ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
з питань судового контролю за виконанням судового рішення
06 липня 2022 року м. Київ № 640/17936/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення,
В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2021, адміністративний позов задоволено повністю:
визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк», у розмірі 181 645,00 грн.;
стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 181 645,00 грн за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк».
Позивачем подано до суду заяву, в якій просить зобов'язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати суду звіт про виконання судового рішення у справі.
Зважаючи на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не визначено обов'язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Водночас, правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення також зазначається, у разі необхідності, порядок та строк виконання рішення.
Аналізуючи наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, тобто відповідачем у справі, суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у судових рішеннях Верховного суду, зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 800/305/17.
Суд звертає увагу, що при зверненні з позовною заявою позивач не просив про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а подав відповідне клопотання до суду лише після розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Окрім того, суд звертає увагу, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду та державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68423268.
Водночас, станом на час розгляду заяви матеріалами справи не підтверджено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя В.П. Шулежко