СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/38/22
ун. № 759/20949/18
10 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Мурга Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Дарії Ігорівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
Представник боржника ОСОБА_3., яка діє в інтересах ОСОБА_1 25.08.2021 року звернулась до суду зі скаргою, якою просить визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Дарії Ігорівни щодо не направлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2021 року у виконавчому провадженні № 64566666 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України; зобов'язати головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріну Дарію Ігорівну направити постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2021 року у виконавчому провадженні № 64566666 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України; зобов'язати головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріну Дарію Ігорівну повернути безпідставно утримані кошти в розмірі 2763,44 грн. ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3. скаргу підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в скарзі.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, причини неявки не відомі, клопотань про відкладення до суду не надходило.
Оскільки, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши скаргу та матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Святошинським районним судом м. Києва від 09.12.2020 року у цивільній справі № 759/20949/18 позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Булгакова 12» про усунення перешкод у використанні площі загального користування, визнання письмового дозволу недійсним, стягнення моральної шкоди, задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.12.2020 року без змін.
На виконання вищевказаного рішення суду Святошинським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи.
Як вбачається, з матеріалів справи, 22.02.2021 року державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мисюк Т.С. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 759/20949/18 від 21.01.2021 року.
19.05.2021 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріною. Д.І. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у зв'язку із чим дану постанову було направлено до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України для утримання коштів із заробітної плати ОСОБА_1
17.06.2021 року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріною. Д.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64566666 на підставі п. 9 частини першої ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до довідки Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України від 16.08.2021 року № 37, на виконання ВП № 64566666 в липні 2021 року було утримано із заробітної плати ОСОБА_1 3236,56 грн., в серпні - 2763,44 грн.
20.07.2021 представник боржника звертався до державного виконавця з заявою про повернення помилково отриманих коштів, в якій одночасно просила направити постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64566666 від 18.06.2021 року до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже, за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється учасниками процесу 18.06.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним виконанням рішення суду. Проте, як встановлено, вказана постанова не була виконавцем направлена за місцем роботи боржника, в зв'язку з чим, у липні 2021 р. з ОСОБА_1 було стягнуто безпідставно 3236,56 грн., у серпні - 2763,44 грн.
Разом з тим як зазначає боржник 23.07.2021 року на рахунок ОСОБА_1 було повернуто частини безпідставно утриманих коштів у розмірі 3236,56 грн., та не надано доказів повернення ОСОБА_1 2763,44 грн., які були безпідставно отримані. В зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає задоволенню, оскільки права скаржника на даний час в цій частині порушено.
Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного прихожу до висновку про часткове задоволення скарги.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Дарії Ігорівни, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Дарії Ігорівни щодо не направлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2021 року у виконавчому провадженні № 64566666 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України.
Зобов'язати головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гуріної Дарії Ігорівни направити постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2022р. у виконавчому провадженні №64566666 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) державної прикордонної служби України.
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О.М. Журибеда