ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/16407/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ГУ ПФУ, відповідач), в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018;
стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат у справі витрати на оплату судового збору у сумі 908,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 900,00 грн;
встановити строк для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для подання суду звіту про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач протиправно не провів перерахунок пенсії після втрати чинності пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, отже, невиплата пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103). Разом з тим, після дати набрання законної сили вказаним рішенням суду інших нормативно-правових актів щодо умов, порядку та розмірів, за якими має проводиться перерахунок пенсій, не приймалось, а тому виплата пенсії позивача проводиться у встановленому розмірі та перерахунку не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 30.12.2008 йому призначено пенсію за вислугу років (29 років вислуги) у розмірі 77% на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Згідно розрахунку пенсії за вислугу років позивача, станом на 01.12.2017 обчислення пенсії складалось із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40%, додаткові види грошового забезпечення. Основний розмір пенсії - 77% грошового забезпечення, а також підвищення за постановою Кабінету Міністрів України №355 від 2012 року у розмірі 35%. Підсумок пенсії з надбавками складав 4 623, 68 грн.
З 01.01.2018 пенсія позивача перерахована відповідачем відповідно до постанов №704, №103 на підставі довідки, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 06.04.2018 №21/3/2-133м/3897 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно із постановою №103. До сум грошового забезпечення увійшли: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років - 50%, з урахуванням основного розміру пенсії у 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії з надбавками склав - 10 216, 50 грн.
Згідно з постановою КМУ №103 від 21.02.2018 підвищення складає 5 592, 82 грн, з них виплачується:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2 796, 41 грн;
з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 4 194, 62 грн;
з 01.01.2020 щомісячно 100% від підвищення: 5 592, 82 грн.
Не погоджуючись із перерахунком відповідача, позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок № 45).
Згідно з пунктом 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 ця постанова набирає чинності з 01.01.2018.
Отже, з набранням чинності Постановою від 30.08.2017 №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до Постанови КМУ №704.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 01.01.2018 у таких розмірах:
- з 01.01.2018 - 50%;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%;
- з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Тобто, вказаним пунктом визначено порядок виплати сум підвищення перерахованої пенсії, згідно якого виплата пенсії фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років).
Суд зазначає, що статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (частина перша статті 113, пункт 1 статті 116 Основного Закону України).
У свою чергу, за правилами частини першої статті 117 Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
За змістом статей 49, 52 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» №3166-VI від 17.03.2011.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до п. 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення №28-2), п. 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.12.2019 в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини другої статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019 року.
Водночас, за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, на період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно норми постанови КМУ №103 від 21.02.2018 були чинними, не визнавались неконституційними та підлягали виконанню. При цьому, вказані норми не змінювали регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначали порядок виплати перерахованих пенсій.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано у відповідності до статті 63 Закону України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови КМ України №103.
Виплата перерахованої пенсії на користь позивача також була проведена з урахуванням Постанови №103, а саме розмірах: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%.
При цьому, суд зазначає, що оскільки станом до 05.03.2019, окремі положення постанови КМУ №103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов'язаний був їх застосовувати, а відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019.
Таким чином, виплата позивачу перерахованої суми пенсії у 2018 році у розмірі 50% та з 01.01.2019 по 04.03.2019 у розмірі 75% є правомірною.
У свою чергу, виходячи з вище встановлених обставин, визначене пунктом 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, тобто 05.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене та те, що пункти 1, 2 постанови №103 були чинними до 05.03.2019, а відтак підлягали застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, то суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція була викладена у зразковій справі Верховним Судом №160/3586/19 у рішенні від 06.08.2019, постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №2040/6740/18.
Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі також - постанова №804) згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 набрала чинності 04.09.2019, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 в справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та визнано цю постанову протиправною та нечинною повністю.
Проте, її скасування не впливає на результат вирішення цієї справи та позовні вимоги з 04.09.2019 по 31.12.2019 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач протиправних дій при виплаті позивачу пенсії, перерахованої на підставі постанови №804, не вчиняв, а сама постанова визнана нечинною у 2020 році.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як підтверджено квитанцією від 11.06.2021, що міститься в матеріалах справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908, 00 грн та заявлено одну вимогу немайнового характеру.
За результатами розгляду справи судом заявлену вимогу задоволено, з частковою відмовою у врахуванні при перерахунку певного періоду, що носить кількісний показник.
Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог. А саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень 908, 00 грн.
Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4 900,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 11.05.2021 №37 (т. 1 а. с. 19-22), додатку до вказаного договору (кошторис) від 11.05.2021 (т. 1 а. с. 23), акту про надання послуг від 09.06.2021 №83 (т. 1 а.с. 24), квитанції від 10.06.2021 №ПН47 про сплату 4 900, 00 грн (т. 1 а.с. 25). Також надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.10.2008 №3510 та посвідчення адвоката (т. 1 а. с. 26), а також копію ордеру на надання правничої допомоги серія АА №1112442 (т. 1 а.с. 27).
Згідно з вказаним актом позивачу надано такі послуги: підготовка позову про зобов'язання перерахувати пенсію за 2019 рік. Всього 4 900, 00 грн.
Витрати на виконання договору про надання професійної правничої допомоги від 11.05.2021 №37, сплата яких підтверджуються квитанцією від 10.06.2021 №ПН147 на суму 4 900, 00 грн, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та в розумінні приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України є судовими витратами позивача.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу у даній справі, суд враховує наступне.
Суд звертає увагу на положення частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи у відзиві проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу представник відповідача стверджує про заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У той же час, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу не є обґрунтованим (4 900, 00 грн.) та підлягає зменшенню, оскільки є завищеним, так як дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, спірні правовідносини, що викладені в позовній заяві відповідають правовідносинам, що притаманні справам незначної складності. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження правової позиції чи жодних інших доказів, які б потребували часу для їх збирання.
Суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один типовий епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Крім того, позовна заява про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є типовою (шаблонною).
Таким чином, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 4 900, 00 грн. не є співмірною сумою з наданими Адвокатським об'єднанням «Юридичні технології» в особі партнера Швачки В.Ю. послугами позивачу та ціною позову, а тому беручи до уваги вказане вище та задоволення позовних вимог позивача частково задоволення стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ПФУ в м. Києві понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.
Що стосується висловленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, то дійсно відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, приписами наведеної статті суду надано право, а не покладено обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, відтак, приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням 100% суми підвищення перерахованої пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 по 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та здійснити виплату із урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 (дев'ятсот вісім) грн та по сплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 (дві тисячі) грн.
У встановленні судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак