ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/21678/21
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., здійснюючи розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доГосподарського суду м.Києва; Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві; Державна судова адміністрація України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Господарського суду м.Києва (відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (відповідач -2), в якому просить суд:
«- визнати протиправними дії Господарського суду міста Києва щодо складання штатного розпису Господарського суду міста Києва з 01.01.2021 в частині визначення розміру посадового окладу судді шляхом застосування категорії «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» у розмірі 2102 грн;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві щодо затвердження 14.01.2021 штатного розпису Господарського суду міста Києва з 01.01.2021 в частині визначення розміру посадового окладу судді шляхом застосування категорії «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» у розмірі 2102 грн;
- визнати протиправними дії Господарського суду міста Києва щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Господарський суд міста Києва здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень;
- зобов'язати Господарський суд міста Києва нараховувати та виплачувати суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, положення абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 гривні, прямо суперечить не тільки нормам Конституції України, а і нормам спеціального Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/21678/21.
Відповідач-1 заперечував проти адміністративного позову з підстав того, що норма частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розмір прожиткового мінімуму, який підлягав би застосуванню.
Відповідач-1 зазначає, розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюється іншим законом, норми якого, у свою чергу, доповнюючи частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і становлять єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Станом на час подання позову норма статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не визнана неконституційною, а тому підстави для її незастосування Господарським судом міста Києва відсутні.
Відповідач-2 у відзиві на позов вказує, що розпорядники коштів не наділені правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством України. Таким чином, дії щодо встановлення посадового окладу позивача, виходячи з положень статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн., відповідають вимогам нормативно-правових актів, які є чинними, та вчинені в межах повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України (відповідач-3).
Відповідач -3 у відзиві вказує, що нараховуючи і виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, Територіальне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.
Звертає увагу, що положення статті 7 Закону № 1082-IX, яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Отже, Господарський суд м. Києва, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону № 1082-IX, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Указом Президента України від 23.05.2013 №3302/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Луганської області строком на п'ять років.
Відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" від 06.09.2013 № 503/2013 позивач переведена з посади судді Господарського суду Луганської області на посаду судді Господарського суду міста Києва.
Наказом голови Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 № 315-К ОСОБА_1 була зарахована на посаду судді Господарського суду міста Києва.
За посиланнями позивача, що не заперечується відповідачами, у період з 01 січня 2021 року та по день подання даного позову ОСОБА_1 нараховується та виплачується суддівська винагорода, до складу якої входить посадовий оклад, розмір якого фактично визначається з використанням величини під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 грн.
Тобто, базовий розмір посадового окладу позивача як судді у вказаний період становить 63060 грн (2102 грн * 30).
Доплати до посадового окладу (за вислугу років та за науковий ступінь) відповідним чином мені нараховуються та виплачуються з урахуванням вказаного розміру посадового окладу - 63060 грн.
Вказана інформація відображена у довідці від 21.07.2021 № 02-13/206/21 та копії штатного розпису Господарського суду міста Києва з 01.01.2021, затвердженого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у місті Києві, наданих Господарським судом міста Києва за заявою ОСОБА_1 .
У Довідці Господарського суду м. Києва від 21.07.2021 №02-13/206/21 зазначено: 1) нарахування та виплата суддівської винагороди з 01.01.2021 здійснюється фінансово- економічним відділом суду на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2021», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та штатного розпису, затвердженого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у місті Києві: 2) відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021» від 15.12.2020 № 1082-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, становить 2102 грн; 3) станом на 01.01.2021 базовий розмір посадового окладу судді становить 63060 грн: 4) до базового посадового окладу застосовується регіональний коефіцієнт 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Посадовий оклад судді із застосуванням регіонального коефіцієнта складає 78825 грн.
Відповідно до Штатного розпису посадовий оклад судді (який не здійснює правосуддя/без повноважень) становить 63060 грн; судді, який здійснює правосуддя - 78825 грн.
Позивач, вважаючи, що зазначений порядок нарахування (з використанням величини під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 грн.) та відповідно виплата позивачу суддівської винагороди у період з 01.01.2021 не відповідає Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме суперечить порядку визначення розміру суддівської винагороди, що відповідно порушує конституційну гарантію незалежності суддів.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
При цьому статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Відповідно до частини дев'ятої статті 135 Закону №1402-VIII, обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Таким чином Законом №1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Зміни до Закону №1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.
З матеріалів справи вбачається, що суддівську винагороду позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII.
При цьому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Згідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Водночас судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При цьому статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Судом встановлено, що до 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (січень-грудень 2021 року), а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII.
Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
З огляду на викладене у сукупності, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у 2021 році, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Варто зазначити, за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі БК України), за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною 1 статті 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач-1 та відповідач-2 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік).
Задля з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи судом ухвалою від 29.11.2021 витребувано від Державної судової адміністрації України інформацію про те, чи передбачав затверджений на 2021 рік для Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Господарського суду м. Києва кошторис видатків та щомісячний розпис видатків, обсяг фінансування витрат на виплату суддівської винагороди достатньо коштів (бюджетних асигнувань) для обчислення та виплати суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2021 (2270 грн.) (тобто, чи виділено головним розпорядником (Державною судовою адміністрацією України) Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в м. Києві, Господарському суду м. Києва достатньо коштів для обчислення та виплати у період із січня 2021 року суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.
На виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2021 у справі №640/21678/21 листом від 21.12.2021 №10-22305/21 Державна судова адміністрація повідомила, кошторисні призначення на 2021 рік для виплати суддівської винагороди визначені з врахуванням прожиткового мінімуму 2102 гривні. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у м. Києві та Господарський суд м. Києва, які є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Отже, Територіальне управління ДСА та Господарський суд м. Києва як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у кошторисі (на 2021 рік).
В той же час, Порядок організації роботи апарату місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду визначено вимогами Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 08.02.2019 № 131.
Так, в структурі Господарського суду міста Києва, який є розпорядником бюджетних коштів, утворюється бухгалтерська служба, що діє відповідно до прийнятого Кабінетом Міністрів України Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи (постанова від 26 січня 2011 р. N 59) й актів Державної судової адміністрації України.
Відтак, саме Господарський суд м. Києва наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов'язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням
Водночас, саме ДСА України повинна здійснити фінансування Господарський суд міста Києва з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат судді Господарського суду м. Києва недоплаченої суддівської винагороди на період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.
Окремо суд зазначає, що доводи відповідачів, про те, що останні можуть проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах бюджетних асигнувань на поточний фінансовий рік, є слушними, оскільки відповідач не може на власний розсуд тлумачити вимоги законодавства за наявності чинного Закону, який обмежував суддівську винагороду в спірний період.
Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Господарського суду м. Києва та Територіального управління ДСА у м. Києві щодо визначення розміру посадового окладу, затвердження штатного розпису.
Водночас суд у відповідності до вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов'язання Господарського суду м. Києва провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 за 2021 рік на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року, а саме: 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та відповідно, зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Господарського суду м. Києва з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за 2021 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачці виплати у відносинах публічної служби є суддівською винагородою, суд вважає, що рішення в цій частині підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, виходячи з положень ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Господарський суд м. Києва провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 за 2021 рік на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року, а саме: 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
3.Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Господарського суду м. Києва з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за 2021 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя С.К. Каракашьян