що пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, пункт 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» втратив чинність з 06 квітня 2022 року, тобто після прийняття рішення у цій справі.
З урахуванням викладеного, станом на час прийняття рішення у цій справі, положення пункту 4 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягали застосуванню.
Крім того, як вбачається зі змісту пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
Суд зазначає, що у даному випадку, рішення не може вважатись невиконаним у розумінні положень приписів пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
Правовий висновок аналогічного змісту викладено Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18.
Таким чином, ухвалення Конституційним Судом України рішення від 06 квітня 2022 року у справі №1-р (11)2022 не є підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
З огляду на викладене, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року необхідно відмовити та залишити це судове рішення в силі.
На підставі вищенаведеного та статей 248, 361, 367, 368 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року у справі №640/20991/19 та залишити відповідне судове рішення в силі.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Згідно з частиною другою статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов