Справа №760/4839/21
2/760/8640/22
23 серпня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач ОСОБА_1 25.02.2021 р. звернувся до ТОВ «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хмара Н.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11512, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 22.05.2019 р., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості, відповідно до умов кредитного договору №012-13560-300713 від 30.07.2013 р. в розмірі 48202,87 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом позивач посилається на наступне.
27.06.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження №59421348 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором №012-13560-300713 від 30.07.2013 р.
Виконавче провадження №59421348 було відкрито на підставі виконавчого напису, виданого 22.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі № 11512, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором за період з 06.10.2017 року по 17.05.2019 року в загальній сумі 48202,87 грн., з цієї суми: 28616,71 прострочена заборгованість за тілом кредиту, 18936,16 грн. проценти за користування кредитом; за вчинення виконавчого напису з стягувача на користь нотаріуса сплачено 650 грн.
Так, пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в редакції від 29.11.2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Позивач зазначає, що виконавчий напис 11512 від 22.05.2019 року приватний нотаріус КМНО Хара Н.С. вчинила не на оригіналі кредитного договору , а на Заяві №012-13560-300713 від 30.07.2013 року, що є порушенням норм чинного законодавства.
Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним, оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що виносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитним договорами.
Крім того, приватний нотаріус КМНО Хара Н.С. не повідомила ОСОБА_1 про те, що до неї звернулись з заявою про вчинення виконавчого напису, не перевірила безспірність вимог кредитора.
Позивач зазначає, що приватний нотаріус у вчиненому нею виконавчому написі № 11512 від 22.05.2019 року пропонує стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з 06 жовтня 2017 року по 17 травня 2019 року, проте в Заяві №012-13560-300713 від 30.07.2013 року, вказано, що строк ліміту кредитної лінії - 364 (календарні) дні». Таким чином, виконавчий напис про стягнення заборгованості вчинений на заяві та поза межами дії строку кредитного договору.
Також, зазначає, що з ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Росвен Інвест Україна» ОСОБА_1 не укладав жодних договорів, письмових вимог про погашення заборгованості не отримував, з договорами про відступлення права вимоги не ознайомлювався, так як такі Договори йому не надавалися та не направлялися.
Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів, з порушенням вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірність вимог кредитора, а також нотаріусом не було перевірено дотримання строку, встановленого законом для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Таким чином, вважаючи, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис всупереч чинному законодавству, оскільки відсутні підстави вважати безспірною нараховану суму боргу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25.02.2021р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 05.03.2021 р., відкрито позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хмара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Третій особі роз'яснено право подати пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа пояснень щодо позову не надала.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, за наявними в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 30.07.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про надання кредиту №012-13560-300713, відповідно до умов якого позивачу було надано споживчий кредит.
22.05.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 11512, за яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" заборгованість за Кредитним договором №012-13560-300713 від 30.07.2013 р. укладеним ізПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло ТОВ "Росвен Інвест Україна" на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К від 06.10.2017 р.за період з 06.10.2017 року по 17.05.2019 в сумі 47552,87 грн., яка складається з простроченої заборгованість за сумою кредиту у розмірі 46002,87 грн., та 650 грн. за вчинення виконавчого напису.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження №59421348 на підставі виконавчого напису № 11512 від 22.05.2019 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до ст. ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 Вчинення виконавчих написів Розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 Розділу Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р., встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. рішення суду залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 р. Про судове рішення в адміністративній справі визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 р. № 1172 в редакції постанови КМУ від 29.11.2001 р.
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 Вчинення виконавчих написів розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06.06.2019 р., яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з точки зору ст.88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ст.263 ЦПК України.
На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06.06.2019 р., розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17.
Відповідачем та третьою особою належних та допустимих доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин надано до суду не було.
У відповідності до правової позиції Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12, Верховний Суд вказав не те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
За наслідками системного аналізу правових норм, зазначених у статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 257 ЦК України та частини 5 статті 261 ЦК України, з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус має перевірити факт спливу трирічного строку щодо кожного заявленого стягувачем платежу, а у разі невиконання такого обов'язку є підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через порушення процедури його вчинення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.07.2019 р. у справі №916/3006/17, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду вважає, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов"язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Крім того, виконавчий напис № 11512 було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 22.05.2019 р., тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Вчинення оспорюваного виконавчого напису із пропуском трирічного строку є правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Зазначені обставини також свідчать про спірність заборгованості, стягнутої за оскаржуваним виконавчим написом.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. за подання позовної заяви.
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, аналіз положень законодавства України та приймаючи до уваги те, що відповідачами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 1, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11512, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 22.05.2019 р. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Росвен Інвест Україна" за Кредитним договором №012-13560-300713 від 30.07.2013р.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кушнір С.І.