ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 липня 2022 року м. Київ № 640/8399/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка полягає у не вчиненні дій спрямованих на повернення ОСОБА_1 згідно його заяви №008 від 26.11.2020 суми помилково сплаченого земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2019 року в розмірі 23301,85 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві сформувати електронний висновок про повернення ОСОБА_1 згідно його заяви №008 від 26.11.2020 помилково сплачених грошових зобов'язань зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2019 року в розмірі 23301,85 грн. та в установленому законодавством порядку направити цей висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що протягом 2019-2020 років позивачу з боку відповідача надійшли два податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019 №57898-1305-2615 та від 27.02.2020 №4209429-3313-2615 з визначенням сум податкового зобов'язання за платежам «земельний податок з фізичних осіб» з приводу земельної ділянки, на якій розташовані вказані нежилі приміщення належні позивачеві. Відповідне податкове зобов'язання за 2019 рік, визначене відповідачем згідно податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 №57898-1305-2615 в розмірі 23301,85 грн., позивачем було сплачено, що підтверджується квитанціями №21360770 від 25.06.2019 та №21259783 від 19.06.2019. Позивач зазначає, що не повинен був сплачувати земельний податок за 2019 рік, оскільки позивач не мав зареєстрованих у встановленому порядку права власності чи права оренди на земельну ділянку під частково належними йому нежилими приміщеннями по АДРЕСА_1 ,
Позивач зазначає, що звернувся за відповідним індивідуальним податковим роз'ясненням до Державної податкової служби України та листом Державної податкової служби України №4758/ІПК 99-00-04-05-03-09 від 20.11.2020 позивачу було надано індивідуальну податкову консультацію, якою підтверджено, що він не може вважатись платником земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , оскільки він не має відповідних прав на цю ділянку. А тому позивач вважає, що податкове зобов'язання зі сплати земельного податку за податковий період 2019 року було помилково нараховано та сплачено позивачем, а від так має право на його повернення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №57898-1305-2615, яким ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем - «Земельний податок з фізичних осіб» за 2019 рік в розмірі 23 301, 85 грн.
Відповідно до квитанцій №21360770 від 25.06.2019 та №21259783 від 19.06.2019 позивачем сплачено суму податкового зобов'язання, визначеного у вказаному податковому повідомленні-рішенні.
Позивач звернувся із заявою до Державної податкової служби України від 26.11.2020 №008 про повернення останньому помилково сплаченого земельного податку за 2019 рік в розмірі 23301,85 грн.
Державна податкова служба України листом від 04.12.2020 №21821/7/99-00-04-06-01-07 повідомила позивача, що відповідна заява останнього була за підвідомчістю направлена відповідачу для з'ясування обставин, вжиття заходів і надання відповіді по суті не пізніше 17.12.2020. За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, відповіді на заяву позивача №008 від 26.11.2020 щодо повернення йому помилково сплаченого земельного податку за 2019 рік, останньому надано не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо сплачених грошових зобов'язань зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2019 року в розмірі 23301,85 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України.
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Відповідно до пунктів 43.5 та 43.6 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Положення статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються з нормами Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №60 від 11.02.2019 (далі - Порядок №60), а також Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 (далі Порядок №787).
Порядок №787 визначає процедури, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Відповідно до пункту 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Порядок №60 визначає механізм інформаційного обміну: між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на ДФС; між територіальними органами ДФС та місцевими фінансовими органами в процесі погодження електронних висновків та/або електронних повідомлень про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Відповідно до розділу ІІ Порядку №60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Зі змісту підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).
Згідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено суму податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2019 №57898-1305-2615 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 23 301, 85 грн.
Проте, суд звертає увагу, що сума сплаченого позивачем грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 23 301, 85 грн. не набула статусу помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання. Оскільки, такий статус переплати може бути набутий лише після скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 №57898-1305-2615.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою на нарахування земельного податку за податковий період 2020 року із посиланням на індивідуальну податкову консультацію від 20.11.2020 №4758/10К/99-00-04-05-03-09.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 25.01.2021 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 27.02.2020 №420429-3313-2615 скасовано, а скаргу - фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 задоволено.
Суд зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що позивачем оскаржено нарахування грошового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за податковий період 2020 року, а не 2019 року.
Станом на час розгляду справи доказів щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.04.2019 №57898-1305-2615 позивачем не додано, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.
Також суд зазначає, що не вбачає підстав для надання правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 11.04.2019 №57898-1305-2615, оскільки останнє не є предметом оскарження в даній справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.