ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 липня 2022 року м. Київ № 640/21903/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення 2 групи інвалідності (19.08.2019) ..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач 22.05.2020 прийняв рішення, яке оформлено протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №72 протиправно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, оскільки зміна ступеня інвалідності відбулась більш ніж два роки після первинного встановлення інвалідності. Так, на думку позивача, другу групу інвалідності йому було встановлено з 19.08.2019 року, тому саме з цієї дати у нього виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, останній діяв правомірно, в порядку, у спосіб передбачений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 25.12.2013 № 975. Крім того, на думку відповідача, суд не має права втручатись у дискреційні повноваження органів державної влади, до яких відноситься відповідач. Також зазначив, що позивач не має права на отримання вказаної грошової допомоги оскільки пройшло більше ніж два роки після первинного встановлення йому інвалідності.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, солдат ОСОБА_1 в період з 02.07.2014 по 04.07.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області.
20.03.2015 на підставі п.4 Указу Президента України від14.01.2015 р. № 15/2015 звільнено в запас.
03.06.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
5.07.2017 при повторному огляді з 01.07.2017 року позивачу, було підтверджено третю групу інвалідності з тієї причини, у зв'язку з чим останньому виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 182 700 грн.
Під час повторного огляду 24.07.2019 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 03.07.2019 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
19.08.2019 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 підтверджено 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2021 року позивач звертався з заявою до військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо питання направлення документів до Міністерства оборони України для вирішення питання призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановлення інвалідності 2 групи з 19.08.2019р., внаслідок поранення та захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини.
22 травня 2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги прийнято рішення, яке оформлене протоколом №72, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що згідно з ч.4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у разі зміни групи інвалідності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 статті 3 цього Закону останній поширюється зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).
Згідно з п.5 ч.2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Крім того, пунктом 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.
Пунктом 3 цього ж Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до ч. 2, 4 статті 16-3 Закону у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно п.8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим, згідно із Законом № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року ч.4 вказаної статті було доповнено п.2, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Як зазначалося вище, 15.06.2015 позивачу при первинному огляді МСЕК встановлено 3 групу інвалідності з 03.06.2015р. внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язку військової служби, у зв'язку з чим позивачу виплачена грошова допомога у сумі 182 700 грн 00 коп.
24.07.2019 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 03.07.2019 р. внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини.
Отже, позивачу встановлено вищу2 групу інвалідності (змінено) понад дворічний термін після встановлення первинної 3 групи інвалідності.
Суд враховує, що Закон № 1774-VIII набув чинності з 01 січня 2017 року. Тобто, і станом на 15.08.2017 - час проходження повторного огляду МСЕК, і станом на 22.05.2020 - час відмови позивачу у призначенні грошової допомоги відповідачем, норма, на яку посилався відповідач як на підставу прийняття свого рішення набула чинності та діяла.
Таким чином, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.
Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строки реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено та чітко регламентовано, та позивач вже скористався цим правом (у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності), то позивач не має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після встановлення ступеня втрати працездатності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 750/5074/17 від 26 червня 2018 року.
Відтак, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.
З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд
1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська