ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 826/18816/16
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» (далі - позивач, ТОВ ВЕТЕКО») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року №1211140301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 365 400,00 грн. у зв'язку із неподанням звіту про контрольовані операції за 2015 рік (далі також - оскаржуване рішення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 19 квітня 2022 року дану справу прийнято до розгляду та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що операції між ТОВ ВЕТЕКО» та компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH & Co KG» (Австрійська Республіка) не можуть вважатися контрольованими, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про необхідність подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік та, як наслідок, застосування штрафу за неподання такого звіту. Як на додаткову підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року №1211140301 вказав й на те, що ТОВ ВЕТЕКО» в порядку адміністративного оскарження подана скарга на згадане податкове повідомлення-рішення, однак контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у п. 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не надіслав платнику податків рішення про продовження розгляду скарги, у зв'язку з чим в силу вимог ПК України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві на позовну заяву, наголошує на тому, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.
За правилами статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого входить Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) та утворено відокремлений підрозділ юридичної особи публічного права Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку по заміну відповідача у справі його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань неподання звіту по контрольованим операціям за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2016 року №358/1-26-15-14-03-01/3766849, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 статті 39 ПК України, а саме неподання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції за 2015 рік за імпортними операціями з нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH & Co KG» (Австрійська Республіка) на загальну суму контрольованих операцій 11 039 587, 13 грн., який необхідно було подати до 04 травня 2016 року.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54 та п. 120.3 статті 120 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 365 400, 00 грн.
Незгода з таким рішенням стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з п.п. 16.1.3, 16.1.7 п. 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Положеннями пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України передбачено засади визначення операцій контрольованими.
Відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України, для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.
Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.
Разом з тим, з 01 січня по 12 серпня 2015 року відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України для визнання господарських операцій контрольованими мали одночасно виконуватись такі умови: загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов'язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 мільйонів гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов'язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 мільйон гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об'єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.
З урахуванням змін, внесених Законом № 609-VIII, який набрав чинності з 13 серпня 2015 року, пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України викладено в новій редакції, у відповідності до якої для визнання господарських операцій контрольованими необхідним є одночасне виконання наступних умов: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Одночасно, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону № 609 визначено, що формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених ПК України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.
Відтак для платника податків, річний дохід якого від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2015 рік перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України визнаються господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія), де такий нерезидент зареєстрований, була включена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні й за умови, що обсяг таких операцій з кожним контрагентом перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України Переліків, держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а саме: від 25 грудня 2013 року №1042 (діяв до 14 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року №449-р (термін дії з 14 травня).
Відповідно до вказаних розпоряджень Кабінету Міністрів України Австрійська Республіка була включена до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 липня 2015 року №677-р внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №449-р й Австрійську Республіку з 01 серпня 2015 року виключено з такого переліку.
Тобто до 01 серпня 2015 року Австрійська Республіка перебувала у Переліку держав (територій), в яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, і саме до цього часу, операції (якщо існували умови, передбачені пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України), що здійснюються із резидентом цієї країни, могли визнаватись контрольованими.
Згідно з пп. 39.4.2 п. 39.2 статті 39 ПК України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції передбачена положеннями п. 120.3 статті 120 ПК України. Згідно із цією, нормою неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, якщо платники податків (крім Національного банку України), здійснюючи протягом звітного періоду контрольовані операції, не подали звіт, така бездіяльність становить порушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.3 ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що річний дохід позивача за даними бухгалтерського обліку за 2015 рік перевищував 50 мільйонів гривень за відповідний податковий (звітний) період, а обсяг господарських операцій, здійснених позивачем із компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH & Co KG» (Австрійська Республіка) за 2015 рік перевищив 5 мільйонів гривень та склав за період з 14 травня по 01 серпня 2015 року 11 039 587, 13 грн. Наведене позивачем за час розгляду справи заперечено не було.
У встановлений строк звіт про контрольовані операції за 2015 звітний рік ТОВ ВЕТЕКО» не подало.
Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції, здійснені позивачем з компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH & Co KG» (Австрійська Республіка) у період з 14 травня по 01 серпня 2015 року, відповідно до вимог п.п. 39.2.1.2 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України є контрольованими, а відтак ТОВ ВЕТЕКО» зобов'язане було подати звіт про такі контрольовані операції.
Виключення відповідної країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій, не є підставою для звільнення такого платника податку від обов'язку подати Звіт про такі контрольовані операції, здійснені у період, коли така країна перебувала у відповідному Переліку, оскільки такий обов'язок виник у платника податку у зв'язку з вчиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного року (у справі, що розглядається - за закінченням звітного 2015 року).
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 лютого 2021 року (справа № 826/12668/17).
Слід зазначити, що обставини відповідності Австрійської Республіки критеріям, установленими пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 ПК України, якими керувався Кабінет Міністрів України при визначенні переліку держав, не є предметом доказування у межах цього спору, а тому доводи позивача про більшу ставку податку на прибуток у країні, де зареєстрована компанія-нерезидент (контрагент), ніж в Україні, не спростовують висновків судів у справі.
Щодо решти доводів позивача, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку адміністративного оскарження ТОВ ВЕТЕКО» подано до ДФС України скаргу на оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, яка була зареєстрована 27 жовтня 2016 року за вх. №25763/6.
16 листопада 2016 року ДФС України прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 26 грудня 2016 року (включно), яке було направлено на адресу позивача 17 листопада 2016 року.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.
Так, відповідно до п. 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог п. 56.3 статті 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Згідно з п. 56.5 статті 56 ПК України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
Пунктом 56.8 статті 56 ПК України, передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
При цьому, відповідно до вимог п. 56.9 статті 56 ПК України, керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що подана платником податків скарга на рішення контролюючого органу у встановлений ПК України строк повинна бути розглянута по суті, або йому має бути надіслано рішення про продовження розгляду скарги. При цьому, у випадку ненадсилання рішення про продовження строків її розгляду до закінчення 20-денного строку скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
Оскільки, скарга ТОВ «ВЕТЕКО» на податкове повідомлення-рішення №1211140301 від 19 жовтня 2016 року подана до ДФС України 27 жовтня 2016 року, що підтверджується відбитком штемпелю на примірнику позивача, кінцевою датою для прийняття вмотивованого рішення по суті скарги або рішення про продовження строків розгляду скарги, яка визначена в п. 56.8 статті 56 ПК України, було 16 листопада 2016 року.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що рішення про продовження строку розгляду скарги №24730/6/99-99-11-03-01-25 прийнято саме 16 листопада 2016 року, тобто в межах законодавчо передбаченого 20-денного строку.
Водночас, як вбачається з витягу із відстежень пересилання поштових відправлень та відбитку штемпелю на копії конверту, примірник рішення про продовження строку розгляду скарги №24730/6/99-99-11-03-01-25 від 16 листопада 2016 року надіслано на адресу ТОВ «ВЕТЕКО» лише 17 листопада 2016 року, тобто поза межами 20-денного строку, який встановлений п. 56.9 статті 56 ПК України.
Відповідачем наведені обставини за час розгляду справи не спростовано.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії» (№ 12742/87, рішення від 29 листопада 1991 року) Європейський суд з прав людини наголошує на дотриманні принципу законних очікувань під час прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, згідно з яким рішення органів державної влади не повинні йти всупереч очікуванням, на які покладаються громадяни у зв'язку з їх прийняттям. У випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб'єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб'єктом.
Оскільки ДФС України рішення про продовження строку розгляду скарги надіслано на адресу ТОВ «ВЕТЕКО» 17 листопада 2016 року, тобто після спливу 20-денного строку протягом якого повинно бути надано вмотивоване рішення або надіслано рішення про продовження строку розгляду скарги, суд доходить висновку про несвоєчасне надсилання платнику податків рішення про продовження розгляду скарги від 16 листопада 2016 року №24730/6/99-99-11-03-01-25.
Отже, контролюючим органом не дотримано процедуру надіслання рішення про продовження строку розгляду скарги, у зв'язку чим скарга ТОВ «ВЕТЕКО» від 27 жовтня 2016 року №105 вважається повністю задоволеною на користь платника податків, що відповідає дотриманню принципу законних очікувань.
Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №826/4049/14, від 12 листопада 2020 року у справі №810/3577/17, від 21 січня 2021 року у справі №804/7796/17, від 22 квітня 2021 року у справі №640/12041/19 було зроблено правовий висновок про те, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.
З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення, яке було предметом його скарги до ДФС України.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 481, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 25-А; код ЄДРПОУ 37686849) до Головного управління ДПС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19 жовтня 2016 року № 1211140301.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Суддя П.В. Вовк