ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 липня 2022 року м. Київ № 640/24749/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу,
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, зарахувавши до спеціального стажу позивача період роботи в якості бортпровідниці з 01 січня 1992 року по 09 червня 2001 року відповідно до підпункту «а» пункту 1 Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418,
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недонараховану пенсію за раніше не враховані до спеціального стажу роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно при призначені пенсії не врахував період роботи позивача в якості бортпровідника з 01 січня 1992 року по 09 червня 2001 року, у зв'язку з чим розмір пенсійної виплати було безпідставно зменшено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 21 жовтня 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що подана позивачем заява не відповідала встановленій формі для заяв про перерахунок пенсії, у зв'язку з чим вона була розглянута у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 02 січня 2003 року отримає пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просила відповідача перерахувати пенсію з урахуванням, що до спеціального стажу періоду її роботи в якості бортпровідниці з 01 січня 1992 року по 09 червня 2001 року.
Листом від 12 серпня 2020 року № 17990-18064/К-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача до спеціального стажу зараховано період її роботи в якості бортпровідниці з 21 вересня 1978 року по 31 грудня 1991 року.
У листі від 21 вересня 2020 року № 2600-0304-8/132826 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначає, що повний календарний рік льотної роботи зараховується до трудового стажу за умови нальоту не менше 500 годин на рік, у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку пенсії.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Станом на момент призначення пенсії позивачу (02 січня 2003 року) спірні правовідносини були врегульовані Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Суд звертає увагу, що пенсію позивачу було призначено 02 січня 2003 року за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності до статей 13, 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У свою чергу, відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: бортпровідники, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.
Суд звертає увагу, що до 01 січня 1992 року бортпровідники користувались правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, при умові нальоту в рік не менше 500 годин.
У подальшому, з 01 січня 1992 року, з введенням в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» - пенсія бортпровідникам може призначатись також відповідно до статті 54 пункту «г».
Водночас, необхідно розрізняти, що пенсія за віком на пільгових умовах, а також пенсія за вислугу років мають різні умови та порядок призначення та за своєю суттю є різними видами пенсії.
У даному випадку, позивачу призначена пенсія відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, а саме як пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1. При цьому, посада бортпровідника була включено до Списку № 1 та давала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року, а у подальшому така професія була відсутня у Списку № 1, а тому відповідач правомірно не включав період роботи з 01 січня 1992 року до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».
По-перше, у даному випадку спеціальний стаж позивача обчислювався у порядку, визначеному для пенсій за віком на пільгових умовах, в той час як зазначений нормативно-правовий акт регулює призначення і виплату пенсії саме в порядку статті 54 Закону № 1788-XII, як пенсія за вислугу років, тоді як пенсія позивача призначена відповідно до статті 13 цього Закону, як пенсія за віком на пільгових умовах.
По-друге, стаття 54 Закону № 1788-XII передбачає чотири категорії працівників: а) працівники льотного і льотно-випробного складу, б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, в) інженерно-технічний склад та г) бортпровідники.
При цьому, у кожному з цих пунктів визначено випадки, коли порядок обчислення строків вислуги для призначення пенсій за вислугу років затверджується Кабінетом Міністрів України.
Наприклад, у пунктах «а» та «б» зазначеної статті передбачається, що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 затверджено:
- Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу;
- Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років;
- Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації;
- Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років;
- Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення.
Тобто, для кожної категорії посад, що визначені статтею 54 Закону № 1788-XII визначено окремий порядок призначення пенсії за вислугу років: окремий для льотного складу, окремий для льотного-випробного складу, для інженерно-технічного складу та для працівників повітряного руху, окрім бортпровідників.
Отже, Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року № 418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" застосовується тільки для працівників льотного складу, а саме для посад передбачених пунктом "а" статті 54 Закону № 1788-XII, та не розповсюджується на бортпровідників, порядок призначення пенсій яким регулюється пунктом «г» статті 54 Закону № 1788-XII.
Суд повторно наголошує, що позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, а тому обчислення стажу та розміру пенсії було проведено за правилами, встановленими саме для цього виду пенсії та суд не вбачає у діях відповідача ознак протиправності.
Водночас, у разі наявності відповідних підстав суд звертає увагу позивача на його право переходу з одного виду пенсії на інший за умови, якщо при цьому розмір пенсії позивача не буде зменшено.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Аверкова