1/2107
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2022 року м. Київ № 640/21185/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Подільського району м. Києва»
про стягнення фінансових санкцій,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 12 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (надалі - відповідач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36, в якій позивач просить суд:
- стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» фінансові санкції на загальну суму 18 700,00 грн, за постановою «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини» від 22 квітня 2021 року № 12-21 до спеціального фонду місцевого бюджету на р/рахунок № UA728999980314050542000026008, банк отримувач-УК у Подільському районі, код банку 899998, код ЄДРПОУ 37975298, код доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Підставою позову вказано порушення інтересів позивача, внаслідок не сплати відповідачем фінансових санкцій.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) було проведено візуальний огляд вказаної пам'ятки, який оформлений актом огляду та за результатами цього огляду встановлено, що в частині приміщень першого поверху будинку за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2 «В», розташований заклад «Музей однієї вулиці». За наявною в Департаменті інформацією, вказаний будинок, у тому числі нежитлові приміщення, в яких розташований зазначений заклад, перебуває на обслуговуванні та в господарському віданні комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», водночас, охоронний договір на зазначену частину пам'ятки з Департаментом не укладено, передача вказаних приміщень в орендне користування Департаментом не погоджувалася.
В свою чергу, на підставі викладених вище обставин, Департаментом було направлено балансоутримувачу припис з вимогою укласти з Департаментом охоронний договір на зазначену частину пам'ятки та надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування, але вимоги припису не виконані.
В свою чергу, представник позивача зазначає, що зазначені вище обставини щодо не виконання відповідачем вимог припису уповноваженого органу являються порушенням Закону України «Про охорону культурної спадщини», та стало підставою для складення акту про вчинення правопорушення.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення фінансових санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про стягнення фінансових санкцій та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з аргументами та доводами представника позивача викладених у поданому до суду адміністративному позові, представником відповідача було подано відзив, в якому останній зазначає, що позовна заява містить в собі не доведені факти, обґрунтування суперечать чинному законодавству України.
Зокрема, представник відповідача аргументуючи обставини відсутності підстав для задоволення позовної заяви зазначає, що позивач на власний розсуд всупереч чинному законодавству, виходячи за межі своєї компетенції визнає поняття балансоутримувача та наділяє його певними, тільки йому відомими обов'язками, оскільки, в даному випадку відповідач не може бути відповідальною особою у прийнятому позивачем приписі.
Представник відповідача звертає увагу, що згідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщини», обов'язок по укладанню охоронних договорів покладається на власника, орендаря, а тому на переконання останнього, не зрозуміло, з яких причин позивач на власний розсуд, вийшов за межі власної компетенції протизаконно розширив перелік суб'єктів визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини», на яких покладається обов'язок укласти охоронний договір, зокрема, поширивши дію Закону України на балансоутримувача будівель (хоча в чинному законодавстві відсутнє таке поняття) та на юридичну особу, яка наділена правом господарського відання.
Також, представник відповідача зазначив, що 26 грудня 2012 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрації, реалізовуючи власні повноваження, відповідним договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду передала в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ, Андріївський узвіз, 2-Б, В, для використання під розміщення музею, тобто, вказані вище обставини на переконання відповідача свідчать про те, що у приміщення щодо якого позивач вимагає вчинити протизаконні дії від відповідача, є орендар.
На підставі викладених вище обставин, на переконання представника відповідача, позивачем не наведено жодних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства України, щодо протиправної поведінки відповідача, його обов'язку як власника або орендаря нежитлового приміщення, позаяк у відповідності до Закону України «Про охорону культурної спадщини» його дія поширюється виключно на власника та орендаря та у зв'язку з тим, що нежитлові приміщення були передані в оренду задовго до створення відповідача вважаємо, що позивач навмисно всупереч статті 19 Конституції України, трактує та розширює норми чинного законодавства України на власний розсуд, чим вводить суд в оману про ніби то порушення відповідачем вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».
На підставі викладених вище обставин, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з викладеними представником відповідача запереченнями щодо доводів викладених у позовній заяві, представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій останній щодо аргументів представника позивача про те, що останній немає нести відповідальність за збереження будинку, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, оскільки будинок перебуває на балансі відповідача лише на праві господарського відання, зазначає, що відповідно до приписів вимог чинного законодавства чітко встановлено, що основною метою його діяльності є саме належне утримання майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, а також виконання функцій балансоутримувача, а тому, оскільки утримання, а також управління пам'яткою здійснюється відповідачем, у будь-якому випадку обов'язок щодо укладення з Департаментом охоронного договору, у якому зазначаються режими використання пам'ятки з метою їх збереження та належного утримання, всі види робіт, які мають бути проведені, терміни та спосіб їх виконання покладається на уповноважений власником орган, тобто на відповідача.
На підставі викладених аргументів та обставин, представник позивача підтримав викладені у адміністративному позові аргументи та просив суд задовольнити позовні вимоги, чим стягнути суму фінансових санкцій.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21 січня 2021 року було проведено візуальний огляд вказаної пам'ятки, який оформлений актом огляду.
На підставі проведеного огляду, головним спеціалістом відділу охорони культурної спадщини Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лучкіною Юлією Валеріївною було складено Акт огляду будинку на вулиці Андріївський узвіз, 2-В у Подільському районі міста Києва, яким встановлено наступне:
«Будинок за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення - Будинок прибутковий, 1909-1910 рр., (наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11), охоронний № 283/3-Кв - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.
В частині приміщень першого поверху будинку за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В розташовано заклад «Музей однієї вулиці».
За наявною в Департаменті інформацією, вказаний будинок, в тому числі нежитлові приміщення, к яких розташовано зазначений заклад, перебуває на господарському віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».»
Надалі, 22 січня 2021 року на підставі вказаного Акту огляду будинку, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийнято припис № 319/П від 22 січня 2021 року яким зобов'язано комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір на частину пам'ятки за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В та в п'ятиденний термін з дня отримання припису надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування.
Вказаний вище припис був направлений на адресу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36), та який був отриманий останнім 27 січня 2021 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 17).
07 квітня 2021 року Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийнято Акт за № 14-21 про вчинення правопорушення, відповідно до якого уповноваженим органом було зроблено висновок про порушення комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» частини 1 статті 18, статті 23, частини 1 статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
В обґрунтування вказаного вище рішення уповноваженим органом вказано, що Департаментом було направлено балансоутримувачу - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» припис з вимогою укласти з Департаментом охоронний договір на зазначену частину пам'ятки та надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування, але вимоги припису не виконані.
Також, в подальшому Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийнято постанову № 15-21 від 23 квітня 2021 року «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» якою було вирішено накласти на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» фінансові санкції: за ухилення балансоутримувача пам'ятки від підписання охоронного договору 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 коп.); за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн (одна тисяча сімсот грн 00 коп.).
З аналізу вказаної вище постанови вбачається, що уповноважений орган прийшов до висновку про наявність підстав для накладення санкцій керуючись наступним: «…Департаментом було направлено балансоутримувачу - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» припис з вимогою укласти з Департаментом охоронний договір на зазначену частину пам'ятки та надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування, але вимоги припису не виконані.
Вказане вище свідчить про порушення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» частини 1 статті 18, статті 23, абзацу 1 частини 2 статті 24, частини 1 статті 30 Закону.»
Керуючись вищевикладеним та у зв'язку з несплатою відповідачем визначеної у відповідній постанові суми санкції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (надалі - Закон України «Про охорону культурної спадщини»).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у відповідності до пункту 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 визначено, що охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
В свою чергу, з аналізу матеріалів справи, та що власне не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві, судом встановлено, що охоронний договір комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на частину пам'ятки за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В, з Департаментом укладено не було.
У зв'язку з встановленими вище обставинами, як вже було встановлено судом вище, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено балансоутримувачу припис № 319/П від 22 січня 2021 року з вимогою укласти з Департаментом охоронний договір на зазначену частину пам'ятки та надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування, але вимоги припису не виконані.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» чітко визначено, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
В свою чергу, частиною 2 статті 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акту може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акту надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
В свою чергу, з аналізу матеріалів справи, та що не заперечується відповідачем у відзиві, вимоги, які викладені у були викладені уповноваженим органом у приписі № 319/П від 22 січня 2021 року відповідальною особою невиконані.
Тобто, з вищевикладених обставин повної бездіяльності відповідача, щодо не виконання вимог приписів уповноваженого органу, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність висновків уповноваженого органу, про наявність підстав в даному випадку для складення акту про вчинення правопорушення від 07 квітня 2021 року № 14-21.
Також, суд звертає увагу, що пунктом 20 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що орган охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) уповноважений застосувати фінансові санкцій за порушення цього Закону.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:
- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що після усіх вказаних вище дій, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) була прийнята постанова «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» від 23 квітня 2021 року № 15-21, якою було вирішено накласти на балансоутримувача - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», фінансові санкції:
- за ухилення балансоутримувача пам'ятки від підписання охоронного договору 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 коп.);
- за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн (одна тисяча сімсот грн 00 коп.).
В подальшому, вказані обставини слугували підставою для звернення до суду, оскільки комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» станом на момент подання адміністративного позову не були виконані вимоги приписів уповноваженого органу та не сплачено фінансові санкції.
Крім того, суд зауважує, що під час розгляду судом даної справи, відповідачем доказів оскарження рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій в судовому порядку та його подальшого скасування, до суду надано не було.
При цьому, щодо доводів відповідача викладених у наданому до суду відзиві про те, що останній немає нести відповідальність за збереження будинку, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, оскільки будинок перебуває на балансі відповідача лише на праві господарського відання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Тобто, виходячи з аналізу норми статті 136 Господарського кодексу України суд приходить до висновку, що вказана норма встановлює обмеження саме на правомочність відповідача розпоряджатися переданим йому на баланс майном.
Проте, при цьому, суд зауважує, що вказане обмеження не стосується обов'язку балансоутримувача належно утримувати майно, що за ним закріплене.
Крім того, відповідно до наданого відповідачем та наявного в матеріалах справи статуту вбачається, що основною метою його діяльності є саме належне утримання майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, а також виконання функцій балансоутримувача.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Крім того, суд звертає увагу, що розпорядженням Подільської районної в місті Києві адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» саме за відповідачем закріплено на праві господарського відання майно, в тому числі будинок за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-Б у Подільському районі та зобов'язано відповідача прийняти його на баланс та забезпечити ефективне його використання.
Відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 № 76 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
В свою чергу, беручи до уваги викладене вище та виходячи з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що норми статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачають, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
В свою чергу частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Утримання та використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Оскільки утримання, а також управління пам'яткою здійснюється Відповідачем, у будь-якому випадку обов'язок щодо укладення з Департаментом охоронного договору, у якому зазначатимуться режими використання пам'ятки з метою їх збереження та належного утримання, всі види робіт, які мають бути проведені, терміни та спосіб їх виконання покладається на уповноважений власником орган, тобто, як в нашому випадку на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Таким чином, викладене вище підтверджує факт та доводи позивача про те, що відповідачем було порушено законодавство у сфері охорони культурної спадщини, шляхом не укладення охоронного договору на пам'ятку за адресою вул. Андріївський узвіз, 2 Б, оскільки з викладеного вище можна чітко прийти до висновку, що відповідач, є уповноваженим органом, на балансі у якого знаходиться об'єкт культурної спадщини, за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2 Б.
Таким чином, керуючись викладеними вище обставинами, суд приходить до висновку, що постанова про накладення фінансових санкцій була прийнята відповідно до вимог діючого законодавства, у межах повноважень наданих Департаменту згідно Положення про Департамент, а тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову, шляхом стягнення фінансових санкцій з відповідача.
Під час розгляду судом даної справи, відповідачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження виконання останнім вимог приписів позивача, а також доказів того, що припис про накладення фінансових санкцій було визнано у судовому порядку протиправним та скасовано, як і не було надано до суду доказів сплати суми такої фінансової санкції.
Отже, беручи до уваги вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У відповідності до пункту 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про стягнення фінансових санкцій - задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (адреса: 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36, код ЄДРПОУ 39609111) фінансові санкції на загальну суму 18 700,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот грн 00 коп.), за постановою «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини» від 22 квітня 2021 року № 12-21 до спеціального фонду місцевого бюджету на р/рахунок № UA728999980314050542000026008, банк отримувач-УК у Подільському районі, код банку 899998, код ЄДРПОУ 37975298, код доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова