ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/20677/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі також - АТ «Державний ощадний банк України», позивач) до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляцько Анни Володимирівни про накладення штрафу від 01 липня 2021 року у ВП №65556545 (далі також - оскаржувана постанова).
Ухвалою суду від 28 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/20677/21, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) під головуванням судді Мамедової Ю.Т.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю вказаної вище судді на підставі розпорядження від 20 травня 2022 року № 808, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №640/20677/21.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 640/20677/21 була розподілена на суддю Вовка П.В.
Ухвалою суду від 26 травня 2022 року вказану справу було прийнято до провадження суддею Вовком П.В. та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем безпідставно накладено штраф на позивача за невиконання ухвали суду, оскільки про поважність причин неможливості виконання ухвали суду в частині позивачем повідомлено державного виконавця.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 2021 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/13232/20 частково задоволено клопотання ТОВ «ТЛК» «Арктика» про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Застосовано заходи процесуального примусу, а саме: тимчасове вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом.
Вказаною ухвалою, серед іншого, суд вирішив вилучити у AT «Ощадбанк» договір/договори купівлі-продажу рухомого майна, а саме: силового, електротехнічного і холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розташованого за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46; 46-А; 46-Б; 46- Г, від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Дочірнім підприємством «БЦТ» за результатами відкритих торгів Державного підприємства «Сетам», а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо; договір № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Крупенія», а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо.
26 травня 2021 року на виконання вказаної ухвали суду державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляцко А.В. відкрито виконавче провадження №65556545.
Державним виконавцем направлялися вимоги щодо виконання ухвали № 910/13232/20 від 12 травня 2021 року, зокрема, вимоги від 24 травня 2021 року № 65556545/13, від 07 липня 2021 року № 65556545/13.
За невиконання рішення суду на відповідача було накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. на підставі постанови державного виконавця від 01 липня 2021 року.
Вважаючи постанову державного виконавця від 01 липня 2021 року про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 2 статті 18 наведеного Закону виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з ч. 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 статті 19 Закону № 1404-VIII, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Статтею 63 Закону № 1404-VIII встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до чч. 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу, є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов'язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
Отже, в даному випадку постанова про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесена лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
З мотивувальної частини постанови державного виконавця від 01 липня 2021 року про накладення штрафу вбачається, що державним виконавцем зазначено, що «виходом державного виконавця за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12г встановлено зі слів представника АТ «Державний ощадний банк України» зазначені у вищевказаному виконавчому документі договір/договори у боржника відсутні, про що державному виконавцю надано відповідний лист. На підставі вищезазначеного державним виконавцем складено відповідний акт державного виконавця № 65556545 від 30.06.2021.
Станом на 01 липня 2021 року вищевказане рішення суду не виконано.».
Так, у матеріалах виконавчого провадження та, відповідно, матеріалах справи містяться листи АТ «Державний ощадний банк України» від 30 червня 2021 року та від 09 липня 2021 року, якими боржником повідомлено Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що договір/договори купівлі-продажу рухомого майна, а саме: силового, електротехнічного і холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розташованого за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46; 46-А; 46-Б; 46- Г, від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Дочірнім підприємством «БЦТ» за результатами відкритих торгів Державного підприємства «Сетам», а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо; договір № 55/3-1 від 19 червня 2017 року про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Крупенія», а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо, у позивача відсутні.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази перевірки державним виконавцем підтвердження або спростування повідомленого позивачем факту відсутності витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва документів у матеріалах справи та у матеріалах виконавчого провадження.
Так, згідно з п. 5 ч. 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.
Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону № 1404-VIII, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази здійснення відповідачем виконавчих дій саме щодо вилучення документів, визначених ухвалою суду у справі № 910/13232/20, в той час, як відповідачем надано докази лише у вигляді вимог до боржника про надання таких документів.
Так, боржником вчасно повідомлено державного виконавця про неможливість виконання ухвали суду від 12 травня 2021 року у справі № 910/13232/20 в частині у зв'язку із відсутністю документів, які звернуто до вилучення, в той час, як відповідачем на виконання виконавчого документу належних дій щодо перевірки вказаних боржником обставин та безпосереднього виконання виконавчого листа в порядку вилучення цих документів, не вчинено.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що державним виконавцем не обґрунтовано винесено оскаржувану постанову від 01 липня 2021 року про накладення штрафу, а отже позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129) до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляцько Анни Володимирівни про накладення штрафу від 01 липня 2021 року у виконавчому провадженні № 65556545.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.В. Вовк