ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/29474/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )
пропро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та просить суд:
- визнати протиправним дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць);
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що з грудня 2015 року по березень 2016 йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить положенням абзацу 2 частини 3 статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, позивач вказує, що за наслідком отримання ним довідки про суму ненарахованої та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по березень 2016 року встановлено, що відповідачем було застосовано як базовий місяць грудень 2015 року для обчислення суми індексації грошового забезпечення, у той час коли слід застосовувати січень 2008 року як місяць для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та посилаючись на вимоги пункту 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 просить суд замінити неналежного відповідача, адже остаточний розрахунок при звільненні мав бути здійснений Головним центром оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України.
Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він наполягає на тому, що належним відповідачем у справі є ОКПП «Київ» ДПС України, а базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
У свою чергу, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де фактично наводить аналогічні доводи й твердження, що й у відповіді на відзив на позовну заяву та вказує на те, що остаточний розрахунок повинен здійснювати Головний центр оперативного документування та оперативно-технологічних заходів Державної прикордонної служби.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 23.01.2020 №61-ОС підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.02.2020 №21-ОС ОСОБА_1 із 03.02.2020 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Судом встановлено, що представником позивача скеровано до ОКПП «Київ» ДПС України адвокатський запит від 12.11.2020, у якому, серед іншого просив:
- повідомити про наявність чи відсутність перед ОСОБА_1 заборгованості із матеріального та грошового забезпечення, право на яке останній набув під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- надати інформацію (довідку) про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним служби у військовій частині НОМЕР_1 із зазначенням базового місяця для обчислення індексації до грудня 2015 року та зазначенням місяця з якого здійснено обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення індексації із січня 2016 року та підстави визначення такого місяця так званим базовим, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в редакції, з урахуванням змін внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», відповідно до яких при розрахунку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, застосовується наступний місяць законодавчо встановленого (підвищеного) посадового окладу, який було підвищено у січні 2008 року;
- у випадку не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 із наданням детального розрахунку та зазначення місяця обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення індексації із січня 2016 року по березень 2018 року.
За наслідком розгляду адвокатського запиту відповідач листом від 11/8217 від 27.11.2021 повідомив, що з урахуванням розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №Т/116-1743 від 03.03.2020 «Щодо окремих питань грошового забезпечення» виплата належної суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 буде здійснена після його письмового звернення до військової частини, з якої було звільнено ОСОБА_1 з військової служби.
У вказаному листі також зазначено про те, що відповідно до наказу начальника ОКПП «Київ» від 07.04.2016 №52-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2).
Також відповідачем до листа 11/8217 від 27.11.2021 долучено довідку про не нараховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 (з липня 2015 року по березень 2016 року).
Відповідно до довідки наданої позивачем при розрахунку індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року застосовано базовий місяць для нарахування індексації - грудень 2015 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон N 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону N 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону N 2011-XII).
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон N 1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону N 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону N 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону N 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону N 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону N 1282-XII).
Згідно положень частини шостої статті 5 Закону N 1282-XII, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 6 Закону N 1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені "Порядком проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі Порядок N 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку N 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку N 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 5 Порядку N 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до пункту 6 Порядку N 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку N 1078).
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі N 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19 червня 2019 року у справі N 825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі N 620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі N 825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку N 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону N 1282-XII, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Враховуючи положення Порядку N 1078, місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим.
У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі Постанова N 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови N 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку N 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою N 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Тобто, судом встановлено, що в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 не відбувалась зміна посадових окладів військовослужбовців, а відтак базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078 є січень 2008 року.
Суд вказує, що відповідач здійснюючи розрахунок індексації грошового забезпечення, що ненараховувалось та невиплачувалось позивачу протиправно застосовував базовий місяць липень 2015 року за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року.
При цьому, суд відмічає, що відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.
Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов'язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.
Варто також наголосити, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
З урахуванням наведеного суд констатує, що в період з грудня 2015 року по березень 2016 року базовим місяцем для обрахунку індексації є січень 2008 року.
За таких обставин, суд вважає наявними підстави для визнання протиправними дій Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Як наслідок наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Вирішуючи ж позовні вимоги в частині зобов'язання Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць) суд вкаже про наступне.
Як вже було зазначено судом вище, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 23.01.2020 №61-ОС підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.02.2020 №21-ОС ОСОБА_1 із 03.02.2020 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
У той же час, відповідно до наказу начальника ОКПП «Київ» від 07.04.2016 №52-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2).
Представник відповідача заперечуючи щодо задоволення позовних вимог посилається на те, що обов'язок нарахування індексації грошового забезпечення позивачеві покладається на військову частину, в яку позивач прибув для подальшого проходження служби та був в подальшому звільнений, тобто на Головний центр оперативного документування та оперативно-технічних заходів Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Мотивуючи викладене твердження, відповідач посилається на пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, яке регулює питання виплат при звільненні з військової служби на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Водночас, відповідач як суб'єкт владних повноважень в обґрунтування заявленої позиції не надав докази, що підтверджують можливість застосування до спірних правовідносин пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, що затверджено Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (Далі - Закон №2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Статтею 18 Закону №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Адже, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є його складовою, виплата індексації грошового забезпечення мала здійснюватись при виплаті належного грошового забезпечення (усіх його складових) за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Підсумовуючи, суд зазначає, що проходження служби, переведення військовослужбовця з військової частини жодним чином не позбавляє його права на отримання виплат, на які останній мав право, проте не отримував під час проходження служби з незалежних від нього обставин.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №Т/116-1743 від 03.03.2020, яким встановлено, що виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець виключений зі списків частини. Адже, по-перше, викладена умова не відповідає Закону №1282-XII. По-друге, вказане розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №Т/116-1743 від 03.03.2020 не може поширюватись на період з грудня 2015 року по березень 2016 року.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України)
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі доказів понесення відповідачем судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса (для листування): АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (АДРЕСА_3,код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням грудня 2015 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
3. Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення споживчих цін (базовий місяць).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева