ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 липня 2022 року м. Київ № 640/15051/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подачі до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 10 418,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 00 копійок) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 03-1162921/1/С від 03 вересня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 10 418,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 00 копійок) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 03-162921/1/С від 03 вересня 2021 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що однією з обов'язкових підстав посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу нерухомого майна є внесення особою, який звернувся з проханням про вчинення нотаріальної дії, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Однак громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, від сплати збору звільняються. Оскільки позивач придбавав житло вперше, існують законні підстави для повернення йому безпідставно сплачених коштів у розмірі.
Позивач також вказує, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, саме останній наділений обов'язком щодо формування до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15051/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
21 липня 2021 року від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири придбала нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час оформлення купівлі, позивачем сплачено збори та податки, у тому числі збір на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна майна у розмірі 10418,00 грн., що підтверджується квитанцією № 03-1162921/1/С від 03 вересня 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про повернення сплачених коштів у сумі 10 418,00 грн. з огляду на придбання ним житла вперше.
Разом з тим, листом №2600-0603-8/82525 від 21 червня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило в поверненні помилково сплачених коштів та повідомило про те, що зараз не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше.
Незгода позивача із відмовою у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10 418,00 грн. за придбання ним житла вперше, стала підставою для звернення з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для таких суб'єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (п. 10 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").
Відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як зазначено у позові, нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 2020 року придбано позивачем вперше.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна позивача від 06 травня 2021 року, відомості про реєстрацію за позивачем придбаного житла, окрім вказаної вище квартири відсутні.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 255584317 за позивачем зареєстрована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем вказані доводи та інформація не спростовані, судом протилежного за результатами розгляду справи не встановлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач придбав житло вперше, а тому він звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
До того ж, суд звертає увагу, що на момент придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 (справа №2-30/2000) у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні, - відмовлено.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме Держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №813/969/17, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трго проти Хорватії" щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У свою чергу, процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Зокрема, пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням наступної інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Отже, враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування до органу Казначейства подання про повернення коштів.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача сформувати подання до органу Казначейської служби - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 10 418,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №03-1162921/1/С від 03 вересня 2021 року.
При цьому, суд зазначає, що таке подання подається платником, у даному випадку позивачем, самостійно до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, адже відповідно до пункту 2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:
1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;
2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;
3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;
4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - органи Казначейства України), бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.03.2013 №7 у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Враховуючи, що судом визнано бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 418,00 грн., позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-243, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А, ЄДРПОУ 37993783) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та не подачі до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 10 418,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 00 копійок) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 03- 1162921/1/С від 03 вересня 2021 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 10 418,00 грн. (десять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 00 копійок) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією № 03-1162921/1/С від 03 вересня 2021 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Аблов