печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30987/15-ц
18 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/30987/15-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне Товариство «ПРАВЕКС БАНК»,
розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «ПРАВЕКС БАНК» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-
представники позивача - адвокати Іващенко І.Л., Зубицька Л.М., Мухін М.М.
представник відповідача - адвокат Мазур В.О.,
У жовні 2015 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, у якому просила стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерціний банк «ПРАВЕКС -БАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК») на свою користь грошові кошти в загальному розмірі 1 012 114,13 грн., що становлять собою: за договором банківського вкладу №5364 від 03.08.2010 року: суму вкладу 14 837,00 грн, та нараховані, але не виплачені відсотки за період з 04.08.2010 р. по 02.11.2010 р. - 388,41 грн, що разом становить - 15 225,41 грн; за договором банківського вкладу №5679 від 03.04.2012 року: суму вкладу 160 000,00 грн, та нараховані, але не виплачені відсотки за період з 04.04.2012 р. по 20.05.2012 р. - 5 704,92 грн, що разом становить -165 704,92 грн; За договором банківського вкладу №5679 від 03.04.2012 року: суму вкладу 1 770,00 грн; за договором про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 : неповернутий залишок грошових коштів 23 000,00 грн; за договором №700011274 від 30.05.2012 р. про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 : неповернутий залишок грошових коштів 224 934,43 грн; за договором №66 від 08.10.2008 р. про відкриття поточного пенсійного рахунку № НОМЕР_3 ; неповернутий залишок грошових коштів 581 479,37 грн та судові витрати.
В обгрунтування позову зазначила, що у березні 2015 року позивач звернулася до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» з проханням повернути грошові кошти, які були передані нею до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та надати інформацію про всі наявні відкриті та закриті рахунки на ім?я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК». У відповіді на звернення ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» повідомив позивача про те, що грошові кошти з депозитних та поточних рахунків ОСОБА_1 , які було відкрито в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було їй повернуто.
Позивач зазначає, що ані суми банківських вкладів, ані проценти за користування ними ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» не повернув. За весь період існування вищевказаних договорів позивач лише передавала ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» грошові кошти за новими договорами банківського вкладу або поповнювала вже існуючі договори. Заяв на розірвання чи припинення договорів банківського вкладу чи договору про відкриття поточного рахунку позивач не писала та не підписувала.
Таким чином, за трьома договорами банківського вкладу та трьома договорами про відкриття поточного рахунку ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» не виконано зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними. Тому позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду. Запропоновано відповідачу направити суду письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
05.11.2015 року відповідно до розпорядження №479 у зв'язку з перебуванням судді Мельник А. В. на довготривалому лікарняному, вказану справу було передано на повторний автоматизований розподіл та визначено суддю Матійчук Г. О.
04.02.2016 року від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у них.
13.04.2016 року від представників позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
02.06.2016 року від представника відповідач надійшли заперечення проти призначення експертизи, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав, зазначених у них.
06.10.2016 року відповідно до розпорядження №326 у зв'язку з перебуванням судді Матійчук Г. О. на довготривалому лікарняному, вказану справу було передано на повторний автоматизований розподіл та визначено суддю Москаленко К. О.
09.02.2017 року від представників позивача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.03.2017 року у справі призначено судову почеркознавчу технічну експертизу та зупинено провадження у справі.
31.05.2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів та оплати експертизи.
24.07.2017 року ухвалою суду провадження у справі відновлено для вирішення клопотання експертів.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.07.2017 року ухвалу суду від 01.03.2017 року в частині призначення технічної експертизи у даній справі - скасувано та направлено матеріали справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали суду від 01.03.2017 року в частині призначення судової почеркознавчої експертизи. Разом з тим, провадження у справі зупинено.
01 червня 2018 року відповідно до розпорядження № 373 у зв'язку з закінченням повноважень судді Москаленко К.О. в межах п'ятирічного строку, вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Писанця В.А.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.10.2018 року поновлено провадження у справі, оскільки з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду повернулася цивільна справа разом із висновком експерта.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від від 23.01.2019 року постановлено розглядати дану цивільну справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Встановлено, що не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення іншим учасникам (позивачу, відповідачу, третім особам) копії відзиву та доданих до нього документів.
08.02.2019 року від відповідача надійшло клопотання про заміну найменування відповідача у справі із Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» на Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК».
22.04.2019 року від представника позивача - адвоката Зубицької Л. М. надійшло клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи та долучення до справи письмових доказів.
Ухвалою суду від 22.04.2019 року призначено повторну судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
09.09.2019 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для надання висновку.
10.09.2019 року ухвалою суду поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експерта про надання додаткових документів та вчинення ряду процесуальних дій.
20.01.2020 року від представника позивача - адвоката Зубицької Л. М. надійшло клопотання про проведення повторної почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2020 року призначено повторну судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
05.08.2020 року судом отримано висновок експерта у справі.
07.12.2020 року від представника позивача - адвоката Зубицької Л. М. надійшла заява про зміну предмету позову.
09.12.2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07.01.2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Мазур В.О. про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17-ц за позовом вкладника до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, 3% річних, неустойки (пені) за договором банківського вкладу, оскільки вказані справи між собою подібні, містять аналогічні вимоги в частині стягнення з банку неустойки (пені), нарахованої позивачем на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
16.03.2021 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з АТ «ПРАВЕКС БАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 39 128 249,66 грн (без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку), що становлять собою: за договором банківського вкладу №5316 від 06.05.2010 року в сумі 47 905,07 грн, а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 3 984,47 грн, в тому числі первісна сума вкладу - 1 000,00 грн., капіталізовані проценти за період з 12.03.2015 року по 15.03.2021 року - 2 213,87 грн, капіталізовані проценти за період з 06.05.2010 року по 11.03.2015 року - 770,60 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) депозиту (з 12.03.2015 року по 15.03.2021 року включно) становить 492,53 грн, інфляційні втрати за період з 12.03.2015 року по 28.02.2021 року включно становлять 2 410,15 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 включно становить 41 017,92 грн; за договором про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 : неповернутий залишок грошових коштів в сумі 905 603,57 грн, а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 73 213,80 грн, в тому числі первісна сума вкладу - 23 000,00 грн., капіталізовані проценти за період з 04.08.2012 р. по 15.03.2021 р. - 50 213,80 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) вкладу з 04.08.2012 по 15.03.2021 включно становить 11 328,72 грн, інфляційні витрати за період з 04.08.2012 по 28.02.2021 становлять 67 367,35 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 становить 753 693,71 грн; за договором №700011274 від 30.05.2012 р. про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 : неповернутий залишок грошових коштів в сумі 6 085 912,14 грн, а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 506 181,76 грн, в тому числі первісна сума вкладу з капіталізованими процентами за період з 30.05.2012 р. по 08.03.2015 р. - 224 934,43 грн, капіталізовані проценти за період з 09.03.2015 р. по 15.03.2021 р. - 281 247,33 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) вкладу з 09.03.2015 по 15.03.2021 р. включно становить 62 701,01 грн, інфляційні втрати за період з 09.03.2015 по 28.02.2021 становлять 306 181,48 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 становить 5 210 847,90 грн; за договором №66 від 08.10.2008 р. про відкриття поточного пенсійного рахунку № НОМЕР_3 : неповернутий залишок грошових коштів в сумі 23 677 635,89 грн, а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 1 914 145,92 грн, в тому числі первісна сума вкладу з капіталізованими процентами за період з 09.10.2008 р. по 03.05.2012р. - 581 479,37 грн, капіталізовані проценти за період з 04.05.2012 р. по 15.03.2021 р. - 1 332 666,55 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) вкладу з 04.05.2012 по 15.03.2021 р. становить 297 620,13 грн, інфляційні втрати за період з 04.05.2012 по 28.02.2021 становлять 1 760 846,84 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 становить 19 705 023,00 грн, за договором банківського вкладу №5679 від 03.04.2012 року в сумі 7 250 477,06 грн., а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 590 752,78 грн, в тому числі первісна сума вкладу з капіталізованими процентами за період з 04.04.2012 р. по 20.05.2012 р. - 165 704,92 грн, капіталізовані проценти за період 21.05.2012р. по 15.03.2021 р. - 425 047,86 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) вкладу з 21.05.2012 р. по 15.03.2021 р. - становить 88 240,34 грн, інфляційні втрати за період з 21.05.2012 по 28.02.2021 становлять 517 268,40 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 включно становить 6 054 215,53 грн; за договором банківського вкладу №5364 від 03.08.2010 року в сумі 760 715,93 грн, а саме: загальна сума вкладу з капіталізованими процентами, що підлягає поверненню складає 61 300,41 грн, в тому числі первісна сума вкладу 14 837,00 грн, капіталізовані проценти за період з 04.08.2010 р. по 02.11.2010 р. - 388,41 грн, капіталізовані проценти за період 03.11.2010 р. по 15.03.2021 р. - 46 075,00 грн, 3 проценти річних за період прострочення виплати (повернення) вкладу з 03.11.2010 р. по 15.03.2021 р. становить 10 140,43 грн, інфляційні витрати за період з 01.01.2011 по 28.02.2021 становлять 58 223,00 грн, пеня за період з 16.03.2020 по 15.03.2021 становить 631 052,10 грн; моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн та судові витрати.
Моральну шкоду обгрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій позивача, які полягають в неповерненні грошових коштів, позивач та її сім'я не мала можливості здійснити переїзд в іншу місцевість, зокрема на підконтрольну територію України, призвело до приниження честі, гідності, втрати авторитету, моральних та психологічних страждань.
Відповідно до розпорядження № 385 від 22.10.2021 року, у зв'язку із смертю судді Писанця В. А., вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України.
У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.10.2021 року справу прийнято до провадження судді, вирішено розглядати справу за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче судове засідання. Встановлено строк 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження , протягом якого відповідач має право направити: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.
09.12.2021 року на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, із наведених у ньому підстав.
Зокрема у відзиві зазначено, що позивачем на підтвердження своїх вимог у порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України не надано жодного примірника договору, більше того, не надано жодного документу на підтвердження внесення коштів для зарахування їх на рахунки. В якості обґрунтування своїх вимог позивачем надано експертизу, проведену по касових документах про виплату коштів з поточних рахунків клієнтів. Разом з тим, за усіма банківськими договорами з позивачем, вказаними в позовній заяві, банк виконав свої зобов'язання, вчасно та у повному обсязі провівши зарахування коштів та повернувши позивачу належні йому грошові кошти після закінчення строку дії договорів на особисті поточні рахунки, кошти за договором № 5316 від 06.05.2010 року продовжують обліковуватись на рахунку банку, позивач їх не зняла. Вказує, що після зарахування коштів за депозитним рахунком на поточний рахунок до такого поточного рахунку не можуть застосовуватися положення відповідного депозитного договору у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.
З огляду на викладене відповідач вважає, що так як позивачем не надано документів, які у відповідності до положень законодавства є належними доказами, що підтверджують неповернення банком коштів за договорами банківського вкладу, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.01.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
30.06.2022 року від представника позивача - адвоката Зубицької Л. М. надійшли письмові пояснення.
02.08.2022 року від представника відповідача - адвоката Мазура В. О. надійшли додаткові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні представники позивача - адвокати Іващенко І.Л., Зубицька Л.М., Мухін М.М. заявлені вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі з урахуванням наданих письмових розрахунків.
Представник відповідача - адвокат Мазур В. О. зазначив, що всі спірні грошові кошти було виплачено відповідачем позивачеві, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, 10.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» із листом, у якому просить останнього повідомити, які суми станом на час звернення обліковуються на рахунках ОСОБА_1 за наступними договорами: договором банківського вкладу №5117 від 25.11.2009 року, договором банківського вкладу №700108975 від 08.01.2013 року, договором банківського вкладу №700108976 від 08.01.2013 року, договором банківського вкладу №700221085 від 30.12.2013 року, договором банківського вкладу №700221087 від 30.12.2013 року та договором банківського вкладу №700221088 від 30.12.2013 року, просила повідомити про час отримання нею коштів за зазначиними договорами (т.1, а.с. 54-55).
11.03.2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» із листом, у якому просить повідомити про всі номера депозитних та поточних рахунків (відкриті та закриті з датами відкриття та закриття) на ім?я ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», надати належним чином завірену виписку по руху коштів по цих рахунках (т.1, а.с. 55).
Листом №2164/09-01-2БТ від 31.03.2015 року на лист ОСОБА_1 від 11.03.2015 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» повідомлено, що на ім?я ОСОБА_1 були відкриті наступні договори банківського вкладу:
1. №4653 від 12.11.2008 року, строком до 15.11.2009 року на суму 6 520, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 25.11.2009 року були виплачені через касу Краснодонського відділення;
2. №4976 від 31.07.2009 року, договір анульовано у зв?язку із невнесенням коштів по договору на вкладний (депозитний) рахунок;
3. №4977 від 21.07.2009 року, строком до 03.08.2010 року, на суму 2 000, 00 грн. Протягом строку дії договір поповнено на 11 400, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 03.08.2010 року були виплачені через касу Краснодонського відділення;
4. №5363 від 03.08.2010 року, договір анульовано у зв?язку із невнесенням коштів по договору на вкладний (депозитний) рахунок;
5. №5362 від 03.08.2010 року, договір анульовано у зв?язку із невнесенням коштів по договору на вкладний (депозитний) рахунок;
6. №5364 від 03.08.2010 року, строком до 03.11.2010 року, на суму 14 837, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 14.12.2010 року були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_4 , з якого в той же день виплачені через касу Краснодонського відділення;
7. №5442 від 21.01.2011 року, строком до 21.07.2011 року, на суму 100 000, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 21.07.2011 року були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_5 , з якого 25.11.2011 року виплачені через касу Краснодонського відділення;
8. №5445 від 01.02.2011 року, строком до 01.08.2011 року, на суму 40 000, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 01.08.2011 року були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_6 , з якого 25.11.2011 року виплачені через касу Краснодонського відділення;
9. №5577 від 25.11.2011 року, строком до 01.01.2012 року, на суму 146 000, 00 грн. Грошові кошти по закінченню строку дії договору 03.04.2012 року були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_7 , з якого в той же день виплачені через касу Краснодонського відділення;
10. №5679 від 03.04.2012 року, строком до 03.07.2012 року, на суму 160 000, 00 грн. Договір мігрував на нове МФО 21.05.2012 року. Грошові кошти по закінченню строку дії договору були перераховані на поточний рахунок № НОМЕР_1 , виплачувались частинами через касу Краснодонського відділення у період із 16.07.2012 року по 28.12.2012 року;
11. №5316 від 06.05.2010 року, строком до 01.07.2010 року, із щомісячною пролонгацією, на суму 1 000, 00 грн. Договір мігрував на нове МФО 21.05.2012 року. Станом на 13.05.2015 року договір діючий, із щомісячною пролонгацією та капіталізацією відсотків. Залишок грошових коштів на рахунку № НОМЕР_8 станом на 13.03.2015 року складав 1 770. 60 грн (т. 1, а.с. 57-59).
8 квітня 2015 року та 23 квітня 2015 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 10.03.2015 року, відповідно до якого Банк повторно повідомив про повернення грошових коштів ОСОБА_1 та запропонував у разі наявності сумнівів звернутися до правоохоронних органів (т. 1, а.с. 59-60).
Укладення і виконання банківських договорів врегульовані нормами Цивільного кодексу України та банківського законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно з п. 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.
Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Зокрема, такий документ, що є підтвердженням внесення коштів, повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час, час виконання операції), також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ (підпункт 2.9 пункту 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2011 року № 174).
Із наведених норм законодавства випливає, що договори банківського вкладу та банківського рахунку укладаються в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий обов'язково надається клієнту, письмова форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний рахунок підтверджено договором банківського вкладу з видачею документу, що відповідає вимогам, установленим законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту (зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати кошти з його рахунка та ін.)
Згідно зі змістом ст. ст. 526, 1060, 1068 ЦК України зобов'язання банку за договором банківського вкладу вважаються виконаними з моменту повернення клієнту грошових коштів разом з відсотками, за договором поточного рахунку - за умови зберігання коштів клієнта та проведення операцій за рахунком за його розпорядженням протягом строку, визначеного договором.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалалами справи, за усіма банківськими договорами з позивачем, вказаними в позовній заяві, відповідач виконав свої зобов'язання, вчасно та у повному обсязі провівши зарахування коштів та повернувши позивачу належні йому грошові кошти після закінчення строку дії договорів.
Підтвердженням повернення відповідачем коштів є надані до матеріалів справи завірені виписки, в яких відображений рух коштів за особовими рахунками згідно з умовами договорів з позивачем (т. 1, 63-230).
Разом з тим, згідно договору банківського вкладу № 5316 від 06.05.2010 року судом встановлено, що його було укладено строком до 01.07.2010 року із щомісячною пролонгацією та капіталізацією відсотків, залишок грошових коштів обліковується на рахунку № НОМЕР_9 , договір є діючим, однак із заявою про отримання коштів згідно із умовами договору № 5316 позивач не зверталась, кошти продовжують обліковуватись на рахунку Банку. Будь-яких доказів, на підтвердження тощо, що позивач зверталась із вимогою до ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» про повернення вказаних коштів, суду не надано, а її твердження ґрунтуються лише на її судженнях та документально не підтверджені.
Що стосується договору про відкриття поточного банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритий до банківського вкладу №5679 від 03.04.2012 року, встановлено, що станом на 12.11.2015 року залишок грошових коштів складав 0,00 грн. На вказаний рахунок були зараховані кошти після закінчення дії договору банківського вкладу № 5679 від 03.04.2012 року (т. 1, а. с. 57).
За договором поточного рахунку № НОМЕР_10 від 30.05.2012 року, згідно внутрішнього обліку поточний рахунок № НОМЕР_2 відкрито 30.05.2012 року, встановлено, що станом на 06.11.2015 року залишок грошових коштів складав 98,26 грн. У подальшому 27.09.2017 року закритий на підставі постанови НБУ, оскільки кошти на ньому відсутні, кошти списувались за розрахунково-касове обслуговування.
За договором № 66 від 08.10.2008 року, згідно внутрішнього обліку це поточний пенсійний рахунок № НОМЕР_11 відкрито (з 21.05.2012 - № НОМЕР_12 ), станом на 12.11.2015 залишок грошових коштів складав 0,00 грн (т. 1, а. с. 57).
Встановлено, що договори поточного рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_10 та № НОМЕР_13 не є депозитними договорами і не володіють властивостями що притаманні для депозитних рахунків, для них не передбачалось капіталізація чи нарахування процентів за процентною ставкою, що встановлювалась для депозитних договорів.
Стосовно депозитних договорів №5364 від 03.08.2010 року та №5679 від 03.04.2012 року, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, вказані договори були укладені позивачем терміном на 3 місяці, без подальшої пролонгації, кошти за депозитними договорами були перераховані на поточні рахунки ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивачем не доведено, що на вказних рахунках зберігались депозитні кошти, будь-яких доказів на обґрунтування зазначеного позивачем суду не надано.
Таким чином, суд встановив, що, при укладенні та виконанні договорів з позивачем відповідач діяв у повній відповідності до вимог законодавства. Всі кошти, надані клієнтом, були перераховані на поточні рахунки клієнта.
Відповідно до п. 144 Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» № 492 від 12.11.2003 року банк має право відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо: 1) немає операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та немає залишку грошових коштів на цьому рахунку.
Відповідно до п. 8.2. Рішення Голови Правління банку від 05.05.2014 року № 83 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, ведення та закриття поточних рахунків фізичних осіб у ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК»: Уповноважений співробітник відділення банку (бухгалтер-касир) не рідше одного разу на рік проводить інвентаризацію відкритих поточних рахунків з метою виявлення недіючих рахунків. У разі наявності рахунку, за яким відсутні операції протягом трьох років поспіль, та відсутності залишку коштів - такий рахунок підлягає закриттю».
На підставі викладених вище нормативних актів поточні рахунки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_12 були закриті за ініціативою банку, оскільки мали нульовий баланс і за ними не відбувалось руху протягом трьох років перед закриттям.
Відповідно до ч. 1ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Таким чином, встановлено, що відповідач на виконання умов договорів в строки повернув позивачу за договорами банківського вкладу (депозиту) грошові кошти (депозит та нараховані проценти) в повному обсязі шляхом перерахування коштів на відкриті банківські рахунки.
Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки Верховного Суду України щодо визначення розміру відсотків, які нараховуються з моменту закінчення строку договору банківського вкладу до моменту здійснення виплати, зазначивши, що до таких правовідносин вже не можуть застосовуватися положення відповідного договору у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився (справа № 761/26293/16).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст. 1058 ЦК України, яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу, зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд вкладом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Разом з тим, враховуючи виконання відповідачем свого обов'язку за депозитними договорами № 5679 та № 5364 та перерахування коштів за ними після закінчення їх дії на поточні рахунки до яких позивач мала вільний доступ і безперешкодно розпоряджалась ними (в тому числі мала можливість та використовувала її щодо зняття коштів) то беззаперечним є факт що банком виконано грошове зобов'язання у повному обсязі, як наслідок правовідносини сторін вже не регулюються нормами закону про банківський вклад і підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України немає.
Так само відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України за депозитним договором №5316, оскільки він є діючим і позивач не зверталась до банку із заявою про його повернення.
Також не підлягає застосування ст. 625 ЦК України до вимог позивача за поточними рахунками, які не є депозитними.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Позивачем на підтвердження своїх вимог у порушення вимог ст. 12, 81 ЦПК України не надано жодного примірника договору, більше того не надано жодного документу на підтвердження внесення коштів для зарахування їх на рахунки.
Серед наданих позивачем документів в обґрунтування позовних вимог відсутні документи, які підтверджують дотримання письмової форми договорів про депозитний вклад та внесення грошових коштів до AT «ПРАВЕКС БАНК» - документ, встановленої форми, які відповідають вимогам відповідних нормативно-правових актів про внесення готівки в касу AT «ПРАВЕКС БАНК» як банківський вклад.
Крім того, факт зарахування коштів на банківський депозитний рахунок має бути доведений виключно касовим документом, який видається клієнту (вкладнику) у вигляді квитанції (грошового чеку) або прибуткового касового ордеру.
Позивач же разом із позовною заявою у якості доказу щодо підтвердження факту зарахування сум по депозитним договорам - не надала жодного документу. А факт визнання Банком наявності правовідносин між позивачем та відповідачем не спростовує обов'язку ОСОБА_1 виконати вимоги законодавства та довести факт укладення договорів та внесення за ними коштів. Відсутність договорів позбавляє суд можливості визначення порядку та підстав повернення коштів, розміру процентної ставки та інших умов. Загалом позивач за виписками, наданими банком визнає лише зарахування коштів та безпідставно не визнає їх повернення.
Разом з тим, суд не може не може прийняти, як доказ висновки судово-почеркознавчих експертиз за №21670-21673\17-32 від 26.09.2018 та 2223-2224 від 21 липня 2020 року, оскільки вважає, що не було додержано вимог законодавства при проведенні експертизи та щодо достатності поданих експертові об'єктів дослідження.
Зокрема, відповідно до висновків експертизи в якості вільних та умовно-вільних зразків підпису надано документи, що мають створюватись та зберігатись у роботодавця і могли бути створені під час роботи позивача. Відповідно до пояснень позивача всі документи були втрачені у зв'язку з початком проведення АТО, однак для проведення експертизи позивачем були надані документи зі зразками підпису за великий проміжок часу у значній кількості. Оскільки надані на експертизу документи, що мали бути виготовлені та мали бути збережені роботодавцем були надані без підтвердження їх дійсності то підстави для прийняття їх до уваги та проведення з посиланням на них експертизи безпідставне і, як наслідок, вбачається що загалом експертиза виконана неналежно з порушенням норм законодавства.
Необхідно зазначити що на розгляд експертизи було надано касові документи про виплату коштів з поточних рахунків клієнта, деякі з них були відкриті для зарахування коштів після закінчення дії депозитних договорів. За всіма вказаними касовими документами, що були наданими Банком, позивач відмовляється визнавати підпис. Однак, за результатами проведення експертизи за частиною квитанцій експерт дійшов висновку про ймовірність виконання підпису на них саме ОСОБА_1 особисто.
Враховуючи викладене, а саме однозначну позицію позивача, що не вона підписувала касові документи та полярні висновки експертизи щодо особи яка виконала підпис то беззаперечним є факт що висновки експертиз за № 21670-21673/17-32 від 26.09.2018 та 2223-2224 від 21 липня 2020 року не можуть бути прийняті судом як доказ на підтвердження вимог позивача.
Разом з тим, посилання позивача про направлену заяву до правоохоронних органів жодним чином не доводить вчинення відповідачем будь-яких правопорушень при обслуговуванні позивача, а направлення звернень до правоохоронних органів виконувалось саме відповідачем з метою перевірки наведених позивачем у своїх зверненнях доводів, оскільки згідно внутрішнього обліку будь-яких порушень з боку Банку не було допущено, кошти позивачу перераховано на поточні рахунки для подальшого розпорядження позивачем на власний розсуд.
З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що позивачем не надано документів, які у відповідності до положень законодавства є належними доказами, що підтверджують неповернення відповідачем коштів за договорами банківського вкладу, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача. Доказування не можу грунтуватись на припущеннях.
Таким чином, позивачем у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок будь-яких дій чи бездіяльності відповідача їй було заподіяно моральної шкоди.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 23, 526, 625, 1058, 1059, 1060, 1066, 1068, 1074, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «ПРАВЕКС БАНК» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_14 .
Відповідач: Акціонерне Товариство «ПРАВЕКС БАНК», адреса: 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 14360920.
Повний текст рішення виготовлено 29.08.2022 року.
Суддя Г. О. Матійчук