ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/38248/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки та відділу державного нагляду (контролю) в Київській області
пропро визнання протиправною та скасування постанови № 315911 від 30.11.2021
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2021 №315911, винесену Північним міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, адже транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ». Також представник позивача зазначає, що спірне рішення прийнято без повідомлення про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де ним, серед іншого зазначено про правомірність прийнятого ним рішення. Представник Державної служби України з безпеки на транспорті стверджує, що водієм не повідомлено, що перевізником є ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ». Представник відповідача також посилається на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі 804/8740/16 та вказує, що під час рейдової перевірки не надано тимчасовий реєстраційний талон. Разом з цим, представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначає про те, що позивача повідомлено про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
17.10.2021 інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку №026520 від 12.10.2021 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена перевірка транспортного засобу марки MAN АІ 4182 НР ТGX 18.480, причіп/напівпричіп АІ 2165 ХІ KRONE SDP 27B3, що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т(для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN АІ 4182 НР ТGX 18.480, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 KRONE SDP 27B3, що належить ОСОБА_1 (далі - транспортний засіб) було встановлено, що здійснюється вантажне перевезення із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезені вантажу без наявного дозволу.
Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 17.10.2021.
Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки безпеки складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 17.10.2021 №0073942.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів норм і правил, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №0055514 від 17.10.2021.
Також в матеріалах справи наявний акт №317191 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2021.
10.11.2021 відповідачем складено лист-повідомлення №94631/19.1/24-21, згідно якого останній повідомляє позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на30.11.2021.
В подальшому, з урахуванням наведених обставин Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №315911 від 30.11.2021, якою до ОСОБА_1 на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штрафні санкції у розмірі 17000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (пп.пп. 15, 27 п. 5 Положення №103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Поряд з цим, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно із статтею 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.
Статтею 3 Закону № 2344-III встановлено, що він регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
У відповідності до статті 1 Закону № 2344-III послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Між тим, статтею 33 Закону № 2344-III регламентовано, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Згідно із статтею 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (ч. 3 ст. 47 Закону № 2344-III).
Як вже було вказано судом вище, пунктом 22.5 Правил №1305 встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні -22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
В силу приписів абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що штраф передбачений абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III підлягає застосуванню до автомобільних перевізників, тобто до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі перевезення вантажів транспортними засобами та/або юридичних та фізичних осіб, які здійснюють автомобільні перевезення за власний кошт.
У той же час досліджуючи матеріали справи суд звертає увагу на те, що позивачем не заперечуються обставин того, що транспортний засіб марки MAN АІ 4182 НР ТGX 18.480, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 KRONE SDP 27B3 належить йому на праві приватної власності, однак вказує, що під час перевірки відповідачем відповідного перевезення він не виступав автомобільним перевізником, оскільки такий транспортний засіб переданий в оренду іншій юридичній особі.
Надаючи оцінку наведеному суд враховує наступне.
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» укладено договір оренди транспортних засобів від 18.02.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за №285.
Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 передано в оренду ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», серед іншого транспортний засіб марки MAN АІ 4182 НР ТGX 18.480, причіп/напівпричіп НОМЕР_1 KRONE SDP 27B3.
У той же час, відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.10.2021 №00000000398 автомобільним перевізником є ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ».
Аналізуючи вказані документи суд приходить до висновку, що останні є належними, достатніми та достовірними доказами про те, що перевезення 17.10.2021 здійснювалось перевізником ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ», а не позивачем.
При цьому, обставини передачі в тимчасове, платне користування відповідного транспортного засобу позивачем ТОВ «СТРІТ КОМПАНІ» також підтверджено належними та допустимими доказами.
Водночас, при вирішенні спору по суті суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі 804/8740/16, адже спірні правовідносини не є тотожними. В межах адміністративної справи №804/8740/16 Верховний Суд надав оцінку наявності правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, тобто за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-ІІІ.
У той же час, предметом розгляду даної адміністративної справи є надання оцінки наявності/відсутності складу порушення, передбаченого абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Враховуючи наведене суд відхиляє посилання відповідача в цій частині та вважає, що останні не можуть бути покладені в основу рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги наведене суд вважає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів наявності порушення позивачем абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
Тобто, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 є суб'єктом який вчинив порушення вимог Закону № 2344-III та нормативно-правових актів в сфері здійснення перевезень.
Натомість, матеріали справи підтверджують те, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником.
Таким чином, наведене у своїй сукупності вказує на те, що відповідачем невірно визначено суб'єкта правопорушення. Водночас, суд акцентує увагу на тому, що під час вирішення спору по суті не досліджується наявність/відсутність порушення як такого.
Поза цим суд також вважає за необхідне вказати про наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного нагляду контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Суд вказує, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення, а надані відповідачем докази прямо не свідчать, що безпосередньо відповідне повідомлення скеровувалось ним ОСОБА_1 .
Отже, суд вважає, що доводи позивача в цій частині знайшли своє підтвердження.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2021 №315911, винесену Північним міжрегіональним управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, б. 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева