ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
з питань закриття провадження у справі
06 липня 2022 року м. Київ № 640/8069/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши клопотання Міністерства охорони здоров'я України про закриття провадження у справі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (далі- відповідач, МОЗ України), третя особа - Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України (далі - третя особа, ДП «Укрмедпостач» МОЗ України), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ МОЗ України від 06.12.2021 №2707 «Про реорганізацію державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» та державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України»;
визнати протиправним та скасувати наказ МОЗ України від 26.05.2022 №880 «Про внесення змін до складу Комісії з реорганізації державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України»;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.05.2022 №771 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України;
стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представником МОЗ України подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування наказу МОЗ України від 09.05.2022 № 771 «Про звільнення ОСОБА_1 », стягнення середнього заробітку відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки вважає, що спір за своєю правовою природою є трудовим та не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представником позивача подано заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу МОЗ України від 06.12.2021 №2707 про реорганізацію та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади є взаємопов'язаними, оскільки як вбачається з наказу про звільнення та доповідної записки, єдиною підставою для звільнення позивача з посади вказано невиконання наказу МОЗ України від 06.12.2021 №2707 про реорганізацію.
Представником третьої особи подано пояснення з приводу заявленого клопотання, в яких посилається на те, що викладені позовні вимоги ОСОБА_1 є однорідними та мають розглядатись в одному провадженні, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Розглянувши подані учасниками справи документи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Клопотання про закриття провадження обґрунтоване тим, що відповідач посилається на те, що державне підприємство не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність керівника державного підприємства не належить до публічної служби, визначеної цим Кодексом, а тому спір з приводу призначення чи звільнення керівника державної установи є трудовим і не може розглядатись адміністративним судом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує накази МОЗ України від 06.12.2021 №2707 та від 26.05.2022 №880, які стосуються реорганізації державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» і державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України» шляхом приєднання та одночасно оскаржує наказ про своє звільнення з посади директора ДП «Укрмедпостач» МОЗ України за порушення підпункту 8.16 пункту 8 Контракту від 28.12.2020 №12, відповідно до підпункту 1 пункту 24 Контракту, пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Підставою для видачі наказу МОЗ України про звільнення позивача від 09.05.2022 №771 зазначено: доповідна записка ОСОБА_2 від 03 травня 2022 року № 194/81-22, контракт від 28 грудня 2020 року № 12.
Зі змісту доповідної записки ОСОБА_2 , копія якої долучена до відзиву на позовну заяву, вбачається, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стало невиконання нею, як головою комісії з реорганізації ДП «Укрмедпостач», вимог наказу МОЗ України від 06.12.2021 №2707 щодо реорганізації ДП «Укрмедпостач» МОЗ України, що є порушенням підпункту 8.16 пункту 8 Контракту, укладеного між МОЗ України та ОСОБА_1 від 28.12.2020 № 12.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається, у тому числі, на те, що неможливість виконання наказу про реорганізацію була зумовлена в першу чергу протиправністю та безпідставністю такого наказу, а також наявністю помилок в даному наказі, що унеможливило виконання нею як головою комісії з ліквідації підприємства заявленого плану заходів щодо проведення державної реєстрації.
Тобто, з наведених обставин вбачається, що звільнення позивача із займаної посади фактично пов'язано із невиконанням останнім наказу МОЗ України від 06.12.2021 №2707.
Таким чином, на переконання суду, заявлені позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, які випливають з одних і тих самих фактичних обставин. Вимога про визнання протиправним та скасування наказу МОЗ України від 09.05.2022 № 771 «Про звільнення ОСОБА_1 » є похідною позовною вимогою в розумінні п.23 ч.1 ст.4 КАС України, від попередніх позовних вимог, а тому повинні розглядатись в одному судовому провадженні.
Суд звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).
Враховуючи викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, беручи до уваги те, що позовна заява містить основні та похідні позовні вимоги, які пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 241, 243, 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Міністерства охорони здоров'я України про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Шулежко