ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/18518/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 17986,00 грн при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 17986,00 грн при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було фактично відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена позивачем сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18518/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Також вказаною ухвалою суду залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.
03.08.2021 до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли пояснення, у яких останнє зазначило, що адміністрування збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу здійснюється Пенсійним фондом України. Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
13.08.2021 представником позивача Герасимовою Т.І. в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на пояснення.
17.08.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій під час відмови позивачам у поверненні сплаченої суми збору відповідач вказує, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбано особою вперше та Управління не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділене повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фесік С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1039, придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2021 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41265461, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 17986,00 грн (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції № ПН2176099 від 31.03.2021, наявною у матеріалах справи.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернулась до відповідача із заявою про сформування подання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення сплачених коштів.
Листом від 20.05.2021 № 2600-0603-8/81437 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило позивачу про безпідставність її заяви.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).
Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У позовній заяві позивач стверджує, що останнім придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 31.03.2021 інша нерухомість позивачем не придбавалась.
У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, позаяк останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача.
Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов'язано довести, що позивачем придбано житло згідно договору купівлі - продажу від 31.03.2021 не вперше.
Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку № 787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 787, зокрема, заява та подання або або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Згідно з пунктом 12 розділу І Порядку № 787 Головні управління Казначейства, Казначейство здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 та 6 цього розділу, в такому порядку:
1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями головні управління Казначейства, Казначейство протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви та подання (висновку, повідомлення) перераховують кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;
2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, головні управління Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання заяви та подання (висновку, повідомлення) надсилають звернення для підкріплення коштами цих рахунків:
за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства;
за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів;
за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного органу цього фонду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.
Доказів звернення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правильно обрано захист свого порушеного права та про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачеві збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 17986,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № ПН2176099 від 31.03.2021.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо не сформування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 17986,00 грн при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 31.03.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а, ідентифікаційний код 37955989) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17986,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № ПН2176099 від 31.03.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 908,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко