1/2825
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження у справі
05 липня 2022 року м. Київ № 640/9187/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
акціонерного товариства «Універсал Банк»
до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі - позивач), адреса: 04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19 до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві щодо внесення до Акту опису майна, серія, номер: 147/26-15-13-06-13, виданий 31 грудня 2021 року, видавник ДПС України ГУ ДПС у м. Києві, нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Суздальська, 3, як джерело погашення податкового боргу та скасувати Акт опису майна № 147/26-15-13-06-13, виданий 31.12.2021; видавник ДПС України ГУ ДПС у м. Києві;
- зобов'язати Державну податкову службу України Головне управління ДПС у місті Києві звільнити майно з податкової застави та вчинити дії щодо зняття арештів та обтяжень (заборон відчуження) шляхом вилучення з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна відповідних записів стосовно наступного нерухомого майна: - нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про право власності/довірчої 17207483) та вилучити з реєстру запис про об'єкт обтяження податковою заставою нежилі будівлі (А, Б, В), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Суздальська, 3 (номер запису про обтяження: 46533867).
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок вчинення протиправних дій.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору у даній справі є наступні обставини.
20 квітня 2011 року Солом'янським районним судом міста Києва у справі № 2-1428/11 прийнято рішення за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Генеральним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором у сумі 345 875, 07 дол. США (еквівалент: 2 736 425,18 грн.) та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
У поданій позовній заяві представник позивача зазначає, що як стало відомо із інформаційної довідки від 12 лютого 2020 року № 72154489 предмет іпотеки - нежилі будівлі (А, Б, В)загальною площею 199,8 кв.м., що знаходяться за адресою
АДРЕСА_1 було неправомірно відчужено предмет іпотеки ОСОБА_3 (ШН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі - продажу від 01 липня 2016 року, серія та номер 995, посвідчений ПН Київського міського нотаріального округу Сень - Силка І.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1068721280000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32153594 від 01 листопада 2016 року.
В подальшому, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва позов акціонерного товариства «Універсал Банка» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № BL4387 від 09 червня 2008 року в сумі 592 843, 53 дол. СІІІА., яка складається з заборгованості по сумі кредиту - 128 591,01 дол. США, відсотків - 361 164,29 дол. США, та підвищені відсотки - 103 088,23 дол. США звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом Договору іпотеки від 09 червня 2008 року а саме: - нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі - продажу від 01 червня 2016 року, серія та номер: 995, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень - Силка І.В. шляхом визнання за акціонерним товариством «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки - нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за ціною визначеною при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Здійснено розподіл судових витрат.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення.
09 грудня 2021 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 760/6990/20 виданим Солом'янським районним судом міста Києва від 11 серпня 2021 року, боржник: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежилі будівлі (А, Б, В), загальною площею 199,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3
28 грудня 2022 року було проведено арешт та опис іпотечного майна: нежилі будівлі (А, Б, В) загальною площею 199,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 та призначено суб'єкта оціночної діяльності.
В свою чергу, виходячи з аналізу позовної заяви вбачається, що підставою яка слугувала зверненню до стало те, що в ході проведення виконавчих дій стало відомо, що 28 липня 2021 року ДПС України ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 0052576-1306-2658.
31 січня 2022 року ДПС України ГУ ДПС у м. Києві складено акт опису № 47/26-15-13-06-13, згідно з яким проведено опис майна боржника ОСОБА_3 , а саме: нежитлові будівлі ( в літ. А,Б,В),за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14 лютого 2022 року, обтяження спірного нерухомого майна на підставі акту опису майна ДПС України ГУ ДПС у м. Києві № 47/26-15-13-06-13 від 31 січня 2022 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63265852 від 04.02.2022 р.
Вважаючи вказані дії податкової служби щодо внесення до акту опису майна належного позивачу майна протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання належності даного спору до справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У силу пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, суд звертає увагу, та виходячи з аналізу матеріалів позовної заяви вбачається, що виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з діями податкового органу щодо внесення до Акту опису майна нежилі приміщення, які як за твердженням позивача належать банку на підставі відповідного рішення та обтяжені договором іпотеки.
Відповідно до приписів частини 1 статті 20 Господарсько процесуального кодексу України встановлено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства; справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій; справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід'ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.
Тобто, з встановлених обставин можна прийти до висновку, що позовні вимоги у даній справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги в заявленій позивачем позовній заяві є похідними при вирішенні судом питання щодо саме майнових прав позивача і можуть впливати на майнові права та інтереси, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір щодо правомірності опису майна, яке не належить боржнику, оскільки відповідно до договору іпотеки та рішення районного суду звернуто стягнення на таку групу приміщень на користь банку.
У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушених майнових прав позивача, оскільки, як зазначає позивач група нежитлових приміщень на підставі договору іпотеки та рішення районного суду були передані до стягнення позивачем, а тому у податкового органу були відсутні підстави проводити опис майна у зв'язку з наявності податкового боргу за попереднім власником, оскільки на такі нежитлові приміщення вже проводилось стягнення.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових прав особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зазначена вище правова позиція неодноразової висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, й у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.
В даному випадку, в конкретній ситуації, вбачається саме майновий спір між банком та податковим органом про наявність у кожного підстав щодо стягнення заборгованості за рахунок нежитлових приміщень, тобто в даному випадку порушуються саме право на набуття таких майнових прав, оскільки за результатами виконання рішень про стягнення, позивач та відповідач матимуть право розпоряджатись таким майном.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що позовні вимоги заявлені акціонерним товариством «Універсал Банк» не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
В той же час, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що такі позовні вимоги мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства та віднесені до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 2, 19, пункту 1 частини 1 статті 170, статей 171, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно з позовними матеріалами.
Відповідно до частин четвертої - п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Н.В. Клочкова